Три роки тому Петро Порошенко вступив на посаду президента України. Отримавши на виборах довіру майже 55% виборців, на кінець травня 2017 року його рейтинг довіри впав до 22%.

ВВС Україна проаналізувала соціологічні дані про те, як змінювалися рейтинги довіри до президентів і у чому були головні причини. За основу було взято результати опитувань, що їх проводили Центр Разумкова та фонд "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва.

"Відповідає за все"

Соціологи кажуть про те, що на виборах президента очікування виборців завжди завищені, бо це притаманно кожній людині: чекаючи чогось нового, покладати на це нове більші сподівання.

"Очікування завжди високі, бо люди сприймають президента як особу, яка відповідає за все, яка, як прихід Бога на землю", — каже директор фонду "Демократичні ініціативи" Ірина Бекешкіна у коментарі ВВС Україна.

За її словами, довіра до всіх президентів України зберігалася тільки у перший рік президентства, а вже на кінець року правління рейтинги суттєво знижувалися.

"Одна з причин — на президента покладають провину за усе, у тому числі за те, що не належить до сфери його компетентності, навіть за ями на дорогах. І якщо, умовно кажучи, ці "ями" не зникли, розчарування неминуче", — каже соціолог Ірина Бекешкіна.

Друга причина падіння рейтингів, кажуть соціологи, це неспроможність президентів впоратися із тим, що вони мали зробити. За словами Ірини Бекешкіної, у ситуації із Петром Порошенком ідеться передусім про результати боротьби із корупцією.

Директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко вважає, що головною причиною падіння рейтингів усіх президентів є їхня неспроможність чи небажання займатися нагальними проблемами пересічних громадян. Експерт зауважує, що для людей важливі конкретні результати, а не політичні рішення, не факт схвалення реформітських законів і указів, а їхнє практичне застосування кожною людиною. А з цим у влади завжди були проблеми.

Водночас, соціолог каже про об'єктивні чинники, що впливали на рейтинг президентів.

"Є об'єктивні показники: ВВП на душу населення, рівень корупції, середня зарплата, ціни. І ми бачимо, що із 2008 року по усіх показниках ситуація в Україні погіршувалася. Тому суб'єктивна думка людей збігалася із об'єктивними індикаторами", — наголосив Андрій Биченко у коментарі ВВС Україна.

У той же час, експерт каже, що невдоволення владою — латентне не в останню чергу через конфлікт на Сході України.

"Я впевнений, що війна — один із факторів, які стримують посилення протестних настроїв у суспільстві. Люди розуміють, що будь-якими масовими протестами скористається Росія. Тобто, існування зовнішнього ворога сприяє довірі до влади і стримує протести", — вважає директор соціологічної служби Центру Разумкова.

Система і довіра

Жоден із українських президентів, пройшовши середину свого строку, не зміг покращити свої рейтинги. Навпаки, на п'ятий рік керівництва країною він ще більше знижувався.

Чинний президент не порушив української традиції — усі президенти мали схожі результати своєї діяльності.

Виняток становить лише друге президентство Леоніда Кучми (1999–2004 роки), коли і в середині терміну повноважень, і наприкінці рівень довіри був приблизно однаковим — близько 8,5%.

"Ніхто із президентів, у тім числі і Петро Порошенко, так і не змінив систему в країні, — пояснює Ірина Бекешкіна причини, через які президенти, знаючи про втрату довіри, не змогли її повернути до кінця своїх повноважень. — Це система олігархічно-монополістичної економіки, де партії і фракції у парламенті — це політичні "органи" економічно-олігархічних груп, які просувають їхні інтереси".

Вибори — це щось інше

У той же час, експерти кажуть, що ставити знак рівності між рівнем довіри до влади до президента і його електоральним рейтингом не варто, оскільки багато залежать від того, чиї прізвища з'являться у виборчому бюлетені. Зрешою, є приклад Леоніда Кучми, який, маючи низький рівень довіри, був обраний президентом вдруге.

Більш показовим є, на думку соціологів, ставлення людей до представників влади і опозиції як потенційних кандидатів у президенти.

Згідно з останніми опитуваннями центру Разумкова, ніхто з імовірних претендентів на президентське крісло сьогодні не має більше ніж 10% підтримки.