Процедури відбору суддів не забезпечують незалежного конкурсного відбору

09 листопада 2017

Восени розпочалась процедура конкурсного відбору претендентів на 5 посад суддів Конституційного суду України, однак недосконалість процедур може призвести до того, що КСУ може стати не незалежним арбітром, а слухняним інструментом у руках будь-якої з гілок влади.

Як передає кореспондент QHA, таку тезу озвучили учасники прес-конференції «Відбір суддів до Конституційного Суду: головні небезпеки конкурсу».

Зокрема, науковий консультант з правових питань Центру Разумкова Віктор Мусіяка акцентував, що після дообрання п’яти суддів КСУ буде повноцінно функціонувати і саме тому так важливо, хто саме увійде до його складу.

— Мова йде про орган конституційного нагляду, який має зовсім інший статус після прийняття змін до Конституції і закону /про КСУ/. Ми звертаємо особливу увагу на те, що зараз іде дообрання в кількості 5 судів, які мають закрити цей склад суду, і тоді вже суд буде вирішувати всі ті питання Конституції відповідно до повноважень і в тому числі обрання керівництва суду.

Мусіяка вважає, що процедури, за допомогою яких зараз проводиться відбір суддів, надзвичайно важливі, але, на жаль, вони не забезпечують незалежного конкурсного відбору. Крім того, прогалини в законодавстві щодо нових критеріїв також негативно впливають на результат відбору.

— Держава ухилилась від того, щоб здійснити реально процес відбору кандидатів на посади суддів КС. З'явились два нові критерії при відборі кандидатів - висока моральність і визнаний рівень компетентності. Незрозуміло — ким визнаний рівень компетентності — необхідно було виписати це в законі. Чи це рішення професійної спільноти. Суспільство має знати, як і кого обирають.


Віктор Мусіяка

Науковий консультант з правових питань


Народився у 1946 р. у Миколаївській області. У 1973 р. закінчив Харківський юридичний інститут (сьогодні — Національний університет "Юридична академія імені Ярослава Мудрого"). Науковець, відомий політичний і державний діяч, заслужений юрист України, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», один з авторів Конституції України.

У 2015 році нагороджений Премією імені Ярослава Мудрого за видатні заслуги в законотворчій, судовій і правозастосовчій діяльності.

Робота:

1983–1996 — завідувач кафедрою цивільного права, проректор Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого;

1994–1995 — перший представник Президента України у Верховній Раді України;

1994–1998, 2002–2005 — народний депутат України;

1995–1998 — віце-спікер Верховної Ради України;

1998–2002 — заступник директора з наукової роботи Інституту законодавства Верховної Ради України;

з 2014 — науковий консультант Центру Разумкова з правових питань.