Останні закиди і звинувачення президента США Дональда Трампа на адресу президента України Володимира Зеленського свідчать про погіршення умов підтримки нашої країни з боку найбільшого союзника. Схоже, що Трамп поставив за мету примушення України, а не країни-агресорки Росії до миру, і це справді погана новина.

Проте навіть у цій складній ситуації військова допомога Україні все одно надходитиме, хоча і не в таких обсягах, як раніше. Варто також враховувати, що військові підприємства в Європі, в які вкладалися великі інвестиції, мають запрацювати на повну міць, що допоможе збільшити обсяг європейської допомоги. Однак із зони комфорту мають вийти не лише партнери України, але й самі українці.

Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA висловив директор військових програм Центру Разумкова, військовий експерт Микола Сунгуровський.

– Після заяв Трампа, його закидів на адресу президента Зеленського та України загалом, напевно, варто очікувати, що військова допомога США нашій країні повністю припиниться. За вашими оцінками, як це може позначитися на нашому стані, на перспективах цієї війни? Чи зможе Європа наростити свої оборонні спроможності й чи буде готова суттєво збільшити допомогу Україні?

– Я б не сказав, що допомога від США повністю припиниться. Наразі в Конгресі обговорюється закон про лендліз. Тобто якась допомога піде. Але тут треба тримати руку на пульсі цих подій і цих змін, щоби вчасно коригувати нашу політику. Треба оцінювати наші потреби, розподіляти їх за часом та джерелами отримання, інакше кажучи, диверсифікувати наші можливості з отримання допомоги.

Те, що умови погіршуються, справді так. Найімовірніше, Трамп взяв курс на примушення України, а не Росії до укладання цієї угоди. Але тут вже нічого не поробиш – треба було робити раніше.

– Що ви маєте на увазі?

– Треба було поширювати інформацію про підтримку США, про суми, які вони виділяли, про наші рейтинги. Вона мала вже бути присутньою у свідомості не лише у Трампа, але й у більш широкому середовищі, щоб вона не піддавалася сумнівам. А зараз ми бачимо, що Трамп використовує російські джерела, які йому вкладають в вуха, і починає їх транслювати. Це зовсім не добре.

– Ви вважаєте, така ситуація склалася через те, що Україна недопрацювала саме в інформаційному просторі?

– Те, що недопрацювала – це для нас не новина. Але ідеалу взагалі не існує. Завжди хтось щось десь недопрацьовує. А те, що Трамп намагається перекласти вину на Україну – що тут поробиш. Не хоче він бачити Росію агресором. Він не став сильнішим за свого друга Володимира, і це вже недопрацювання самого Трампа. І це буде враховано.

– Чи припускаєте ви варіант, коли Україна буде змушена через об’єктивні обставини піти на невигідні для себе умови так званої мирної угоди?

– Щоб цього не сталося, потрібно завчасно застовпити наші червоні лінії, далі яких ми не підемо в жодному разі. Так, я вважаю, що чимось доведеться поступитися, бо сил не лише у нас, а й у наших союзників в Європі не вистачить для того, аби реалізувати все, що ми намагалися реалізувати ще на початку війни – повернення під контроль усіх окупованих територій.

Якщо статус частини окупованих територій буде визначений як такий, контроль над якими буде відновлено в результаті переговорів, я в це не вірю. Тому що останнім етапом переговорів про спірні території за стандартною процедурою є референдум з визначення належності цих псевдодержавних утворень.

В умовах, коли вони перебувають під контролем Росії, там буде повністю змінено демографічний склад, робота спостережних місій також буде повністю під контролем Росії. Тому якихось оптимістичних очікувань у мене від такого процесу немає. З вірогідністю 99% можна спрогнозувати, що ці території залишаться у складі Росії. Тут в мене дуже погані передчуття.

– Але ми бачимо, як останнім часом активізувалася Європа, насамперед на тлі таких дій і заяв Трампа. Наприклад, наступного дня після Мюнхенської конференції було скликано екстрений саміт у Франції. Чи вважаєте ви, що в Європи є потенціал, щоб змінити ситуацію на нашу користь?

– Цей потенціал і був, але політична воля для реалізації цього потенціалу дуже залежить від настроїв електорату. Я як політик можу декларувати щось, але за чотири роки мене на цій позиції вже не буде, бо виборці проголосують за інші політичні сили. І тому такі обережні рухи політичного керівництва у багатьох країнах.

Те, що Європа прокинулася – так, прокинулася. Але українцям перед тим, як пред’являти якісь претензії до європейців, закидати, що ті не хочуть залишати зону комфорту, треба спочатку пред’явити такі самі вимоги до себе, бо мільйони українців також не хочуть виходити з зони комфорту – тих, яких ми бачимо у розважальних центрах, ресторанах тощо. Чомусь такі заклади не пусті.

– А також згадати про тих українців, які не бажають захищати країну.

– Так, ухилянти – це насамперед.

Дійсно, є ознаки того, що Європа активізується, і є певна надія, що на більш активний режим вийдуть компанії з виготовлення зброї. Бо з початку війни туди були інвестиції, але вони спрацьовують не відразу, тому що потрібен час, аби розгорнути технологічні лінії тощо. Але зараз все це нарешті починає розгортатися. Є певні очікування, що за якийсь час вони вийдуть на повну потужність.

Але тут також треба враховувати і те, що наші військові підприємства, переважно приватні, також нарощують свої спроможності. На жаль, окремі підприємства навіть не мають контрактів з державою. І це погано.

Джерело: