Провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Віктор Логацький в інтерв’ю мережевому виданню «Політека» розповів про перспективи й обмеження урядових та інвестиційних проектів у газовій сфері України.

— Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк сказав, що Україна готова будувати термінал зрідженого газу — це дасть нам газову незалежність і додаткові робочі місця. Як швидко можна втілити цю ідею?

Акцент треба зробити на тому, що анонсований прем'єр-міністром термінал зрідженого газу передбачається реалізовувати разом з терміналом для зріджуванню газу на території Грузії. Тому слід зв'язати ці два проекти. Швидше за все, тут може йтися про невеликий проект. У світі ринок зрідженого газу рухається у бік мінімізації: як відомо, всі великі термінали в Європі простоюють і завантажені в цілому приблизно на 25%. Терміналів спорудили багато, але їхня номінальна потужність не використовується, тому навіть якщо цей проект буде реалізований, то у зв'язці з терміналом для зріджуванню газу, який побудують на території Грузії. Якщо він, звичайно, буде побудований. Український і грузинський термінали можуть будуватися одночасно, якщо буде прийнято на тій стороні остаточне рішення про інвестиції. До речі, зараз застосовують технологію перевезення танкерами зрідженого газу малої потужності морськими шляхами. Існують технологічні розробки для транспортуванню зрідженого газу в спеціальних контейнерах, які за розмірами і формою нагадують великі морські контейнери, але за ємкістю для зрідженого газу. Вони можуть також оснащуватися компресором пари зрідженого газу і навіть системою регазифікації. Таким чином, досить складна технічно інфраструктура для прийому зрідженого газу може бути зведена до модифікації звичайних контейнерних терміналів під умови для перевезення зрідженого газу.

— При виконанні яких умов можна розраховувати, що приватні інвестори вкладуть свої гроші у цей проект?

Все залежатиме від розвитку проекту, долю якого визначить рішення, прийняте на грузинській території. Головне — знайти зацікавлені сторони, інвесторів, які захочуть стати учасниками проекту. Наприклад, американська компанія Frontera Resources Corporation, яку називав Арсеній Яценюк. До речі, в Одесі термінал так і не був побудований — на його місці морський обрив. Зроблено лише технічне й економічне обгрунтування. Можна говорити, що є можливість будівництва терміналу за певних умов. А вони такі: економічна доцільність і пропуск через протоку Босфор і Дарданелли танкерів зі зрідженим газом. Але ми ще такий дозвіл, швидше за все, офіційно не просили. Адже згідно з міжнародним морським правом (Конвенція Монтре), суднам завдовжки до 300 метрів дозволяється проходження проток. Тобто міжнародне право не забороняє прохід через Босфор і Дарданелли танкерів зі зрідженим газом, довжина яких не перевищує 300 метрів.

— Ви згадали економічну доцільність. Скажіть, наскільки вигідно наразі запускати цей проект?

Згадана тенденція недовантаження терміналів для прийому зрідженого газу в Європі підказує, що якщо ми побудуємо великий термінал, то він буде недовантажений. Схожий досвід Литви про це теж говорить. Ця ситуація спонукала порівняти вартість газу, доставленого за технологією зрідженого газу, і трубопровідного, аби зробити правильний вибір. Швидше за все, повертаючись до українського терміналу для зрідженого газу, наразі йдеться про те, аби взагалі почати бізнес, пов'язаний зі зрідженим газом в Україні. Наприклад, є такі умови, коли будівництво газопроводу (наприклад, у гірській місцевості) є технічно складним чи економічно не виправданим, а зацікавлена сторона бажає подати туди якимсь чином природний газ. Тому існує можливість транспортування невеликих партій зрідженого газу на ці території і регазифікації його вже на місці використання. Тобто зараз такі технології застосовуються. Є також технологія, що дозволяє використовувати зріджений газ як паливо для великовантажних автомобілів, наприклад, автотягачів, а також для суден.

— І на які об'єми газу ми можемо в такому разі розраховувати?

Думаю, згаданий проект не стане таким вже мегапроектом, як про це говорять. Це швидше буде міні-проект для транспортування невеликих партій зрідженого газу. Об'єми залежатимуть від попиту, а його наразі в Україні ще ніхто не вивчав. І, звичайно, об'єми залежатимуть від масштабів зріджування на грузинській території. Як тільки в Грузії почнуть зріджувати газ, з'явиться можливість його перевозити невеликими партіями — спеціальними контейнерами або невеликими танкерами — в порти України. Газ для зріджування може поступати з Азербайджану, можливо, також підтягнутий газ з Ірану. Але наразі найбільш реальний постачальник — Азербайджан. Залежно від об'ємів зріджування можна буде говорити і про ємкість українського терміналу. Швидше за все, може йтися про постачання через такий термінал не більше 1 млрд. кубометрів природного газу в рік. Але підкреслю: зараз ще взагалі нічого не будується.

— Сьогодні Україна не імпортує російський газ. Ми можемо відмовитися від російського газу?

Тут треба враховувати, що, можливо, з наближенням нового опалювального сезону щось зміниться. Але доки дійсно постачання з Росії нема — «Нафтогаз» не влаштовує ціна, запропонована «Газпромом» на третій квартал цього року. З іншого боку, в Україні споживання газу спадає, адже влітку нема необхідності у великих об'ємах. Тут питання лише підготовки до опалювального сезону — не закачуємо газ у великих кількостях, тому що не купуємо в Росії. «Нафтогаз» раніше брав на себе фінансове навантаження, аби забезпечити підготовку до зимового сезону. А тепер Україна дає зрозуміти і Росії, і європейським партнерам, що це більше проблема Європи і «Газпрому». Тому якщо вони хочуть, аби в українських сховищах був газ для безперебійного транзиту взимку, то повинні або дати гроші на закачування газу, або безпосередньо виступити замовником «Укртрансгазу», щоб закачувати і зберігати газ або європейський, або російський в українських сховищах.

Сьогодні ми імпортуємо з Європи в добу близько 30 млн. кубометрів газу — він надходить зі Словаччини. Але не можна нічого сказати про походження цього газу. Через Словаччину може імпортуватися як норвезький, британський, так і російський газ, тобто змішаний. Він може навіть змішуватися з регазифікованим у європейських терміналах газом з Алжиру, Катару і так далі Ми платимо за тисячу кубометрів 240-250 доларів. Але підкреслю: конкретні деталі контрактів, включаючи цінові параметри, відомі лише сторонам цих угод.

— