"Безсмертя Путіна" як політична технологія

09 вересня 2025

Під час візиту Путіна до Китаю світові інформаційні агентства поширили сюжет, створений на основі відеозапису, переданого їм центральним державним телеканалом Китаю, де присутній фрагмент розмови між Володимиром Путіним та Сі Цзиньпіном, коли Путін розповідає, що “благодаря развитию биотехнологий человеческие органы можно постоянно пересаживать, и люди могут чувствовать себя все моложе и моложе и даже достичь бессмертия”.

Говорячи про такі біотехнології, Путін мав на увазі так званий “біологічний друк” органів — один із проєктів у рамках програми, за допомогою якої російська влада намагається перемогти старіння.

Опозиційні російські журналісти з розслідувального проєкту “Система”, Радіо Свобода та “Медуза” минулого року з’ясували, що МОЗ РФ у 2024 році розпочало національний проєкт “Нові технології збереження здоров’я”.

Мова йде про разробку “біомедичних технологій майбутнього для активного довголіття та здорового старіння”. Цей проєкт, крім біодруку “запчастин” для людського організму, передбачає розробку медичної продукції, спрямованої на зниження таких наслідків старіння як стареча астенія, остеопороз тощо, розробку нових нейротехнологій, розробку методів корекції імунної системи.

При цьому, на думку співрозмовника, близького до Кремля, реальна причина виникнення проєкту біодруку органів — “нав’язлива ідея, помножена на лобізм” найближчого друга Путіна, фізика Михайла Ковальчука, який очолює Інститут Курчатова і керує федеральною програмою з розробок у галузі генетики, в якій бере участь старша дочка Путіна, ендокринолог Марія Воронцова.

Хоча фахівці і ставлять під сумнів можливість застосування цих технологій у найближчі десятиліття саме для подовження тривалості життя, більш важливим є той факт, що подібні ідеї стали в Росії елементом соціальної міфології.

Одним з перших у Росії міфологему безсмертя у сучасну російську політичну міфологію впровадив ультраправий ідеолог Андрій Кольєв у своїй книзі “Политическая мифология: реализация социального опыта”, яка вийшла друком ще у 2003 році і декларує ідеї “консервативної революції” в дусі німецького націонал-соціалізму, зокрема ідеї єднання довкола “національного лідера”:

“Национальный лидер — непременное условие “консервативной революции”. Он не вправе ссылаться на ограничения, накладываемые законом, или на волю большинства… Масса ищет идола, а не защитника своих интересов. Поэтому вождь масс, который необходим “консервативной революции”, должен применить идеологическое насилие — показать массе абсолютную истину, открытие нового мира, новой жизни… Только тогда масса поверит в вождя, а ведущие сословия станут его партией. Только тогда выплеснется на поверхность энергия, которую массы черпают в своих грезах и иллюзиях, а интеллектуалы — в рациональных расчетах. В этом случае вождь сможет вести множество людей с самыми разными индивидуальными чертами к одной цели, которая может быть продиктована его волей, разумом национальной элиты”.

Таке враження, що роботи Кольєва стали ідеологічною основою путінського режиму. Стосовно безсмертя Кольєв пише таке: “Метафизическая цель русского мифа — переустройство Вселенной на началах человеческого естества, сверхисторическая цель — победа над смертью (победа над старостью и болезнями, телесное воскресение отцов) и создание Сверхчеловека — человека будущего” (аналогії з міфологемами часів нацистського “Третього рейху”, який, до того ж, претендував на тисячолітнє існування, тут очевидні).

Отже, ми можемо говорити не лише про спроби досягнути реального безсмертя, але й про включення “міфологеми безсмертя” в офіційну російську політичну міфологію. (Путін заявив три місяці тому: “Знаете, в чем заключается основная идея сегодняшнего дня для России? Это любопытно! — В бессмертии!”).

Але для Путіна ідея безсмертя має й “особистий вимір”, що пов’язаний з прагненням якомога довшого перебування при владі. Оскільки у таких політичних режимах, як нинішній російський, зміна влади може відбуватися лише “природним шляхом”, тобто через смерть диктатора, ідея “вічного життя лідера нації” повинна позбавити росіян надії навіть на такий спосіб відходу Путіна від влади. При цьому у “політичному безсмерті Путіна” зараз зацікавлений не лише він, але й вся правляча російська верхівка, адже в авторитарних та тоталітарних режимах фізична смерть диктатора може призвести до демонтажу режиму загалом і позбавлення влади всього політичного оточення померлого диктатора. Як це сталося, зокрема в Іспанії, коли фізична смерть Франко стала початком кінця очолюваного ним політичного режиму.

А в ситуації війни, розпочатої Путіним, проблема незмінності очільника російської влади як запоруки стабільності режиму стає для нинішньої російської еліти особливо актуальною.

Яким чином буде технічно забезпечене “вічне політичне життя” Путіна всупереч законам природи — це проблема для “власть предержащих”, але, зважаючи на вищесказане, дуже малоймовірно, що оточення Путіна допустить, щоб він публічно “відійшов у вічність” найближчим часом. Можливо, цим і зумовлене вкидання в інформаційний простір тези про безсмертя (принаймні, стосовно однієї всім відомої істоти).


Джерело:

Михайло Міщенко

Заступник директора соціологічної служби


Народився в 1962 р. в Києві.

Освіта: Київський державний університет ім. Т. Шевченка, філософський факультет (1984). Кандидат соціологічних наук.

У 1984–1990 р. — співробітник Відділення соціології Інституту філософії Академії наук України;

1990–1998 — співробітник Інституту соціології Національної академії наук України;

1998–2003 — співробітник Українського інституту соціальних досліджень;

2003 — співробітник Київського міжнародного інституту соціології;

з жовтня 2003 р. — заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова.

(044) 201-11-94

mishchenko@razumkov.org.ua