Президент Володимир Зеленський звільнив керівника Офісу президента Андрія Богдана, а іншим указом призначив на цю посаду свого помічника Андрія Єрмака. Богдан очолював Офіс з 21 травня 2019-го, від інавгурації глави держави. Так само з травня Єрмак був помічником, який займався зовнішньою політикою в команді президента. Зокрема, підготовкою до переговорів у Нормандському форматі. Про причини ротацій в команді президента та можливі наслідки PolUkr.net поговорив із експертом політико-правових програм Центру Разумкова Олексієм Розумним.
— Навіщо Зеленський замінив на посаді глави Офісу президента Богдана Єрмака?
— Проблема була в Богдані. По-перше, в його бажанні все контролювати. По-друге, в його конфліктності. Усі пам’ятають фотографії, які стали мемами, де Богдан шепче щось на вухо Зеленському.
Богдан від початку грав велику роль в команді президента. Зосередив у своїх руках багато впливу. Водночас часто потрапляв у скандали, мав проблеми з журналістами. Також був конфлікт із мером Києва Віталієм Кличком (у вересні 2019-го Богдан спробував усунути Кличка з посади глави Київської міської державної адміністрації, але йому не вдалося, бо не підтримав президент; можливою причиною називають боротьбу за грошові потоки в столиці. — PolUkr.net).
Богдан став виступати як самостійна політична фігура, що не зовсім відповідає ролі глави Офісу президента. Він брав активну участь у політичних конфліктах. Це призводило, з одного боку, до репутаційних втрат президента. З іншого, настирливе бажання зосередити побільше влади дратувало президента. Одна справа була на початку, коли Зеленський прийшов у вищу українську політику без жодного досвіду і намагався увійти в курс справ. Тоді Богдан був поводирем. Із часом він перестав бути потрібним Зеленському як поводир. Той став обходитись без нього.
— Які цілі переслідує Зеленський в цій ротації кадрів?
— Президент хотів відновити контроль над ситуацією в Офісі. Якщо говорити про поведінку Єрмака, то він доволі обережний. Це видно з його публічних виступів, спілкування з журналістами. Під час брифінгу щодо призначення розповів про принципи роботи Офісу під його керівництвом і свої пріоритети. Також прокоментував питання виборів на окупованому Донбасі і наголосив, що вони відбудуться лише за українським законодавством. Крім того, Єрмак продовжить займатися міжнародною політикою, зокрема — перемовинами з Росією. Єрмак постійно підкреслює лояльність до президента, повторює про орієнтацію на виконання завдань. Очевидь, грає на марнославстві Зеленського, на його бажанні відчувати себе першою особою в державі.
— Яка роль Офісу президента в системі української влади?
— По законодавству, Офіс президента не має жодних серйозних повноважень. Він лише забезпечує виконання функцій глави держави. Працівники не мають офіційних особливих повноважень. З іншого боку, у тій моделі поділу влади, де практично всі повноваження в руках президента, коли в оточенні глави держави приймають вирішальні для країни рішення, Офіс є ключовим центром впливу.
Ця ситуація для України не нова. Якщо пригадати історію президентів від часів Кучми, то мали абсолютно схожі речі з адміністраціями практично кожного глави держави. Теперішня ситуація така ж далека від конституційної, що й попередні. Тому маємо увагу суспільства і мас-медіа до змін в Офісі. За нормальних обставин, це не мало б бути темою для бурхливих суспільних дискусій. Але фактично заміна глави Офісу може свідчити про суттєві зміни в політиці української влади.
— Це паралельний уряд країни?
— Частково. Умовно, так. Протягом місяців Єрмак грав роль тіньового міністра закордонних справ, який вирішує найважливіші зовнішньополітичні питання. Він зустрічався з представниками США в Україні, відігравав ключову роль у відносинах з Росією. Усі найважливіші теми, що мають бути у віданні МЗС, були віддані Єрмакові. Були ситуації, коли главу МЗС Пристайка відправляли на другий план на ключових напрямках зовнішньої політики. Це нездорова ситуація.
— Хто такий Єрмак і що зміниться у внутрішній та зовнішній політиці з його приходом на пост глави Офісу президента?
— Про Єрмака відомо досить небагато. Вчився в Інституті міжнародних відносин університету ім. Шевченка. Спеціалізувався на міжнародному праві. Тривалий час був помічником депутата-регіонала Ельбруса Тадеєва. За президентства Зеленського, відповідав за відносини з Росією. Має певний досвід у політиці. Принаймні, як помічник депутата. З іншого, менш досвідчений у внутрішній політиці, ніж Богдан.
Цікаво, яку частину важелів впливу, які досі мав Богдан, перейдуть комусь іще? Очевидно, Єрмак не зможе все перехопити, бо не має достатньо досвіду. Тож незабаром, мабуть, з’явиться ще одна впливова фігура в оточенні президента, яка гратиме важливу роль у внутрішній політиці.
— Як це може змінити політику України щодо Росії, ЄС?
Існують побоювання. Єрмак у команді Зеленського відповідав за нормалізацію відносин з Росією, вирішення конфлікту на Донбасі. Якщо пригадати свідчення перед Конгресом повіреного у справах США в Україні Вільяма Тейлора, то Єрмак казав досить неприємні речі, звинувачував експрезидента Порошенка в гибелі українських солдат на Донбасі. Потім сам Єрмак це спростовував. Але навіть, якщо це були непублічні заяви, вони небезпечні. Потенційна загроза національним інтересам. По суті, представник нашої влади звинувачував в російській агресії проти України українську владу. Це непокоїть.
У команді президента Єрмак був зосереджений на вирішенні завдань, які йому делегували, — завершення конфлікту і реінтеграція Донбасу. Об’єктивно це неможливо без певного порозуміння з Росією. Принаймні, зараз. Або ми заморожуємо конфлікт, або шукаємо способів домовитися з Росією. А будь-які домовленості будуть не на користь України, бо Росія готова обговорювати лише варіанти капітуляції. Проблема, що намагаючись бути ефективним, Єрмак може штовхати Україну до миру на неприйнятних для нас російських умовах. Чи буде він гнути таку лінію, коли його повноваження змінилися, коли він відповідає за роботу всього Офісу президента? Побачимо.
— Якось зміняться відносини з ЄС?
— Україна пройшла точку неповернення. Суспільні настрої, положення в конституції, чітко вказують на західний вектор розвитку країни, незалежно від влади в Києві. Не думаю, що в нас можливий розворот в сторону Росії. Наразі немає ніяких передумов говорити про перегляд євроінтеграції, втілення Угоди про асоціацію. Росія може виставляти свої умови, ставити палки в колеса. Але не думаю, що будь-який тверезий український політик піде на зовнішньополітичний розворот — це було б самогубством для нього.
— Наскільки монолітною є команда Зеленського і які там групи впливу?
— Щодо груп впливу, то це питання до журналістів-розслідувачів. Є багато версій і спекуляцій про це. Очевидно, досить багато людей в Офісі президента досі орієнтувалися на Богдана. Чимало осіб потрапили в команду Зеленського завдяки зв’язкам та досвіду Богдана. Можливо, будуть подальші перетасовки в команді Зеленського. Але на брифінгу Єрмак сказав, що не планує проводити жодні кадрові чистки. Побачимо, наскільки це правда.
— Наскільки Зеленський контролює фракцію «Слуга народу» в парламенті? Його фракція провалила голосування в другому читанні по Законопроекту про обіг земель сільгосппризначення.
— Абсолютного контролю немає. Це проявилося значно раніше, на початку роботи нової Ради, під час внесення змін до законодавства, які фактично закріплювали диктат керівництва фракцій над депутатами — вони передбачали позбавлення депутата мандата після виключення з фракції. Депутати провалили голосування. А законопроект тоді надійшов із Офісу президента. Голосування не відбулося, його відклали на невизначений термін і повторно цього питання не піднімали. Очевидно, не було згоди.
Це був чіткий сигнал, що керованість президента фракцією не на 100%. Надалі Зеленський може шукати способів перезавантаження Верховної ради, якщо ситуація для нього буде погіршуватися. Такий варіант обговорюється давно.
Джерело:
