Нещодавно Київський міжнародний інститут соціології опублікував результати дослідження, що проводилося у грудні минулого року, стосовно рівня довіри українців до результатів соціологічних опитувань. Відповідаючи на запитання "Чи довіряєте Ви результатам соціологічних опитувань організацій, які вже давно працюють та публікують результати своїх досліджень?", 53% респондентів дали ствердну відповідь, лише 10% відповіли, що не довіряють, інші не мають певної думки з цього приводу.

Як зазначив Президент Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто, довіра до соціологічних досліджень залежить як від оцінки громадянами їх якості, так і від політичного контексту. Зокрема він пише: "Якщо результати опитувань не відповідають очікуванням або політичним симпатіям людей чи політиків, замість того, щоб поставити під сумнів власні уявлення, значна частина аудиторії схильна звинувачувати соціологів".

Слід додати, що недовіра до результатів соціологічних опитувань може бути викликана не лише у явленнями про непрофесіоналізм чи політичну заангажованість соціологів, але й переконанням у тому, що самі громадяни дають нещирі відповіді, відповідаючи на запитання соціологів. Ті громадяни, які вважають, що з тих чи інших причин люди не хочуть говорити щиро на соціально чутливі (включаючи політичні) теми (у тому числі й під час соціологічних опитувань), будуть меншою мірою довіряти їх результатам.

Під час опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні у листопаді 2025 року, респондентам було проставлене запитання: "Як Ви вважаєте, під час соціологічних опитувань громадської думки люди частіше відповідають щиро, говорять те, що насправді думають, чи частіше нещиро, приховують свою думку?". 52% опитаних відповіли, що, на їхню думку, під час соціологічних опитувань люди частіше відповідають щиро, говорять те, що насправді думають, 24% — що частіше говорять нещиро, приховують свою думку (інші не визначилися). Як бачимо, частка тих, хто вважає, що люди під час опитувань відповідають щиро, практично не відрізняється від частки тих, хто, за даними КМІС, довіряє результатам соціологічних досліджень.

Віра у те, що респонденти нещирі під час соціологічних опитувань, більш виражена у людей, невдоволених владою та її діями — серед тих, хто переконаний у щирості респондентів під час опитувань, довіряють Президенту України 55%, не довіряють — 39%, тоді як серед тих, хто переконаний у їх нещирості, навпаки, більшість (57%) Президенту не довіряють, а довіряють лише 38%.

Загалом схильність не вірити у щирість людей, які дають відповіді соціологам, властива тим, чия думка суперечить "мейнстриму", домінанті громадської думки в країні. Так, серед тих, хто довіряє Збройним Силам України, вірять у щирість респондентів під час опитувань 53%, не вірять — 22%, тоді як серед тих, хто ЗСУ не довіряє — відповідно 43% і 42%. Тобто значна частина тих, хто не довіряє ЗСУ, таким чином ставить під сумнів дані соціологічних опитувань про високий рівень довіри до Збройних Сил в українському суспільстві (загалом серед опитаних довіру ЗСУ висловлюють 91%), вважаючи, що "справжнє" (на їх думку) ставлення до ЗСУ більшість просто не наважуються висловлювати.

Цікаво порівняти результати в Україні із тими, що були отримані в Росії. За даними опитування, проведеного російською державною дослідницькою організацією ВЦИОМ у серпні 2025 року, 49% опитаних росіян вважають, що люди під час соціологічних опитувань частіше відповідають щиро, говорять те, що насправді думають, 34% — що частіше нещиро, приховують свою думку (17% не визначилися). Як бачимо, частка тих, хто переконаний у нещирості респондентів у Росії, помітно вища, ніж в Україні (нагадаємо, в Україні таких 24%).

Найбільш скептично налаштовані молоді люди віком до 23 років (серед них 40% вважають, що люди відповідають щиро, а більшість (53%) — що вони приховують свою думку. Як показують дані опитувань, російська молодь — найбільш скептично налаштована до влади група населення.

Також негативно впливає на віру у щирість респондентів відмова від перегляду російського телебачення (що характерно насамперед до опозиційно налаштованих людей). Серед тих, хто його ніколи або майже ніколи не дивиться, лише 40% вважають, що громадяни Росії під час опитувань відповідають щиро, тоді як серед тих, хто дивиться його щоденно — 54%.

Джерело: