Подвійний удар. Після нафтових санкцій — обмеження Росатому

20 лютого 2023

Як подолати ядерний шантаж росії — важливі кроки.

Рф підписала (14.09.2005) та ратифікувала (29.01.2007) Міжнародну конвенцію про боротьбу з актами ядерного тероризму від 13 квітня 2005 року (далі — Конвенція), в якій першочергово зазначено: «дії збройних сил держав регулюються нормами міжнародного права поза рамками цієї Конвенції та виключення деяких діянь зі сфери застосування цієї Конвенції, не звільняє від відповідальності за незаконні з інших поглядів акти, не робить їх законними та не перешкоджає притягненню до відповідальності на підставі інших законів».

У цьому контексті варто нагадати про дві норми міжнародного права, які прямо забороняють застосовувати збройні сили будь-якої держави для нападу та захоплення атомних електростанцій.

1. Пункт перший статті 56 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів говорить про наступне: «Установки і споруди, що містять небезпечні сили, а саме: греблі, дамби й атомні електростанції, — не повинні ставати об'єктами нападу навіть у тих випадках, коли такі об'єкти є воєнними об'єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення».

2. Генеральна конференція Міжнародної агенції з атомної енергії (МАГАТЕ) під час одинадцятого пленарного засідання схвалила (18 вересня 2009 року) заяву GC (53)/DEC/13: «Заборона збройного нападу або загроза нападу на ядерні установки під час експлуатації або будівництва». Порушення будь-якою державою даної заяви класифікується, як порушенням принципів Організації Об'єднаних Націй, її Статуту, міжнародного права та Статуту Агентства.

Таким чином, ООН та МАГАТЕ має всі підстави для відкриття впровадження щодо дій росії на ядерних об'єктах України, а також виключення держави-агресора із членів Агенції.

Саме цю вимогу варто було б додати до запропонованих заходів № 8 Міжнародної робочої групи з питань російських санкцій від 10 листопада 2022 року.


Джерело:

Максим Білявський

Провідний експерт енергетичних програм


Народився у 1986 р. в Житомирській області.

Освіта:

Житомирський державний технологічний університет, факультет інженерної механіки (2008).

Кандидат технічних наук (2010).

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (2012).

Автор 17 патентів на винаходи та більше 100 наукових праць в галузі енергетики та машинобудування.

Досвід:

2008–2011 — оператор очисних споруд, диспетчер з транспортування газу Рівненського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз».

2011–2017 — провідний інженер, заступник начальника прес-служби, начальник відділу зв’язків з громадськістю та пресою ПАТ«УКРТРАНСГАЗ».

2017–2018 — директор з персоналу ПАТ «Магістральні газопроводи України», радник Міністра енергетики та вугільної промисловості України.

2021 — директор з інтегрованих комунікацій НАК «Нафтогаз України».

bielawski.maksym