рф прагне залякати європейських політиків, адже об’єктивних причин для аномального зростання газових цін, на думку експертів, немає
|
Цього тижня ціна природного газу на європейських хабах кілька разів перевищувала $2,5 тисячі за тисячу кубометрів. Скажімо, у вівторок вартість вересневого ф’ючерса (угоди про зобов’язання поставити ресурс у вересні) на TTF на біржі ICE Futures досягла $2627, хоча до закриття торгів таки знизилася до $2367 за тисячу “кубів”. До цього дорожче за $2600 газ у Європі торгувався лише на початку цьогорічного березня. Зокрема, 7 березня ціна квітневих ф'ючерсів тимчасово підвищилася до $3898 за тисячу кубометрів, знизившись на момент закриття торгів до $2437.
Тим часом російський газпром лякає європейських споживачів: наступної зими попередні історичні рекорди можуть здатися лише “квіточками”, адже вартість енергоносія, мовляв, підвищиться до 4000 за тисячу “кубів”! Причому, йдеться не про поодинокі операції, як минулої весни, а про тренд на доволі тривалий період.
Звісно ж, усі ми прекрасно розуміємо: низьких цін на газ найближчим часом не буде. Але чи справді є серйозна загроза такого аномального зростання, чи це — чергові залякування і шантаж з боку держави-агресора, для якої енергоносії завжди були ключовим інструментом тиску на енергозалежну Європу? Та чи вдалося Україні і європейцям напрацювати імунітет проти путінського газового тиску?..
Власні спостереження журналістів Укрінформу і думки колишнього директора з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України”, експерта Центру Разумкова Максима Білявського.
Євросоюз: дехто уже злякався, благаючи запуску ПП-2
Ціни на газ у Європі вкотре стрімко зросли — передовсім, через нові обмеження постачань російського палива газогоном "Північний потік", запроваджені москвою наприкінці липня (формально — через зупинку ще однієї турбіни, яка, мовляв, потребує капітального ремонту, та унаслідок відмови рф забирати інший, відремонтований у Канаді, агрегат). Таким чином, потужності ПП-1 нині використовуються лише на 20%, чого в найбільш активний, зазвичай, період закачування ресурсу до європейських підземних сховищ недостатньо. Тим паче, що й поточного споживання газу європейською промисловістю, попри вжиті заходи з енергозбереження, частковий перехід на альтернативні види палива, а також незважаючи на ознаки рецесії, як-то кажуть, ніхто не скасовував.
Хмизу у вогонь додали технічні проблеми в альтернативних газпрому постачальників “блакитного палива” до ЄС: з 13 серпня на щорічну профілактику зупинили частину потужностей норвезького родовища Troll та установку підготовки газу Kollsnes. Отже, до кінця серпня ринок щодоби недоотримуватиме по 20 мільйонів кубометрів ресурсу (що відповідає більш ніж половині нинішнього добового прокачування ресурсу ПП-1, яке становить 33 мільйони кубометрів).
До того ж, у найближчі місяці можуть скоротитися обсяги постачання до Європи американського скрапленого газу — в Мексиканській затоці, зазвичай, у середині серпня починається сезон ураганів, який може тривати аж до середини листопада.
Таким чином, навіть без врахування ймовірності нових газпромівських “підстав”, яких в арсеналі у росіян вистачає, закачати в ПСГ ще майже половину нинішніх запасів палива упродовж 2-3 місяців буде складно. Зараз у європейських сховищах зберігається приблизно 49 мільярдів кубометрів енергоресурсу, а щоб узимку почуватися впевнено, треба закупити ще бодай 23 мільярда “кубів”. Щоправда, це — з розрахунку на допандемічні обсяги споживання. Останніми роками через коронавірус вони скоротилися. Та й уже вжиті після лютневої російської агресії проти України заходи принесли результат — потреби Європи в “блакитному паливі” зменшилися на 15%. В Єврокомісії розраховують, що загалом країни ЄС заощадять 45 мільярдів кубометрів газу (у тому числі, 10 мільярдів “кубів” — Німеччина).
Проте зараз в Німеччині — країні, яка є одним з найбільших споживачів російського газу і до думки якої в Європі всі прислухаються, — вже б’ють на сполох. Мовляв, якщо росія повністю припинить помпування газу, пережити наступну зиму буде складно. Й це, попри те, що зараз тамтешні сховища заповнені на 77%, що на два тижні випереджає графік. За словами президента Федерального мережевого агентства Клауса Мюллера, заплановане поповнення запасів газу на 95% до листопада покриє лише приблизно два з половиною місяці потреб для опалення, промисловості та електрогенерації. У кращому випадку німецькі фахівці кажуть про 3 місяці, фактично — половину опалювального періоду.
Частково розв’язати проблему допоможе підписана цими днями угода про постачання скрапленого газу зі США та Близького Сходу через два нові термінали. Але цих обсягів, як і пропускної спроможності мереж для прокачування ресурсу до німецьких ПСГ, замало.
Колишній директор з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України”, експерт Центру Разумкова Максим Білявський називає нинішнє розхитування цінової ситуації на європейському газовому ринку елементом інформаційно-психологічного впливу і спланованої інформдиверсії з боку газпрому. У цьому зв’язку експерт звернув увагу на те, що згідно з аналізом результатів біржових торгів у Європі, аномально високі ціни тримаються в так званій австро-німецькій торговій зоні, яка значною мірою залежить від постачань російського палива. Що ж до інших газових хабів (так звана франко-британська торгова зона), то там цінові котирування приблизно на 40% нижчі.
“Жахалки” про $4 тисячі за тисячу кубометрів — елемент залякування, аби змусити політичні кола — передовсім, Німеччини, — які вагаються у своїх рішеннях, але яких підтримують індустріальні групи, піти на запуск Північного потоку — 2. Якщо подивитися на топові новини у ФРН, з’ясуємо, що вони якраз і базуються на тезах про необхідність такого кроку. Перша ціль усіх заяв та дій газпрому — безпосередньо запуск ПП-2. Коли ж це не вдасться, мета — підігріти рецесію німецької економіки, щоб ослабити фінансово-технічні можливості союзників України”, — робить висновок Білявський у коментарі Укрінформу.
На жаль, переконуємося, що деякі європейські політики, котрі сповідують принцип “своя сорочка до тіла ближче”, справді уже починають здаватися: все частіше в Європі лунають заклики піти на поступки кремлю. З останнього — заява віцеспікера Бундестагу від Вільної демократичної партії, яка входить до правлячої коаліції ФРН, Вольфганга Кубікі, котрий просить дозволити експлуатацію газопроводу "Північний потік-2".
"Ми повинні відкрити ПП-2 якнайшвидше, щоб заповнити газові сховища на зиму. Якщо таким чином до нас дійде більше газу — можливо, навіть весь гарантований контрактом обсяг, — це допоможе людям не мерзнути взимку і наша промисловість не зазнає серйозної шкоди. Щойно резервуари для зберігання газу будуть заповнені, ми можемо знову закрити "Північний потік-2", — сказав Кубікі. На зауваження журналіста, що таке рішення стане перемогою для путіна, політик зазначив: це, мовляв, буде кориснішим для Німеччини, ніж для кремля.
Звісно ж, така “гра в кубики” дуже вигідна російському диктаторові, тож слова німецького політика одразу розтиражувала кремлівська пропаганда. При цьому кожній притомній людині зрозуміло, що відкриття ПП-2 на 2-3 місяці путіна не влаштує. Щойно почнуться відповідні переговори, москва зробить усе, аби домогтися гарантій постійної роботи газогону (тим паче, що для його запуску доведеться прискорено пройти всі дозвільні та сертифікаційні процедури, які було заблоковано через напад рф на Україну). І знову як елемент тиску кремль може використати газогін “Північний потік-1”, ще більше обмеживши прокачування — під формальним (як у випадку з поверненням відремонтованої в Канаді турбіни) приводом, так і без нього. До того ж, пішовши на такий крок, Європа знову продемонструє слабкість перед агресором. Що ще більше розкрутить маховик кремлівського шантажу.
І газпром вже “закручує гайки”. Ввечері у п’ятницю російський монополіст повідомив про повне припинення з 31 серпня на три доби прокачування газу до Європи Північним потоком-1 — нібито через необхідність ремонту єдиної робочої турбіни. Тож цілком ймовірно, що наступні торги на європейських хабах знов розпочнуться із цінового збурення. Максим Білявський прогнозує повторення такого “спектаклю” раз на півтора місяця — коли турбіна відпрацює чергові 1000 годин і — нібито за регламентом — “потребуватиме наступного ремонту”.
Європа: в пошуках альтернативи російській “газовій голці”
Аби не допустити цього, не продатися за дешевий газ путіну, Єврокомісія має рекомендувати урядам країн австро-німецької торгової зони ввести цінові обмеження на газову ринку, — вважає Максим Білявський.
І, звісно ж, європейці не повинні забувати про альтернативу. За словами експерта, Євросоюз активно працює над мінімізацією ризиків повного припинення постачань російського газу під час опалювального сезону.
“Перш за все, Європа зменшує споживання газу. План, який було оголошено, передбачає скорочення потреби на 15%. За моїми розрахунками, цього достатньо, щоб відмовитися від російського палива. Натомість мають бути збережені обсяги постачань газу з країн Північної Африки, ресурсу, що розвантажується через систему LNG-терміналів ЄС, газу з Норвегії та Північного моря, де його у тому числі видобуває Великобританія. Загалом проблеми дефіциту газу на європейському ринку я не бачу. Адже основним індикатором кризи мало б бути аномальне зниження темпів закачування газу у сховища. Цього не відбувається. Навпаки, графіки перевиконуються. Переконаний, що ЄС пройде опалювальний сезон без особливих проблем”, — каже Білявський.
Аналізуючи ситуацію на суміжних енергетичних ринках, експерт звертає увагу на розконсервування в Європі вугільних електростанцій та збільшення запасів вугілля на складах. Приміром, в Антверпені й Роттердамі палива накопичили приблизно на чверть більше, ніж на цю дату торік.
Те ж стосується й роботи об’єктів ядерної енергетики. Атомні електростанції, судячи з офіційних повідомлень, під час майбутнього опалювального сезону відіграватимуть значно більшу роль, ніж рік тому. Проте можливі певні проблеми з ядерним паливом.
“Річ у тім, що атомні електростанції в Німеччині, Угорщині так чи інакше використовують російське паливо. Тому спостерігатимемо, зокрема, за зміною структури ринку ядерного палива у Європейському Союзі. Найімовірніше, частка США на європейському ринку зростатиме”, — прогнозує Білявський.
Також у Європі повним ходом втілюють заходи з енергоефективності. Приміром, у Німеччині активно модернізують теплоенергоцентралі, інфраструктуру теплозабезпечення. Споруджуються автономні системи подачі теплоносія. І в цих процесах важливу роль відіграє Норвегія.
Експерти прогнозують збільшення в енергобалансі ЄС частки відновлювальних джерел енергії. Перш за все, за рахунок збільшення частки геотермальної енергії. Ця технологія добре зарекомендувала себе також у північних районах Норвегії та у Фінляндії. Зараз вона активно впроваджується у північних районах Німеччини, Франції та в Нідерландах.
Україна: обіцяних 19 мільярдів “кубів” газу в ПСГ не буде?
Цього тижня в НАК "Нафтогаз України" нас неабияк засмутили. За словами голови правління компанії Юрія Вітренка, Нафтогаз навряд чи зможе накопичити у підземних сховищах 19 мільярдів кубометрів палива до опалювального сезону, як того вимагає уряд. Пояснив він це нестачею коштів для фінансування необхідних обсягів імпорту, а також технологічними обмеженнями. “Теоретична можливість є, практичної — немає", – переконаний Вітренко.
Газу в українських сховищах поки що 12,3 млрд кубометрів. “До опалювального сезону частину газу, якого не вистачає, забезпечить внутрішнє видобування – близько 1 млрд кубометрів на місяць. Але 4,5 млрд кубометрів потрібно імпортувати”, — повідомив Юрій Вітренко.
Але менша кількість газу у сховищах, на думку керівника НАК, не буде для України критичною. "Важливо, щоб ці додаткові 4−6 млрд кубометрів були доступні в опалювальний сезон. Мати багато газу у сховищах — не панацея, бо є обмежена пропускна здатність його підняття зі сховищ. Для нас краще, аби взимку газ заходив по трубі — це набагато ефективніше", – сказав Вітренко.
При цьому у Нафтогазі розуміють: паливо, яке Україна взимку споживатиме “із коліс”, коштуватиме дуже дорого. Мабуть, частково нам допоможе цільове фінансування у 450 мільйонів канадських доларів — саме на закупівлю газу до опалювального сезону, — яке надає Канада. Та нескладно підрахувати, що навіть за нинішньої вартості палива у $2,5 тисячі, цієї суми (346,5 мільйонів в американських доларах) вистачить на придбання лише “скромних” 138 мільйонів кубометрів палива. А щоб купити необхідні 4,5 мільярдів “кубів”, про які говоритьЮрій Вітренко, треба більше $11 мільярдів. Якщо ж, не дай Боже, справдяться очікування газпрому про “захмарні” зимові $4000, потреби зростуть до $18 мільярдів!
Ситуація непроста — всі погоджуються. Проте відповідні заяви керівника державного холдингу в експертному середовищі сприйняли неоднозначно. Хтось вважає, що говорити людям правду за нинішніх обставин дуже важливо. Та є й думка, що таку інформацію можна було б і “притримати” для обговорень в Уряді та в інших “зацікавлених” структурах, які в змозі реально вплинути на ситуацію.
