Соціологи (точніше, полстери) багатьох країн полюбляють ставити респондентам запитання «У правильному чи неправильному напрямку йдуть справи в нашій країні?». Так, у липні цього року проведене у США опитування (the Center Square Voters’ Voice Poll) показало, що 65% американських виборців вважають, що їх країна рухається в неправильному напрямі, і лише 24% — що у правильному.
Приблизно те ж саме найчастіше спостерігалося і в Україні. Винятком були нетривалі сплески соціального оптимізму після обрання нового Президента. Наприклад, у вересні 2019 року, через кілька місяців після приходу до влади В. Зеленського, 57% опитаних відповідали, що справи йдуть у правильному напрямі, і лише 17% — що у неправильному. Однак, з часом рівень соціального оптимізму знову йшов на спад. І перед початком широкомасштабної російської агресії (у грудні 2021 року) більшість (65,5%) респондентів відповіли, що події в Україні розвиваються у неправильному напрямі, натомість правильним розвиток подій назвали лише 20% опитаних.
Після початку повномасштабної війни частка тих, хто вважає, що події розвиваються у правильному напрямі, істотно зросла порівняно з «довоєнними» показниками. За даними опитування, що проводилося Центром Разумкова у вересні–жовтні 2022 року, 51% респондентів дотримувалися думки, що події в Україні розвиваються у правильному напрямі, і лише 28% — що в неправильному.
Якщо зростання соціального оптимізму у зв’язку із зміною влади легко пояснити надіями на позитивні зміни, що пов’язані з приходом нової влади, то зростання впевненості в тому, що події розвиваються у правильному напрямі, викликане війною, виглядає парадоксальним.
Однак, це може бути пояснене тим, що мова йде не про оцінку сьогоденної ситуації, а про перспективи її розвитку. І покращення цих оцінок, найшвидше, було викликане тим, що:
- Відбулася консолідація суспільства, зумовлена необхідністю боротьби із зовнішнім ворогом;
- Була сформована чітка ціль суспільного розвитку і суспільної дії, де ключовим поняттям є перемога;
- У суспільства з’явилося чіткі уявлення у системі координат «свої-чужі», що зумовлює чітке уявлення про те, що потрібно робити.
Примітно, що, наприклад, якщо у вересні–жовтні 2022 р. серед тих, хто на можливому референдумі проголосував би за вступ України до Європейського Союзу, 55% відповідали, що події розвиваються в правильному напрямі, і лише 26% — що в неправильному, то серед тих, хто голосував би проти вступу, більшість вважала, що події розвиваються в неправильному напрямі (відповідно 28% і 53%).
Чим вищим був рівень довіри до влади (наприклад, до Президента) тим більшою була частка тих, хто вважав, що події розвиваються в правильному напрямі (за даними опитування, що проводилося у вересні–жовтні 2022 року, їх частка зростала від 30% серед тих, хто зовсім не довіряє Президенту, до 64% серед тих, хто йому повністю довіряє, а за даними опитування, що проводилося у червні 2024 року, відповідно з 13% до 66%).
Найвищих показників частка громадян, які вважають, що події в Україні розвиваються у правильному напрямі, досягла у лютому-березні 2023 р. (61%). Після цього спостерігалася тенденція зниження цього показника. За даними опитування, що проводилося Центром Разумкова у червні 2024 року, частка тих, хто вважав, що події в Україні розвиваються у правильному напрямі, вже стала меншою, ніж частка тих, хто дотримувався думки, що вони розвиваються в неправильному напрямі (відповідно 33% і 47%), хоча, їх співвідношення все ж залишалося кращим, ніж перед початком повномасштабної війни (у грудні 2021 р. — відповідно 20% і 65,5%).
Якщо говорити в цілому, як ви вважаєте, події в Україні розвиваються у правильному чи неправильному напрямі? , %
| Час проведення опитування: | ||||||||
| Грудень 2021 | Вересень–жовтень 2022 | Лютий–березень 2023 | Березень 2024 | Червень 2024 | Серпень 2024 | у тому числі опитані: | ||
| 8–9 серпня | з 10 по 15 серпня | |||||||
| У правильному напрямі | 20,3 | 51,0 | 60,6 | 37,7 | 32,9 | 39,8 | 29,0 | 40,7 |
| У неправильному напрямі | 65,5 | 27,8 | 21,0 | 38,7 | 47,4 | 37,1 | 47,3 | 36,3 |
| Важко відповісти | 14,2 | 21,3 | 18,5 | 23,5 | 19,6 | 23,1 | 23,7 | 22,9 |
Здавалося, тенденцію зростання песимістичних оцінок мало що може зупинити. Але опитування, що проводилося з 8 по 15 серпня цього року Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова, показало зростання оптимістичних оцінок порівняно з червнем — вже 40% вважають, що події розвиваються у правильному напрямі, і 37% — що в неправильному.
Більше того, можна навіть встановити точну дату, коли відбувся цей «злам» у масовій свідомості українців — а саме 10 серпня: якщо оцінки тих респондентів, які були опитані 8 та 9 серпня, статистично значуще не відрізнялися від червневих (29% вважають, що події розвиваються у правильному напрямі, а 47% — що в неправильному), то у тих, хто був опитаний з 10 по 15 серпня, вже переважають оптимістичні оцінки (відповідно 41% і 36%). Тобто буквально за одну ніч частка оптимістів зросла на 12%.
І це попри те, що всі проблеми, які несе нам війна, залишилися, включаючи нічні (а для багатьох і денні) обстріли, «повзуче» просування ворога на Донеччині. Існує лише одна подія, якою можна пояснити таку зміну настроїв — це наступ Сил оборони на курському напрямі. Тому, оскільки немає жодного визначення, що таке «правильний напрям», то у даній конкретній ситуації саме курський виявився «правильним».
Звичайно, ніхто (принаймні, автор цієї статті) не знає, як будуть розвиватися події надалі і наскільки цей оптимізм буде підтвердженим подальшим розвитком подій. Але ці дані дають відповідь на одне важливе питання — що саме потрібно українському суспільству. Як виявилося, не «замирення за будь-яку ціну» (про що багато хто в світі любить говорити), а все таки хоча б локальні, але перемоги.
Джерело:
