Результати он-лайн опитування громадян України віком від 18 років, які після початку повномастабної російської агресії виїхали з України у зв’язку з воєнними діями.

Опитування проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 20 липня по 25 серпня 2022 року. Респонденти відбиралися методом «снігової кулі» та через розміщення звернень стосовно участі в опитуванні у Facebook-групах, що об’єднують представників української спільноти та біженців в різних країнах (методом «self selected sample»).

Були опитані 511 біженців у 30 країнах. Найбільше серед опитаних біженців, що перебували на території Польщі (110 осіб) та Німеччини (85 осіб). 231 особа була опитана в інших країнах Європейського Союзу, 63 особи — в країнах поза ЄС (Молдова, Туреччина, Швейцарія, Велика Британія, США, Ізраїль).

Біженці: штрихи до портрету

Переважна більшість (65%) біженців прибули до країни теперішнього перебування у березні цього року, а загалом з початку війни до кінця квітня — 84%.

Серед біженців переважають жінки (93%). Найбільші вікові групи респондентів становлять люди віком від 30 до 39 років (42%) та від 40 до 49 років (29%). 83% біженців — люди з вищою або незакінченою вищою освітою.

Найбільш представленими серед опитаних соціальними групами є висококваліфіковані фахівці (30%), керівники підприємств та їх підрозділів (14%), підприємці (14%), кваліфіковані робітники (12%), домогосподарки (11%).

Висококваліфіковані фахівці, керівники підприємств та їх підрозділів, підприємці та домогосподарки представлені серед біженців більшою мірою, ніж загалом серед дорослого населення України перед початком війни. Так, за даними всеукраїнського опитування, що проводилося Центром Разумкова у січні 2022 року, до висококваліфікованих фахівців тоді віднесли себе 15% громадян України, до керівників підприємств та їх підрозділів — 1,5%, до підприємців — 4%, до домогосподарок — 6%.

90% опитаних біженців до війни мешкали у містах, 10% — у селах. Найбільше (45%) біженців виїхали після початку війни з центральних областей України (переважно це жителі Києва (23% усіх опитаних) та Київської області (9%)), 31% — зі східних областей, 16% — з південних областей і 8% — із західних областей.

51% респондентів відповіли, що вдома переважно розмовляють російською мовою, 40% — переважно українською. 70% вважають рідною українську мову, 20% — російську.

4,5% опитаних зазначили, що їх житло після початку воєнних дій було повністю зруйноване, 8% — що воно постраждало, але може бути відновлене (відремонтоване), 7% не знають, чи постраждало їх житло чи якою мірою постраждало.

Найчастіше про руйнування житла повідомляють біженці зі Східного регіону. Серед них 12% зазначили, що їх житло було повністю зруйноване, 11% — що воно постраждало, але може бути відновлене (відремонтоване), 11% не знають, чи постраждало їх житло чи якою мірою постраждало.

74% опитаних перебувають за кордоном з дітьми, 4% — з внуками, 23% — з чоловіком чи дружиною, 17% — зі своїми батьками або батьками чоловіка чи дружини, 9% — з іншими родичами, 4% — з друзями чи знайомими, 11% — самі.

Під час опитування, що приводилося соціологічною службою Центру Разумкова в квітні-травні цього року на пунктах перетину кордону з біженцями, що поверталися в Україну, серед них була виявлена помітно нижча частка людей з дітьми (45%) порівняно з тими біженцями, що залишаються за кордоном. Це може свідчити про те, що ті громадяни України, які мають неповнолітніх дітей, поки що рідше повертаються в Україну, очевидно, турбуючись про їх безпеку.

Відповідаючи на запитання, чи залишився в Україні хтось з близьких родичів, 69% респондентів називають батька чи матір, 40% чоловіка (дружину), 12% — дітей.

Оцінка біженцями свого становища в країні перебування

82% респондентів відповіли, що в країні перебування отримали статус тимчасового захисту, 1% — що отримали статус біженця, 1% мають посвідку на постійне проживання, 4% подали чи подають документи на отримання статусу тимчасового захисту, 0,8% подали чи подають документи на отримання статусу біженця, 10% не мають статусу тимчасового захисту чи біженця і не подавали документи (найбільше таких серед біженців, які перебувають у країнах, що не входять до Європейського Союзу — 51%) .

Говорячи про основне джерело засобів існування, 28% респондентів називають матеріальну допомогу з різних джерел (помітно частіше таку відповідь дають біженці в Німеччині — 48%), 19% — попередні грошові заощадження, 12% — постійну роботу в країні перебування, 12% — тимчасову роботу (чи підробітки) в країні перебування, 0,6% — доходи від бізнесу в країні перебування, 0,2% — студентську стипендію в країні перебування, 9% — дистанційну роботу в Україні, 0,8% — доходи від бізнесу в Україні, 2% — пенсію.

Серед головних проблем, які їх турбують під час перебування за кордоном, найчастіше біженці називають тривогу за те, що відбувається в Україні (87,5%), тривогу за родичів, близьких людей, що залишилися в Україні (80%), тугу за Батьківщиною (70%).

Незнання мови країни перебування як головну проблему називають 65% біженців (частіше про неї повідомляють українські біженці в Німеччині — 80%). Ще 35% респондентів назвали серед проблем труднощі в комунікації з місцевим населенням через незнання мови. Оцінюючи рівень володіння мовою країни, в якій вони перебувають, за шкалою від 0 до 10, де «0» означає «зовсім не володіють» , а «10» — вільно володіють», лише 20% оцінили його балами від 5-и до 10-и, і лише 10% — балами від 8-и до 10-и. Знання англійської мови оцінили таким чином відповідно 43% і 20% опитаних.

Серед головних проблем, що їх турбують, 43% біженців також назвали матеріальні проблеми, нестачу грошей (помітно рідше таку відповідь дають біженці, що перебувають в Німеччині — 25%).

Оцінюючи власне матеріальне становище в країні перебування, найчастіше респонденти зазначають, що їм грошей вистачає лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей (таку відповідь дають 59,5%), ще 12% відповіли, що ледве зводять кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти, 21% — що у цілому на життя вистачає, 5,5% — що живуть забезпечено, і 1% — що можуть собі дозволити придбати практично все, що хочуть.

При тому, що власний «довоєнний» рівень добробуту в Україні респонденти оцінюють значно вище — 45% відповіли, що до війни жили забезпечено, 15% — що могли собі дозволити придбати практично все, що хотіли, 26% — що в цілому на життя вистачало, 11% — що вистачало лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей, і 2% — що ледве зводили кінці з кінцями.

42% респондентів серед проблем, що їх турбують під час перебування за кордоном, назвали проблеми із влаштуванням на роботу, 32% — проблему з винайму житла в оренду, 21,5% — відсутність житла, 15% — некомфортне житло. 31% назвали проблеми з лікуванням, медичним забезпеченням, 22% — бюрократичні проблеми з оформленням матеріальної допомоги, отриманням статусу тимчасового захисту чи біженця (найрідше на це вказують біженці у Польщі (5%), частіше — біженці в Німеччині (49%)), 14% — проблеми з організацією навчання дітей, 13,5% проблеми з організацією дозвілля дітей. Найрідше як проблему українські біженці називають негативне ставлення з боку місцевих жителів (таку відповідь дають 6,5% опитаних).

Відповідаючи на запитання, чи отримували вони будь-яку допомогу під час перебування за кордоном, 78,5% респондентів відповіли, що отримували допомогу від державних органів країни перебування (серед біженців, що перебувають у країнах, які не входять до ЄС, таку відповідь дають лише 33%), 32% отримували допомогу від волонтерських організацій, 23% — від родичів, знайомих, друзів, 14% — від закордонних фондів, установ, підприємств (помітно частіше — у Польщі (30%) та країнах поза ЄС (27%)), 13% — від релігійних організацій, 6% — від Української держави, 4,5% — від підприємства, на якому працюють (чи працювали). 7% опитаних відповіли, що не отримували жодної допомоги.

43% респондентів відповіли, що отримували грошову допомогу (з будь-яких джерел) в достатній кількості (найчастіше таку відповідь дають в Німеччині — 76,5%), 42% — отримували, але недостатньо, 10% не отримували, а 4% — що не потребують такого виду допомоги.

Стосовно допомоги речами першої необхідності (продукти харчування, одяг, засоби гігієни) 50% респондентів відповіли, що отримували таку допомогу в достатній кількості, 24% — отримували, але недостатньо, 17% не отримували, 8% не потребують такого виду допомоги.

36% опитаних відповіли, що отримували допомогу у пошуку житла в достатній кількості, 17% — отримували, але недостатньо, 33,5% не отримували, 11% не потребують такого виду допомоги.

13% біженців отримували юридичну допомогу в достатній кількості, 15% — отримували, але недостатньо, 44% не отримували, 25% не потребують такого виду допомоги.

17% респондентів отримували допомогу з працевлаштування в достатній кількості, 18% — отримували, але недостатньо, 45% не отримували, 15% не потребують такого виду допомоги.

26% опитаних отримували допомогу по догляду за дітьми, з організації дозвілля дітей в достатній кількості, 16% — отримували, але недостатньо, 32% не отримували, 22,5% не потребують такого виду допомоги.

36% респондентів отримували допомогу з інтеграції в країні перебування (мовні курси тощо) в достатній кількості (в Німеччині на це вказали 62% біженців), 21% — отримували, але недостатньо, 31% не отримували, 9% не потребують такого виду допомоги.

Оцінюючи підтримку та допомогу, яка була їм надана в країні, де вони перебувають, з боку державних органів країни перебування, недержавних організацій, громадян цих країн, 38% відповіли, що дуже нею задоволені, 41% — що скоріше задоволені, 8% — що скоріше не задоволені, 5% — що зовсім нею не задоволені.

