«Если ты таджик, я с тобой не поеду». Після теракту в підмосковному «Крокус Сіті Холл» на Росію нахлинула хвиля ненависті до таджиків. Як зазначає російське емігрантське видання «Медуза», «граждане Таджикистана столкнулись в России с особой ненавистью и агрессией»: силовики посилили перевірки людей із «східною» зовнішністю, клієнти таксі відмовляються від поїздок, якщо водій є таджиком, а очільники таджицьких діаспор рекомендують своїм співгромадянам не виходити з дому вечорами.
При цьому російське державне керівництво явно не в захваті від такого ходу подій. Чому? Може тому, що принципово проти ксенофобії? Але ж вся зовнішня політика Росії зараз побудована на ксенофобії: тема загрози з боку Заходу та України не зникає з ефіру державних телеканалів.
Тут, швидше, Кремль бачить проблему в тому, що ксенофобія і ненависть (почуття, які повинні як «високоточна зброя» скеровуватися на певні країни та групи населення саме за вказівкою Кремля) раптом набули некерованого характеру.
Ще нещодавно з цим було «все в порядку»: об’єктами ненависті були українці (вони ж «нацисти»), Байден, Шольц, Макрон («иже з ними»), «іноагенти» та заборонені «екстремістські» організації (на кшталт Фонду боротьби з корупцією та «Международного общественного движения ЛГБТ»). Усі вони так чи інакше асоціювалися із Заходом та його «тлетворным влиянием».
Спонтанне відкриття «другого фронту» ненависті, спрямованого проти мігрантів із Центральної Азії, призводить до зменшення можливостей для влади спрямовувати цю ненависть у потрібне русло. До того ж, у такому випадку загалом відбувається зниження мотивуючої сили ненависті — це почуття із потужної емоції, здатної активно стимулювати громадські настрої та соціальну поведінку, переходить у «фоновий» режим. Якщо воно представлене у соціальній атмосфері постійно, до нього звикають, і в ситуації, коли «всі ненавидять всіх», дуже важко скерувати це почуття проти когось конкретно і тим більше, зробити так, щоб воно зумовило великі маси людей до «потрібних» дій (чи підтримки дій, здійснюваних державою).
Саме це зумовлює російську пропаганду акцентувати «вину Заходу та України» у здійсненні теракту в «Крокус Сіті Холл»: директор ФСБ Бортников заявив, що «за терактом стоят США, Британия и Украина, хотя заказчик пока не установлен» (що означає «стояти за терактом, не будучи його замовником» — незрозуміло). Як повідомляє інформаційне агенство Bloomberg з посиланням на джерела, що мають тісні зв’язки з Кремлем, Путін був присутній на обговореннях, де офіційні особи погодилися, що Київ не пов’язаний із терактом, проте це не вплинуло на його бажання «згуртувати росіян навколо війни з Україною».
Але тут іще відомий ідеолог «русского мира» Дугін намагається ламати пропагандистську стратегію Кремля, додаючи ще й «сіоністський слід»:
«В поисках заказчика, а значит, объекта обещанного Путиным возмездия за чудовищный терракт в Крокусе, не следует отбрасывать априори никакие гипотезы. Например, месть сионистов за позицию РФ по Газе, а соответственно, след Моссада, который, на самом деле, имеет тесные контакты с запрещенной в РФ ИГИЛ. Израильтяне в своё время смогли заключить тайную сделку с ИГИЛ в Сирии и финансировали исламистов против Асада. У Вилаята Хоросан с ними есть контакт».
При цьому Дугін звинувачує не лише державу Ізраїль, він також закликає боротися із (як він пише) «представителями малого народа в российских элитах»:
«Русские большой народ и объединившись могут снести нелигитимных проходимцев, лжецов и ворье малого народа, объявивших себя «элитой». «Если очень богатый человек в России нерусский, это накладывает на него дополнительные обязательства. Он должен стать русским, вести себя как русский и любыми способами демонстрировать на словах и на деле свой искренний патриотизм. Таким образом произойдет русская доместикация его очень большого богатства. В противном случае сам казус очень богатого да еще и нерусского будет прямой провокацией межэтнического конфликта. Эти новые правила будут вступать в силу постепенно и незаметно, как всегда с нашим Правителем. Еще нет, еще нет, а вот уже глядишь, именно так и есть, и никто не заметил, когда это случилось. И потом уже пеняйте на себя. Очень богатый человек должен быть кровно заинтересован в том, чтобы мы стяжали Победу, государство стало сильнее, а народ поднялся вверх на ступень благополучия. Тогда будет доказано, что богатство дано Богом. А если не так, то вероятно дьяволом. И вот тут начинается иной разговор».
Але, як зазначає російський соціолог та публіцист Ігор Ейдман, враховуючи, що Дугін давно забезпечує «ідеологічну підтримку» російського міліардера та спонсора «русского мира» Малофєєва, «это похоже на призыв к властям о переделе собственности от еврейских олигархов, типа Фридмана, Авена, Абрамовича, Вексельберга и т.д., позиционирующих себя как друзей Израиля, к православнутым антисемитам в олигархии, прежде всего к самому Малафееву. Чума на оба их дома».
І на цьому фоні нещодавна заява Патріарха Кирила, що «русского национализма в природе не существует, не надо им пугать» виглядає досить дивно.
Джерело:
