З’явилася інформація від офіційних джерел ЄС, що Газпром призупинив з 27 квітня 2022р. поставки природного газу до Польщі та Болгарії, обґрунтувавши свої дії відмовою енергетичних компаній цих країн сплачувати рахунки за нього у російських карбованцях. Як відомо президентом РФ 31 березня ц.р. підписано відповідний указ, що передбачає оплату газу за міжнародними контрактами з компаніями ЄС з 1 квітня 2022р. виключно у карбованцях.
Даний указ грубо порушує контрактні умови між Газпромом та його європейськими контрагентами, оскільки в контрактах оплата у карбованцях не передбачена. Вказана вимога з боку російської влади має на миті вирішення двох проблем Москви — зміцнення російського рубля на фоні жорстких економічних санкцій за військову агресію проти України та порушення європейської єдності, що сформувалася на підтримку української держави.
Водночас, голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен назвала такі дії Кремля застосуванням енергетичної зброї проти країн ЄС. Вона також зазначила, що ЄС має вжити термінові заходи для того, щоб гарантувати надійність енергозабезпечення для усіх споживачів.
Натомість, енергетичні компанії Uniper та OMV вважають, що запроваджений Росією механізм розрахунків є достатньо нечітким. З правової точки зору, ці компанії вважають, що конвертація із спеціального рахунку Газпромбанку євро у карбованці для подальшого переведення їх на рахунок Газпрому не є порушенням санкцій, оскільки безпосередній платіж здійснюється у євро. Отже, неоднозначне трактування зміни порядку розрахунків також може призвести до порушення санкційної єдності ЄС.
Найбільш послідовну позицію, на сьогодні, у санкційній політиці ЄС займають Польща та країни Балтії. Так, останні вже повністю відмовилися від російських енергоносіїв, а Польща планувала це зробити з 2023р., однак російський шантаж підштовхнув її це зробити у прискореному режимі. Для Польщі така опція є цілком реальною, оскільки вона довго готувалася до позбавлення від російських енергоносіїв. Так, вже збудований СПГ-термінал у м. Свіноуще й укладені довгострокові контракти на поставку СПГ із Катару та США, також добудовуються інтерконектори із Словаччини та Норвегії.
Що стосується Болгарії, то до останнього часу ця країна мала майже повну залежність від поставок російського газу, але в останній час з’явилася можливість отримувати азербайджанський газ по новому газовому коридору. Крім того, Болгарія важлива країна з транзиту російського газу, тому у неї існують важелі впливу на Газпром теж. Також слід враховувати, що споживання газу Болгарією не перевищує 3 млрд. куб. м/рік й не є критичним для її енергобалансу.
Для ФРН проблема залежності від російського газу є значно більш чутливою порівняно із іншими країнами ЄС, оскільки Німеччина упродовж багатьох років проводила політику зі збільшення поставок газу із РФ, отримуючи значні цінові знижки в обмін за політичні поступки Кремлю. Таким чином, якщо інші країни ЄС (крім Австрії та Угорщини) здатні швидко диверсифікувати джерела поставок без істотних економічних втрат, то для економіки ФРН подібна диверсифікація може призвести до занурення країни у рецесію внаслідок втрати конкурентних переваг промисловістю. Адже таких великих цінових знижок, що надає Газпром вже отримати буде неможливо.
Проте керівництво ФРН також вже зрозуміло, що потрібно поступово скорочувати частку російських енергоносії у власному енергобалансі, оскільки переваги від «дешевого» російського газу можуть призвести до втрати Німеччиною свого політичного лідерства у Європі. Власне, активні дії уряду ФРН вже принесли певні результати. Так, з початку російської агресії частка газу в загальному споживанні цієї країни зменшилася із 55% до 35%, а нафти — з 35% до 12%. Такий результат досягнуто, зокрема, шляхом диверсифікації джерел, енергозбереження та міжпаливної конкуренції.
Тобто, вже рельєфно проглядається ситуація, коли енергетичний шантаж РФ, насамперед, найбільшу шкоду нанесе їй самій через втрату найбільших ринків збуту для її вуглеводнів та сплату штрафів за порушені контрактні умови.