Наміри стосовно повернення в Україну

Даючи відповідь стосовно намірів повернення в Україну, 36% респондентів висловлюють намір повернутися після того, як переконаються, що в місцевості, де вони жили, безпечно перебувати, 35% — відразу після того, як закінчиться війна, 13% — через рік або через кілька років після закінчення війни, 7% — після того, як відновить роботу підприємство, на якому вони працювали або будуть впевнені, що знайдуть іншу роботу у себе вдома, 11% планують повернутися найближчим часом, а 7% взагалі не планують повертатися в Україну (серед тих, хто має постійну роботу в країні перебування, таких 18%).

Частіше планують повернутися найближчим часом жителі Західного (18%) і Центрального (15%) регіонів, тоді як серед біженців із Східного та Південного регіонів — лише 6%. Останні частіше висловлюють намір повернутися після того, як переконаються, що в місцевості, де вони жили, безпечно перебувати (серед біженців із Східного регіону — 41%, Південного регіону — 48%).

88% тих, хто планує повертатися в Україну, відповіли, що після повернення планують поселитися в тій же області, де проживали до війни, 7% — що планують поселитися в іншій області (переважно це жителі Східного регіону).

81% респондентів відповіли, що мали роботу до війни. Серед тих, хто до війни мав роботу, лише 11% впевнені, що після повернення будуть працювати там само, де й працювали раніше, ще 34% сподіваються на це, 12% сподіваються знайти іншу роботу, а 36% ще не знають, де будуть працювати і чи їм вдасться знайти роботу.

Отримання інформації про події в Україні

91% біженців відстежують події в Україні щодня, 7% — кілька разів на тиждень, 0,8 % — раз на тиждень або рідше, і лише 0,2% (тобто один респондент) не стежить за подіями в Україні.

85% опитаних отримують інформацію по події в Україні з соціальних мереж, 62% — з українських Інтернет-сайтів та Інтернет-видань, 59% — від родичів, знайомих, 24% — з передач українського телебачення (у тому числі через Інтернет), 12% — з місцевих Інтернет-сайтів та Інтернет-видань, 5% — з передач місцевого телебачення, 3% — з передач українського радіо, 2% — місцевого радіо, 0,6% — з місцевих друкованих видань.

Оцінка дій державного керівництва України та міжнародної допомоги

Дії державного керівництва України під час російської агресії 46% респондентів оцінюють позитивно, 12% — негативно (41,5% не змогли оцінити).

Лише 18% опитаних вважають достатньою допомогу міжнародного співтовариства Україні, 61% — вважають, що допомога і підтримка України з боку інших країн повинна бути більшою.

РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ В ТАБЛИЦЯХ

(дані у таблицях наведені у відсотках до всіх опитаних, якщо не зазначено інше)

Ваш вік: (скільки повних років Вам виповнилося)

Ваша стать:

Яку освіту Ви отримали?

Ваш соціальний статус до початку війни:

До початку війни (до 24 лютого) Ви проживали…

В якій області Ви проживали до початку війни (до 24 лютого)?

Ви перебуваєте за кордоном: (виберіть всі варіанти, що Вам підходять)

Якою мовою Ви переважно розмовляєте вдома?

Яку мову Ви вважаєте рідною?

Середній бал — 2,7

Оцініть рівень володіння Вами англійською мовою за шкалою від 0 до 10, де «0» означає «зовсім не володієте» , а «10» — вільно володієте.

Середній бал — 4,3

Чи залишився в Україні хтось з Ваших близьких родичів:

Чи постраждало Ваше житло внаслідок бойових дій?

Коли Ви прибули до країни, в якій зараз перебуваєте?

Чи отримали Ви статус тимчасового захисту або біженця в країні перебування?

Скажіть будь-ласка чи отримували Ви будь-яку допомогу під час Вашого перебування за кордоном? (виберіть всі варіанти відповіді, що Вам підходять)

Чи отримували кожен з таких видів допомоги (з будь-яких джерел) у країні Вашого перебування?

Оцініть підтримку та допомогу, яка була Вам надана в країні, де Ви перебуваєте, з боку державних органів країни перебування, недержавних організацій, громадян цих країн. Наскільки Ви задоволені нею?

Ви живете зараз за рахунок (назвіть основне джерело засобів існування).

Яким в цілому було Ваше матеріальне становище (вашої сім’ї) до війни в Україні?

Оцініть, яке в цілому Ваше матеріальне становище (вашої сім’ї) зараз, під час перебування за кордоном?

Якими є головні проблеми, які турбують Вас зараз, під час перебування за кордоном? (вкажіть всі важливі проблеми, які Вас турбують)

Чи плануєте Ви повернутися в Україну і коли? (виберіть всі варіанти відповіді, що Вам підходять)

Після повернення в Україну Ви плануєте поселитися в тій же області, де проживали до війни, чи в іншій?, % серед тих, хто відповів, що планує повернутися в Україну

Чи мали Ви роботу до війни?

Після повернення в Україну чи матимете Ви роботу?, % серед тих, хто мав роботу до війни

Чи відстежуєте Ви події в Україні?

За якими джерелами Ви переважно відстежуєте ситуацію в Україні? (ви можете вибрати кілька варіантів відповіді)

Як Ви оцінюєте дії державного керівництва України під час російської агресії?

Чи вважаєте Ви достатньою допомогу міжнародного співтовариства Україні?