“Вважаю, що в умовах інформаційної війни і поточної ситуації в країні подібні оцінки керівника Нафтогазу недоречні. Під час війни краще не коментувати, зможемо чи не зможемо накопичити необхідний ресурс до зими. Цю інформацію можуть використати проти України”, — переконаний Максим Білявський.
Загалом же, попри все, країна, за його оцінками, більш якісно готується до опалювального сезону, ніж у попередні роки. І накопичити на кінець осені у сховищах приблизно 14 мільярдів кубометрів газу нам цілком до снаги.
“Цього буде достатньо, щоб розпочати опалювальний сезон. До того ж, ми фактично вже виконали план з накопичення до зими вугілля. На складах його зберігається понад 1,8 мільйона тонн — значно більше, ніж торік. Завдання до початку опалювального сезону накопичити 2,3 мільйона тонн. Єдине питання — якою буде ситуація на фронті, як працюватиме залізнична інфраструктура, що використовується у тому числі для перевезення палива з видобувних регіонів”, — каже експерт Центру Разумкова.
І фактор безпосередніх воєнних загроз — якраз та невідома змінна, яка заважає будь-яким об’єктивним розрахункам та прогнозам. Адже рф вже не раз робила ставку на обстріли цивільних об’єктів критичної — у тім числі, енергетичної й залізничної — інфраструктури України.
“Загалом я розраховую на оптимістичний сценарій — зважаючи на поточну ситуацію на фронті, на зміцнення нашого воєнного потенціалу. Вважаю, що нам навіть не доведеться в неприфронтових регіонах використовувати аварійні системи живлення, генератори, які нині активно закуповуються. Думаю, й особливих проблем (знову ж таки, без урахування ймовірності навмисного масового нищення ворогом відповідної інфраструктури) із забезпеченням нафтопродуктами для генераторів не буде. Нині ситуація на вітчизняному ринку нафтопродуктів стабілізується. За останні дні ціни у роздрібному сегменті знизилися — за рахунок нафтових котирувань на світових ринках. Нафтові котирування, скоріш за все, продовжать зниження і, може, в найближчі два місяці опустяться до рівня $78-82 за барель”, — прогнозує Білявський.
Нагадаємо, зниження цін на нафту у світі триває. Вартість “чорного золота” вже опустилася до піврічних мінімумів. Даються взнаки скорочення попиту у США й Китаї та перспективи поступового відновлення експортного потенціалу Ірану, чию нафту знову допустили до міжнародних ринків. Вересневі ф'ючерси на нафту WTI торгуються приблизно по $88 за барель, на $4 дешевше, ніж кількома днями раніше.
На європейському ринку жодних проблем із нафтопродуктами нині немає. Вочевидь, так буде й надалі. Принаймні, до грудня, коли набере чинності часткове ембарго на постачання російської нафти, чи й лютого наступного року, коли обмеження буде посилено. Й це дає надію, що в разі потреби Україна зможе в достатній кількості закуповувати дизпаливо та бензин в європейських сусідів.
Раптом що, допоможуть партнери й з електрикою. “Із жовтня Україна, скоріше за все, змушена буде обмежити експорт електроенергії. А в окремі години навіть потребуватиме її імпорту з ЄС. Ризиків же втрати частоти в мережі я не бачу. Якраз після синхронізації із європейською енергомережею стійкість нашої енергосистеми до втрати частоти зросла у чотири рази. Робота енергосистеми доволі стійка. Вивести її з ладу фактично неможливо. Навіть, з урахуванням фактору війни”, — переконаний Білявський.
Чого, на жаль, не скажеш про ризики локальних аварій. Тому експерти доволі критично ставляться до закликів деяких політиків активно купувати електрообігрівачі й переходити на електроопалення. Максим Білявський — не виняток.
“Вважаю, що заяви колишнього голови Нафтогазу Андрія Коболєва стосовно переведення системи опалення в багатоповерхових будинках на електрику технічно безграмотні. Тому що більшість житлового фонду у нас застаріла, енергорозподільчі мережі не мінялися, а отже є дуже чутливими до додаткового навантаження. При цьому таке навантаження припадатиме на години максимального енергоспоживання. А це — не лише ризики аварійного вимкнення енергоживлення, а й загроза пожеж та летальних випадків через неправильну експлуатацію електроприладів і зношеність електропроводки”, — каже колишній директор з інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України” Максим Білявський.
Укрінформ збирається окремо дослідити тему альтернативного телпозабезпечення в умовах війни. Маємо чітко розуміти: які є можливості для цього в сільській місцевості та у містах і головне — які ризики тих чи інших альтернативних систем, аби на додачу до підступів агресора не наробити нової біди.
Джерело:
