Путч, путч… /panthermedia/vostock-photo Путч, путч… /panthermedia/vostock-photo

Завдяки Путіну "совок" помирає швидше

У російських «патріотичних» колах побутує думка, що серпневий путч 1991 року був не спробою радянської партійно-державної верхівки зберегти СРСР, а політичним спектаклем, розіграним «мировой закулисой» якраз для того, щоб Радянський Союз розвалити. Однак, якщо це був спектакль, то головні актори аж занадто «увійшли в роль». Так, один із головних персонажів, міністр внутрішніх справ СРСР Борис Пуго після провалу путчу застрелився, перед цим застреливши свою дружину. І це була лише ланка в низці самогубств радянських високопосадовців, що відбулися в цей час.

Об’єктивно, дійсно, «путч ГКЧП» сприяв розвалу СРСР, але це лише підтверджує закономірність — спроба насильницьким шляхом зупинити історичні процеси, навпаки, призводить до прискорення їх перебігу.

Після серпневого путчу 1991 року розвал СРСР був оформлений юридично, але радянська свідомість і радянська ментальність все одно залишалися домінуючими, у тому числі й в Україні. Дані соціологічних опитувань, проведених в Україні протягом 1990–2000 років, свідчили про негативне сприйняття сьогодення і збереження позитивного образу радянської системи.

Так, за даними опитування, що проводилося Центром Разумкова у липні 2013 року (тобто в останній рік перебування при владі Януковича), оцінюючи, наскільки справедливим було радянське суспільство і наскільки справедливим є сучасне українське суспільство за шкалою від 0 до 10, де «0» означає «вкрай несправедливе», а «10» — «повністю справедливе», респонденти значно вище оцінювали рівень справедливості у радянському суспільстві, ніж у сучасному українському (відповідно 6,2 і 4,0 бала).

Подальші події істотно змінили не лише оцінки українцями сучасності, але й оцінки минулого, у тому числі й уявлення про СРСР та радянську систему.

Путін, який завжди шанобливо ставився до свого колишнього шефа і одного з головних дійових осіб серпневого заколоту («путч ГКЧП»), екс-голови КДБ СРСР Володимира Крючкова (останній навіть був запрошений в якості почесного гостя на першу президентську інавгурацію Путіна), подібно до членів «ГКЧП» також поставив собі за мету відродити СРСР. І також можна сказати, що досягає результату, протилежного задуманому.

За даними нещодавнього опитування, проведеного Центром Разумкова наприкінці травня 2023 року, оцінка громадянами України того, наскільки справедливим було радянське суспільство, впала до 3,1 бала, а оцінка того, наскільки справедливим є сучасне українського суспільство, зросла до 6,7 бала.

Ставлення українців до радянського минулого різко контрастує з позицією громадян Росії. Як свідчать результати опитування, проведеного Левада-центром у серпні 2021 року, найчастіше, відповідаючи на запитання «Яка політична система здається Вам кращою?» росіяни називали «радянську систему, яка була до 90-х років». Лише 18% опитаних росіян дали відповідь «теперішня система». Тобто, образ «ідеального світу» як для пересічних росіян, так і для самого Путіна перемістився в минуле, і вони прагнуть повернути це минуле, у тому числі й шляхом загарбання України (адже в «прекрасному минулому» було саме так).

В Україні ж негативний образ СРСР тепер переважає і в тих регіонах, де, як вважалося, ностальгія за радянським минулим була особливо сильною. Так, на Сході України справедливість радянського суспільства зараз оцінюється 4,1 балами, тоді як справедливість сучасного українського суспільства — 6,0 балами.

Спроба розігрувати карту «захисту російського населення» також не знаходить бажаного відгуку у свідомості етнічних росіян-громадян України — вони оцінюють справедливість радянського суспільства в середньому 3,9 балами, тоді як справедливість сучасного українського суспільства — 5,2 балами.

Якщо в Росії ностальгія за радянськими часами явно домінує серед представників старшого покоління (серед них 62% вважають найкращою радянську систему, і лише 14% — сучасну російську систему), то в Україні навіть серед представників старшого покоління оцінка радянської системи є переважно негативною — справедливість радянського суспільства ті, кому 60 і більше років, оцінюють 3,7 балами, тоді як справедливість сучасного українського суспільства — 6,4 балами. Що стосується молоді віком до 30 років, то тут ці оцінки становлять відповідно 2,1 і 7,3 бала.

Бажання Путіна «повернути все назад» зіпсувало не лише особистий імідж самого Путіна (за даними опитування, що проводилося Центром Разумкова cпільно з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва у березні цього року, 94% українців вважають, що «Путін — це Гітлер сьогодні), але й образ тієї суспільної системи, яку він намагається відтворити (особливо що стосується її репресивної складової) у тому числі й відтворити символічно (встановлюючи в окупованих українських містах пам’ятники Леніну і меморіальні дошки колишнім функціонерам КДБ на кшталт генерала Судоплатова).

Отже, завдяки зусиллям Путіна «совок» помре швидше. І є підстави вважати, що й сам Путін піде слідом за ним.

  • У статті використані результати соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 23 по 31 травня 2023 року в рамках проекту Програми MATRA, що фінансується Посольством Королівства Нідерландів в Україні. Оцінки та висновки авторів дослідження не слід розглядати як офіційну позицію Посольства.
  • Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях — лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії).
  • Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).
  • Опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.


Джерело:

Михайло Міщенко

Заступник директора соціологічної служби


Народився в 1962 р. в Києві.

Освіта: Київський державний університет ім. Т. Шевченка, філософський факультет (1984). Кандидат соціологічних наук.

У 1984–1990 р. — співробітник Відділення соціології Інституту філософії Академії наук України;

1990–1998 — співробітник Інституту соціології Національної академії наук України;

1998–2003 — співробітник Українського інституту соціальних досліджень;

2003 — співробітник Київського міжнародного інституту соціології;

з жовтня 2003 р. — заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова.

(044) 201-11-94

mishchenko@razumkov.org.ua