Два роки, вони ж 731 день, вони ж 8 904 години і т.д. Колосальні цифри, якщо їх перенести на людські життя. Хоча це вражає лише індивідуумів, а у світових масштабах це дрібниці, не варті особливої уваги.
За два роки хтось стає на ноги і в нього виростають зуби, хтось набуває безцінного досвіду, зв'язків, грошей та майна, досягає неймовірних кар'єрних чи інших висот. За той самий період хтось інший втрачає близьких і друзів, причому назавжди, а хтось став жебраком чи ніким.
За останні два роки у чомусь світ змінився радикально. Світовий словниковий запас поповнився специфічними дефініціями. Деякі поняття, словосполучення та абревіатури («ковід», ПЛР, ШВЛ та інші їм супутні) стали словами щоденного вжитку, їх знають усі без винятку, вимовляють правильно, не плутають призначення і сенс. Ми всі навчилися носити маски (а також нехтувати ними), не обійматися під час зустрічі з добрими друзями, дивися неприязно на чиєсь покашлювання… Нормою стало життя «онлайн» та «на виніс», причому в усіх його проявах.
Яким би життя не стало в майбутньому, — воно продовжується.
Щось постійно змінюється і, на жаль, не на краще. Наприклад, тарифи та ціни зростають, рівень освіченості (не плутати з інформаційною насиченістю) та культури падають. Дещо фактично не змінюється і тому теж стає частиною звичного життя — війни, некомпетентність і безвідповідальність служб і сервісів (як державних, так і приватних), політичний популізм, цинізм, байдужість та винятково споживацьке ставлення (наприклад, до довкілля). Десь і зовсім відбуваються парадокси: виробництва немає, а відходи та забруднення навколишнього середовища є (хоча, карантини та локдауни дещо уповільнили цей процес, причому як у світі, так і в Україні).
Попри загальні обмежені можливості, останніми двома роками з'явилося й багато нового, зокрема, нові тенденції в навчанні та медицині, моді та культурі, а також нові види зброї та системи захисту від них. Над старим жартом «лікую по фотографії» більше не сміються, оскільки це майже стало одним із методів лікування в сучасній медицині. З'явилася нова хвороба, з’явилася і звичка жити з нею, з'явилися засоби ніби то захисту від неї, але так і не з'явилося дієвих якісних ліків проти неї. І це при тому, що наука не стоїть на місці та, як і раніше, розвивається семимильними кроками на благо людства. Чи вже ні?
Підсумок останніх двох років. Загалом, «відбулися» лише нові звички, а тенденцій на покращення немає, нічому ми не навчилися (хоч онлайн, хоч офлайн), і нічого не змогли. І якщо завтра з'явиться якийсь вірус «Хамелеон 365», то, схоже, ми також будемо беззахисні до нього (хіба що одягнені в щось нове і спочатку дуже дороге), звикатимемося і цитуватимемо класика «Привычка свыше нам дана. Замена счастию она».
