Прокуратура може проводити досудове слідство стосовно нардепа без згоди Ради

31 серпня 2017

Конституція України дозволяє прокуратурі проводити досудове розслідування стосовно народних депутатів до надання згоди Верховної Ради на притягнення їх до кримінальної відповідальності, вважає науковий консультант з правових питань Центру Разумкова Віктор Мусіяка.

"Конституція по суті не перешкоджає прокуратурі проводити досудове розслідування за підозрою у скоєнні злочинів народними депутатами", — сказав Мусіяка в коментарі агентству "Інтерфакс-Україна" у вівторок.

За його словами, прокуратура може проводити досудове розслідування щодо нардепа, а вже після того, як слідчий або прокурор побачать, що доказів достатньо для пред'явлення звинувачення і залучення підозрюваного парламентарія до кримінальної відповідальності, тоді "вони йдуть до Верховної Ради і просять парламент дати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності "і тоді Верховна Рада перевіряє, чи немає тут політичного переслідування".

"У прокуратури є абсолютно всі можливості проводити досудове розслідування до моменту, поки вони побачать, що у них достатньо доказів, щоб пред'явити звинувачення відповідному народному депутату", — підкреслив В. Мусіяка.

Експерт пояснив, що це випливає з рішення Конституційного суду від 27 жовтня 1999 року, який роз'яснив застосування ч.3 ст.80 Конституції України.

Він нагадав, що згідно з поясненням КС, "притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування в процесі досудового розслідування, починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину і далі — згода Верховної Ради України на притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності. Вона повинна бути отримана до пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину відповідно до чинного Кримінального процесуального Кодексу".

Однак, за словами В.Мусіяки, нині існує певна правова колізія, укладена в невідповідність норм, викладених в КПК і Конституції. Так не відповідає Основному закону пункт 14 статті 3 КПК, і він повинен бути приведений у відповідність з Конституцією.

"У статті 3, п.14 КПК йдеться, що притягнення до кримінальної відповідальності — це стадія кримінального провадження, яке починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Цим керуються генпрокурор і слідчий. Значить, до того, як внести до Єдиного реєстру кримінальних правопорушень факт про підозру у вчиненні злочину, вони повинні відповідно до КПК прийти до ВР і отримати згоду для того, щоб почати досудове розслідування", — пояснив експерт.

На думку В.Мусіяки, таким чином, у Генпрокуратури виникають складнощі зі збором доказів: "Як можна отримати докази, якщо ще немає права на проведення досудового розслідування, на виїмку документів, проведення експертиз, зйомок тощо?".

У той же час, за словами В.Мусіяки, ст.290 КПК передбачає, що "визнавши зібрані під час досудового слідства докази достатніми для складання обвинувального акта, прокурор або слідчий зобов'язаний повідомити підозрюваному про завершення досудового розслідування та надати доступ до матеріалів досудового розслідування. "Тобто, перед тим, як пред'явити звинувачення, треба дати всі матеріали для ознайомлення підозрюваному, значить, треба провести досудове слідство", — зазначив він.

За словами експерта, згідно ст.293 КПК, "коли попереднє слідство проведено, і він (нардеп — ІФ) ознайомився з матеріалами слідства, після цього можна йому пред'являти звинувачення, а треба йти до Верховної Ради і фактично це обвинувачення має стати обґрунтуванням для подання генерального прокурора на дачу згоди Верховної Ради про притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата".

Мусіяка розповів, що отримавши згоду Ради на притягнення до кримінальної відповідальності депутата, останньому негайно повинні пред'явити звинувачення, під розписку надати підозрюваному копії обвинувального акта і матеріалів досудового розслідування: "Тобто на цьому закінчується все те, що передує розгляду (кримінального провадження — ІФ) в суді ".

Експерт підкреслив, що нині у прокуратури фактично немає можливості проводити необхідні слідчі дії, навіть якщо у неї є докази, або вона знає, де їх знайти. "Знайти (факти — ІФ), задокументувати і зробити їх доказами в процесі досудового розслідування — вона не може цього робити, тому вони приходять до Верховної Ради", — пояснив В. Мусіяка.

У цьому ключі він нагадав, що згідно з ст.220 закону України "Про регламент роботи Верховної Ради України" комітет з питань регламенту перевіряє, чи достатньо законно і обгрунтовано подання Генпрокурора на дачу згоди про притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата.

"Ми всі бачили, що відбувалося в регламентному комітеті, який попередньо розглядає подання генпрокурора, а потім в і залі засідань Верховної Ради ... Це просто спектакль абсурду!", — підкреслив експерт.

На думку В.Мусіяки, якщо генпрокурор буде звертатися до Верховної Ради про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності після проведення досудового розслідування, то ні у парламенту, ні у регламентного комітету не буде підстав відмовити у знятті депутатської недоторканності, оскільки це подання буде мати вагому доказову базу.

"Засідання регламентного комітету має починатися з питання депутату (на якого надійшло подання про зняття недоторканності — ІФ),чи ознайомили його з результатами досудового розслідування і потім це все заслуховувати. У разі, коли досудове слідство буде проведено в повному обсязі, просто діватися буде нікуди ні регламентному комітету, ні самій Верховній Раді (і парламент буде давати згоду на притягнення до кримінальної відповідальності депутата — ІФ)", — вважає Мусіяка.

"А взагалі-то, звичайно, треба привести в відповідність і з Конституцією цю частину 3 (КПК — ІФ) і не робити на цьому ніякої політики", — зазначив він.

На думку експерта, 45 народних депутатів, уповноважений Верховної Ради України з прав людини або президент можуть звернутися до Конституційного суду з поданням щодо відповідності Конституції України даної статті КПК.

"На звернення президента реакція Конституційного суду буде швидшою, тим більше, що наш Конституційний суд в цьому році ще не виніс жодного рішення, а це рішення могло б бути дуже цікавим і показовим", — вважає Мусіяка.

При цьому він висловив переконання, що прокуратура може проводити досудове розслідування і сьогодні, не чекаючи рішення КС. "Це як раз в рамках Конституції", — підкреслив експерт.

"І нині є докази, які треба зафіксувати, інакше вони можуть зникнути, тому досудове розслідування можливо проводити і зараз. Згідно статті 8 (частина 2) Основного закону," Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй — це залізна підстава для скасування ст.3 КПК ", — нагадав В. Мусіяка.

Він також додав, що ч.3 ст.8 Основного закону передбачає, що "норма Конституції є нормою прямої дії".

Мусіяка нагадав, що згідно з частиною 3, статті 80 Конституції України, народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.

При цьому, за його словами, згідно з цією ж статтею Основного закону, народні депутати зрівняні в правах з усіма громадянами України з точки зору можливості ведення слідства щодо підозр у скоєнні ними злочинів.

"Що стосується депутатської недоторканності, як способу гарантування його функціонування як депутата. Коли все досудове слідство проведено, Верховна Рада перед тим як прокурор передасть матеріали до суду, перевіряє, чи немає там політичної складової, чи немає там переслідування ... і дає згоду (на залучення до кримінальної відповідальності — ІФ) і далі відбувається весь процес", — зазначив В. Мусіяка.

Віктор Мусіяка

Науковий консультант з правових питань


Народився у 1946 р. у Миколаївській області. У 1973 р. закінчив Харківський юридичний інститут (сьогодні — Національний університет "Юридична академія імені Ярослава Мудрого"). Науковець, відомий політичний і державний діяч, заслужений юрист України, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», один з авторів Конституції України.

У 2015 році нагороджений Премією імені Ярослава Мудрого за видатні заслуги в законотворчій, судовій і правозастосовчій діяльності.

Робота:

1983–1996 — завідувач кафедрою цивільного права, проректор Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого;

1994–1995 — перший представник Президента України у Верховній Раді України;

1994–1998, 2002–2005 — народний депутат України;

1995–1998 — віце-спікер Верховної Ради України;

1998–2002 — заступник директора з наукової роботи Інституту законодавства Верховної Ради України;

з 2014 — науковий консультант Центру Разумкова з правових питань.