Шукаючи місце в оновленому світі і розраховуючи на збереження суб'єктності, Україна має відповісти для себе на ряд питань
У розпал війни в українському експертному середовищі дедалі ширше обговорюється питання повоєнного майбутнього України, зокрема її інтеграційні амбіції і цілі.
Це відбувається під час і на тлі змін світового порядку, викликаних виникненням нового балансу сил і намаганнями центрів впливу обзавестися надійним оточенням (альянсами, коаліціями країн-однодумців тощо), через яке назовні транслюватимуться потужні меседжі. Звідси випливає питання про нову архітектури економічних і безпекових союзів, альянсів, співтовариств, ситуативних коаліцій регіонального та глобального масштабу.
Ряд експертів пророкують послаблення наявних глобальних і регіональних економічних і безпекових систем, надаючи перевагу невеликим, більш компактним субрегіональним утворенням. При цьому без відповіді залишаються питання: чи матимуть нові утворення достатньо спроможностей і ресурсів для того, щоб визначати та підтримувати новий світовий порядок. Також чи здатні наявні структури засвоїти уроки кризи й належним чином адаптуватися до нових умов.
Попри наявність широко спектру опцій, найбільш вірогідним (і бажаним) сценарієм є кардинальна реформа наявних структур з набуттям більшої ваги в їхніх рамках субрегіональних альянсів.
Шукаючи місце в оновленому світі і розраховуючи на збереження суб'єктності, Україна має відповісти для себе на ряд питань:
1. Візія майбутнього та шляхів реалізації стратегічних цілей.
2. Реалістична оцінка власних можливостей і потрібних ресурсів (фінансових, економічних, технологічних, політичних, кадрових).
3. Неупереджений аналіз можливих джерел та умов отримання потрібних ресурсів.
4. Визначення поточних, середньо- та довгострокових пріоритетів внутрішньої і зовнішньої політики, стратегічних і ситуативних партнерів.
Членство України в ЄС і НАТО можливе лише після перемоги
Зокрема, якщо розглядати євроінтеграційний курс України, то головними атракторами для неї є ЄС і НАТО. Членство України в обох цих структурах можливе лише після переможного завершення війни із суттєвим послабленням росії — інакше російський чинник ще тривалий час буде суттєвою перепоною членству. Причому, набуття гарантій безпеки з боку НАТО має бути для України головним зовнішньополітичним пріоритетом не лише с точки зору власне її безпеки, але й точки зору зниження ризиків інвестицій для відбудови та розвитку. Крім того, перемога України у війні значною мірою пом’якшить вимоги НАТО до членства України.
Суттєвим позитивним чинником буде участь України в субрегіональних структурах (Тримор’я, Вишеградська четвірка, Люблінський трикутник тощо), в економічних, науково-технологічних, гуманітарних програмах ЄС і підтримка з боку їх країн-учасниць.
Але головною передумовою реалізації інтеграційного курсу ту успіху плану західної допомоги у відбудові України є реальна налаштованість самої України докладати всіх потрібних зусиль. Індикаторами цього будуть наявність міцної політичної волі, власної стратегії і програм розвитку, консолідація навколо них суспільства, позитивні результати перших кроків і необоротність реформ, насамперед, судової і правоохоронної систем.
Отже, попри всю невизначеність внутрішніх і зовнішніх обставин треба вже зараз розробляти алгоритм досягнення стратегічних цілей, без якого всі «візії» і «проєкти» виявляються не більше ніж утопією або можуть перетворитися на ширму для чергового дерибану коштів.
Джерело:
