Інші видання Центру Разумкова

Майже 30-літня історія відносин Україна-НАТО містить сторінки динамічного розвитку та стагнації, спільного інтересу сторін до поглиблення партнерства та взаємних розчарувань. Драматичні події 2014 р. дали старт новому етапу відносин України з НАТО, що знайшло відображення у державній політиці та суспільній свідомості.

Закріплення в Конституції України положення про незворотність європейського та євроатлантичного курсу України відбулося завдяки консенсусу політичних еліт та відповідним змінам у зовнішньополітичних орієнтаціях суспільства. Запорукою подальшого успіху імплементації доленосного політичного рішення та незворотності європейського та євроатлантичного курсу України є не лише гарантування домінуючої частки прихильників, але й безконфліктне сприйняття вибору більшості іншою частиною суспільства. Для цього потрібна двостороння ефективна комунікація та активне залучення влади та суспільства, першим кроком якої має бути з’ясування позицій та інтересів, що об’єднують чи розділяють суспільство. Соціологічні дослідження, як один із елементів комунікації між суспільством і державою, є також ефективним інструментом легітимізації державних рішень, прогнозування реакції суспільства.

У цій доповіді представлені результати загальнонаціонального соціологічного опитування та зроблені на їх основі експертні оцінки громадської думки з широкого кола питань, пов’язаних із євроатлантичною інтеграцією України. Пропонуються також відповідні висновки та рекомендації, спрямовані на підвищення якості формування та імплементації державної політики інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції.

Партнерство України з Європейським Союзом у безпековій сфері є однією з ключових засад національної безпеки України. Поряд з партнерством України з НАТО, партнерство з ЄС визначає зовнішні стратегічні безпекові рамки, в яких Україна має намір зберігати та розвивати свою державність зараз і, особливо — в майбутньому. Чинне законодавство визначає, що «інтеграція України в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір» відповідає фундаментальним національним інтересам держави.

Проект Центру Разумкова «Україна-ЄС: шлях до політичної асоціації» здійснено за підтримки Представництва Фонду К. Аденауера в Україні. Проект містить аналітичну доповідь, присвячену еволюції, особливостям і перспективам політичних відносин Україна-ЄС. У доповіді досліджується ефективність інституційного забезпечення відносин Києва і Брюсселю, визначаються виклики і загрози євроінтеграції, зосереджується увага на найбільш актуальних для України питаннях — безпека і здійснення внутрішніх реформ. Також окреслюється роль і місце України у системі зовнішньої політики ЄС, розглядаються правові засади і перспективи політичної асоціації.

На основі проведеного аналізу підготовано комплекс експертних пропозицій, рекомендацій і ініціатив законодавчо-правового і організаційного характеру, спрямованих на підвищення якості політичного партнерства Києва і Брюсселя і забезпечення умов для приєднання України до ЄС.

У рамках проекту проведено заочний круглий стіл за участі урядовців і незалежних експертів, присвячений проблемам і перспективам євроінтеграції України.

Також важливою складовою цього проектного дослідження є результати експертного і загальнонаціонального соціологічних опитувань. Громадяни і фахівці з міжнародних питань оцінювати темпи і особливості просування України на шляху євроінтеграції, визначали проблемні аспекти. Зокрема, експерти характеризували стан досягнення цілей Угоди про асоціацію Україна-ЄС, окреслювали специфіку політичного діалогу, наголошували на необхідності оновлення Угоди про асоціацію, насамперед її політичної частини. Слід констатувати, що в українському суспільстві і експертному середовищі спостерігається стабільно високий рівень підтримки європейського курсу України, ідеї приєднання до ЄС.

Своєю чергою, тематика проекту розглядається в ряді авторських статей, присвячених проблемам і особливостям політичного діалогу України і ЄС.

Головною метою пропонованої роботи є розробка механізмів своєчасної мінімізації загрозливих негативних факторів, що згодом перетворить енергетичний комплекс України на «стартовий майданчик» динамічного економічного розвитку держави. У аналітичній роботі визначаються не лише базові антикризові заходи, але й окреслюються стратегічні підходи реформування.

У пропонованому дослідженні розглядаються кілька сценаріїв розвитку подій для того, аби запобігти падінню у короткостроковому періоді та діяти на випередження, не змінюючи стратегічного курсу в перспективі.

Тому в цій роботі ми оцінили поточний стан вітчизняної енергетики, як кожного сектору окремо, так і сфери загалом, та запропонували механізми вирішення проблемних питань галузі.

Збірник присвячено пам’яті відомого українського вченого-правознавця, державного та громадсько-політичного діяча В.Мусіяки (1946–2019 рр.). Видання містить наукові статті з актуальних проблем сучасного конституційного розвитку України, стану Основного Закону держави та перспектив внесення змін до нього, захисту прав людини, розвитку основних конституційно-правових інститутів. Окрему увагу присвячено постаті В.Мусіяки, його науковій та суспільно-політичній діяльності.

