Оцінка змін, що відбулися в українському суспільстві за час повномасштабної війни. Ставлення до різних соціальних груп. Готовність громадян до участі у перших повоєнних виборах

Результати соціологічного опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова 11 по 18 листопада 2025 року в рамках проекту «Україна: суспільно-політичні виклики переходу від війни до миру та повоєнного відновлення», що здійснюється за підтримки Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії).

Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі (коли здійснювався відбір респондентів за статево-віковими квотами). Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).

Опитано 2008 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.

Оцінка змін, що відбулися в українському суспільстві за час повномасштабної війни

Говорячи про зміни, що відбулися в українському суспільстві за час повномасштабної війни, більшість респондентів називають зростання використання української мови, популярності україномовного культурного продукту (71%), зростання розуміння невідворотності перманентної загрози з боку Росії (64%), зростання негативного ставлення до олігархів (62%), нетерпимості до соціальної несправедливості (57%), підтримки процесів дерусифікації (57%), зростання національної самосвідомості громадян України (57%), рівня патріотизму (56%), але також і зростання “дистанції“ між владою і суспільством (54%) і пов’язане з цим зростання прагнення до зміни політичної еліти (55%).

Також частіше респонденти констатують зростання, ніж зниження підтримки традиційних сімейних цінностей (відповідно 45% і 10%), відчуття єдності жителів різних регіонів України (відповідно 48% і 19%), підтримки процесів декомунізації (відповідно 43% і 15%), віри у перемогу у війні з Росією (відповідно 43% і 25%), соціальної активності громадян (відповідно 38% і 24%), готовності до сприйняття тимчасових територіальних втрат заради досягнення миру (відповідно 38% і 18%), підтримки демократичних цінностей (відповідно 32% і 24,5%), толерантності у міжетнічних відносинах (відповідно 30% і 16%), підтримки ліберальних цінностей (відповідно 27% і 17%).

Приблизно рівними є частки тих, хто говорить про зростання і про зниження політичної активності громадян (відповідно 29% і 27%), толерантності у міжцерковних відносинах (відповідно 25% і 26%), відчуття єдності між представниками різних соціальних груп, класів (відповідно 28,5% і 30%).

Лише стосовно рівня соціального оптимізму респонденти частіше вказують на його зниження (38%), ніж на зростання (24%).

Відповідаючи на запитання, наскільки негативно впливають на ситуацію в країні різні наслідки тривалого воєнного стану, найчастіше респонденти вказують на значний негативний вплив обмеження певних прав громадян (28%) та незмінюваності влади, відсутності виборів (28%). По 21% опитаних вказують на значний негативний вплив відсутності політичної конкуренції та централізації влади, 20% — обмеження поширення інформації. Від 31% до 41% опитаних вказують на «певний негативний вплив» всіх зазначених чинників, від 19% до 22% — на слабкий негативний вплив, від 7% до 10% — на відсутність негативного впливу.

Частіше на значний негативний вплив цих чинників вказують ті громадяни, які не довіряють владі. Так, 34% з-поміж них вказують на значний негативні вплив незмінюваності влади (серед тих, хто владі довіряє — 20%).

Ставлення до окремих соціальних груп

Респонденти оцінювали своє ставлення до різних соціальних груп за шкалою від нуля до десяти, де «0» позначало вкрай негативне ставлення, а «10» — максимально позитивне ставлення. Відповіді в діапазоні від 7 до 10 балів можна трактувати як позитивне ставлення, від 4 до 6 балів — як нейтральне ставлення, від 0 до 3 балів — як негативне ставлення.

Більшість респондентів висловлюють позитивне ставлення до таких груп: військовослужбовці Збройних Сил України (94%), ветерани війни проти Росії (92,5%), люди з особливими потребами, інваліди (79%), цивільні громадяни, які від початку війни перебували і перебувають в Україні (75%), люди з низькими доходами (71%), внутрішньо переміщені особи, біженці з окупованих і прифронтових регіонів (69%), представники організацій, що борються з корупцією (60%), представники Православної церкви України (59%), представники правозахисних організацій (57,5%), представниці жіночих організацій та об’єднань (57%).

Відносна більшість респондентів висловлюють позитивне ставлення до таких груп: представники культурних товариств національних меншин (50%), громадяни України, які виїхали після початку війни за кордон та перебувають там (48%), громадяни України, які проживають на тимчасово окупованих територіях (47%), представники екологічних організацій (46%).

До провладних та опозиційних політичних сил відносна більшість респондентів висловлює нейтральне ставлення (відповідно 42% і 40%). Але якщо у ставленні до опозиційних політичних сил частки тих, хто висловлює позитивне ставлення, і тих, хто висловлює негативне ставлення, статистичного значуще не відрізняються (відповідно 26% і 24%), то стосовно представників провладних політичних сил негативне ставлення переважає позитивне (відповідно 29% і 21%). Це певною мірою дисонує з відповідями на запитання про довіру, коли довіру до української влади громадяни висловлювали частіше, ніж довіру до опозиції (довіряли їм відповідно 33% і 21%). Тому можна припустити, що довіра до влади є вищою, ніж довіра до політичних сил, які цю владу формують.

Негативне ставлення переважає позитивне стосовно людей, звинувачених в ухилянні від військової служби (відповідно 35% і 20%) та представників сексуальних меншин (відповідно 47% і 11%).

І більшість опитаних висловлюють негативне ставлення до представників Української православної церкви (Московського патріархату) (58%), до людей, звинувачених в корупційних діях (81%) та людей, звинувачених у сприянні діям Росії та російській армії (90%).

До громадян України, які виїхали після початку війни за кордон та перебувають там, учасники бойових дій рідше, ніж ті, хто не був учасником, висловлюють позитивне ставлення (відповідно 33% і 49%), і дещо частіше — негативне (відповідно 16% і 10%). Хоча відносна більшість учасників бойових дій (44%) висловлюють нейтральне ставлення до них.

Респонденти, які позитивно ставляться до «ухилянтів» від військової служби, частіше, ніж ті, хто ставиться до них негативно чи нейтрально, висловлюють позитивне ставлення до громадян, які перебувають за кордоном (відповідно 69%, 44% і 42%), так само як і до громадян, що проживають на тимчасово окупованих територіях (відповідно 60%, 44% і 41%). Також дещо частіше вони позитивно ставляться до представників опозиційних політичних сил (відповідно 30%, 25% і 23%), представників сексуальних меншин (відповідно 21%, 6% і 11%), до людей, звинувачених в корупційних діях (відповідно 11%, 3% і 7%), представників Української православної Церкви (Московського патріархату (відповідно 25,5%, 9% і 13%). Отже, загалом вони схильні дещо частіше висловлювати позивне ставлення до тих груп, які вони вважають стигматизованими в українському суспільстві. Хоча серед них переважна більшість негативно ставляться до людей, звинувачених у сприянні діям Росії та російській армії (79%), проте ця частка менша, ніж серед тих, хто негативно (95%) та нейтрально (90%) ставиться до «ухилянтів».

Разом з тим, серед них менше, ніж серед тих, хто негативно ставиться до «ухилянтів», тих, хто позитивно ставиться до представників організацій, що борються корупцією (відповідно 57% і 70%), до представників правозахисних організацій (відповідно 50% і 66%), представників культурних товариств національних меншин (відповідно 49% і 57%), представниць жіночих організацій (відповідно 50% і 55%).

Готовність громадян до участі у перших повоєнних виборах

Від 66% до 70% опитаних заявили, що планують взяти участь у перших повоєнних виборах органів влади різних рівнів як виборці. Це дещо менше, ніж у черні 2024р., коли таку відповідь давали від 72% до 76% опитаних.

Наміри взяти участь у виборах тим більшою мірою виражені, чим старші респонденти, частіше такі наміри висловлюють прихильники вступу Україні до ЄС, ніж супротивники вступу. Так, планують голосувати на парламентських виборах від 62% респондентів віком 18–29 років до 72% респондентів віком 60 і більше років, 73% серед прихильників вступу до ЄС і 55% супротивників вступу.

Хто має право брати участь у перших повоєнних виборах?

Відповідаючи на запитання стосовно права брати участь у виборах представників окремих груп громадян, 50% опитаних вважають, що на перших повоєнних виборах повинні мати право голосувати (обирати) громадяни, які перебувають в Україні, але не поновили військово-облікових даних у встановлені законом терміни і ухиляються від мобілізації (30% вважають, що вони не повинні мати такого права). 49,5% вважають, що на цих виборах мають право голосувати ті, хто перебуває в Україні, але відмовляється від мобілізації через релігійні переконання (30% — що вони не мають такого права). 48% — що повинні мати право голосувати громадяни, які під час війни виїхали з України на законних підставах і не повернулися назад (протилежної думки дотримуються 40% опитаних). 47% — що повинні мати право голосувати громадяни, які до завершення війни проживали на окупованих територіях (не згодні з цим 30%). Лише 25% вважають, що право голосувати мають ті, хто незаконно перетнув кордон України і не повернувся назад (не згодні — 62%).

Частіше вважають, що на перших повоєнних виборах повинні мати право голосувати (обирати) громадяни, які перебувають в Україні, але не поновили військово-облікових даних у встановлені законом терміни і ухиляються від мобілізації, ті респонденти, які позитивно ставиться до «ухилянтів» 69% (хоча навіть серед них 18% вважають, що їх потрібно позбавити права голосувати). З іншого боку, серед тих, хто ставиться до «ухилянтів» негативно, 34,5% вважають, що вони повинні мати право голосувати (але відносна більшість — 46% — відповідає негативно).

Стосовно права голосування для тих, хто відмовляється від мобілізації через релігійні переконання, то частіше вважають, що такі громадяни повинні мати право голосувати, ті респонденти, які позитивно ставляться до «ухилянтів» (71%).

Стосовно права голосування для тих, хто під час війни виїхав з України на законних підставах і не повернулися назад, то частіше вважають, що такі громадяни повинні мати право голосувати, ті респонденти, які позитивно ставляться до тих українців, які після початку війни виїхали за кордон (54%), хоча все ж таки 34% серед них вважають, що вони не повинні мати права голосувати (серед тих, хто ставиться до цієї групи громадян негативно — відповідно 33% і 59%). Рідше за інших підтримують право голосування для них жителі Західного регіону (41%).

Стосовно права голосування для тих, хто до завершення війни проживав на окупованих територіях, частіше за інших підтримують право голосування для них жителі Південного регіону (62%), найрідше — жителі Західного регіону (36%).

Стосовно права голосування для тих, хто незаконно перетнув кордон України і не повернувся назад, то жителі Східного регіону дещо частіше (38%), ніж по масиву опитаних загалом, схильні дозволити їм голосувати, хоча більшість (55%) жителів цього регіону все одно виступають проти.

Ті респонденти, які позитивно ставляться до «ухилянтів», та ті, хто виступає проти вступу до ЄС, частіше, ніж опитані загалом, виступають за надання можливості голосувати представникам всіх вищезазначених груп, а ті, хто не довіряють як владі, так і опозиції — представникам всіх груп, крім тих, хто незаконно перетнув кордон України і не повернувся назад.

Переважна більшість (71–76%) опитаних вважають, що на перших повоєнних виборах Верховної Ради України, Президента України, міських/сільських голів та депутатів міських/сільських рад не повинні мати право обиратися громадяни, які під час війни виїхали з України і не повернулися назад. За останній рік ставлення громадян до цього питання незначною мірою пом’якшилася (у червні 2024р. проти такої можливості виступали більше опитаних — 81–82%).

РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ В ТАБЛИЦЯХ

(дані в таблицях наведені у відсотках, якщо не зазначено інше)

На Вашу думку, в Україні, за час, що минув після початку повномасштабної воєнної агресії Росії…

* Сума відповідей «істотно зросла (зросло)» та «зросла (зросло) незначною мірою»

** Сума відповідей «істотно знизилася (знизилося)» та «знизилася (знизилося) незначною мірою»

Як Ви вважаєте, зараз, під час війни, наскільки негативно впливають на ситуацію в країні такі наслідки тривалого воєнного стану?

Як Ви ставитеся до кожної з таких груп людей…? (Оцініть, будь-ласка, Ваше ставлення за шкалою від нуля до десяти, де «0» позначає Ваше вкрай негативне ставлення, а «10» означає Ваше максимально позитивне ставлення), листопад 2025р.

Чи плануєте Ви брати участь як виборець у перших повоєнних виборах?

Чи повинні мати право на перших повоєнних виборах голосувати (обирати) громадяни, які під час війни:
(листопад 2025р.)

Чи повинні мати право обиратися (бути обраними) на перших повоєнних виборах громадяни, які під час війни виїхали з України і не повернулися назад?