Для науковців, експертів, фахівців у сфері конституційного права, студентів та всіх, хто цікавиться проблемами сучасного конституційного розвитку України.

Партійна система є важливою складовою політичної системи України. З 1998 р. саме висунуті партіями кандидати отримують переважну більшість депутатських мандатів на виборах до Верховної Ради, а також значну частину місць у виборних органах влади місцевого рівня. Водночас, партійна система України є дуже нестабільною. Нові партії швидко здобувають прихильність виборців, і так само видко її втрачають. Партіям, що пройшли до Парламенту, рідко вдається затриматися там більше, ніж на два терміни поспіль. Динамічним чинником є також виборча система (її змінюють уже вчетверте з 1997 р.). Діяльність партій концентрується на головній меті: перемагати на виборах. Поза виборчим процесом активність партійних структур значно знижується.

Основні етапи, чинники і тенденції формування партійної системи України в 1990–2017 рр. аналізувалися в рамках попередніх досліджень Центру Разумкова та узагальнені у проекті, виконаному Центром спільно з Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні (Аналітична доповідь «Трансформація партійної системи: український досвід у європейському контексті»). Однак, у 2019–2020 рр. у партійній системі та її оточенні продовжували відбуватися суттєві зміни, що поставило на порядок денний здійснення нового дослідження з цієї проблематики.

До таких змін варто, передусім, віднести: «електоральний катаклізм» 2019 р., внаслідок якого лише дві з шести парламентських партій зберегли своє представництво у Верховній Раді, і у стінах Парламенту вперше з 1990-х років було сформовано однопартійну «монобільшість»; набуття чинності Виборчим кодексом, що передбачає запровадження пропорційної системи з відкритими регіональними партійними списками на виборах до Верховної Ради та частини органів місцевого самоврядування; проведення чергових місцевих виборів 25 жовтня 2020 р., результати яких повністю підтвердили очікування щодо посилення регіональних/локальних партій, а також створили першу практичну можливість для апробації пропорційної виборчої системи з відкритими регіональними партійними списками.

Аналізу цих та інших змін у партійній системі присвячено проект «Партійна система України після 2019 року: ключові особливості та перспективи подальшого розвитку», який Центр Разумкова також реалізував у співпраці з Представництвом Фонду Конрада Аденауера в Україні. Результати дослідження представлені в Аналітичній доповіді, яка складається з чотирьох розділів.

Проєкт Центру Разумкова «Рік президентства В.Зеленського: досягнення і прорахунки», реалізований за підтримки Представництва Фонду Ганса Зайделя в Україні, сприятиме підвищенню ефективності діяльності влади, її більшій прозорості і підзвітності перед суспільством.

Підготовлений Центром Разумкова за підтримки Представництва Фонду Аденауера в Україні. В цьому виданні представлені позиції і прогнози німецьких, українських і російських експертів щодо перспектив конфлікту Москви і Києва в контексті зміни влади в Україні. Становлять інтерес пропозиції з мінімізації російсько-українського протистояння, зниженню напруги на Донбасі. Також у виданні опубліковані деякі результати соціологічних досліджень Центру Разумкова за період 2014–2019 рр.

Збірник було презентовано 19 серпня 2019 р. в Італії (Каденаббія) на черговій Х зустрічі українських, російських і німецьких експертів.

У цій публікації наголос зроблено на певному підбитті підсумків розвитку соціально-економічного середовища у першому півріччі, а також представлене бачення короткострокового прогнозу головних соціальних і макроекономічних показників для 2019 р.

Безпекові аспекти децентралізації влади в Україні розглядаються не вперше, але їх актуальність не зменшується. Перебіг децентралізації в Україні є неоднозначним. В окремих громадах втілюються лише фрагменти потрібної системи громадського захисту (залежно від тематики донорських чи відомчих проектів — переважно утворюються протипожежні дружини). Інші громади зрозуміли необхідність більш комплексного підходу та пішли шляхом утворення центрів безпеки, де розташовуватимуться служби пожежної охорони, поліції, швидка допомога, аварійно-рятувальні підрозділи.

Спірними питаннями залишаються сфери безпекових повноважень, які держава готова делегувати громадам (забезпечення правопорядку, територіальна самооборона), і рівень їх розмежування, — що, на думку державного керівництва, може загрожувати втратою монополії на застосування сили. Немає однозначної думки з цього приводу і серед громадян України та експертного середовища, що вимагає одаткових обговорень цієї проблеми і пошуку нестандартних підходів до її розв’язання.

Монографія присвячена вивченню трансформаційних процесів в Україні після розпаду Радянського Союзу. Автори досліджують закономірності тривалого і складного переходу від радянського минулого до сучасної демократичної Української держави, виявляють динаміку основних параметрів українського соціуму під час цього переходу, встановлюють «больові точки», які досі заважають українському народу ввійти до структур об’єднаної Європи.

Брошура підготовлена експертами Центру Разумковав рамках проекту «Європейська інтеграція України:внутрішні фактори і зовнішні впливи»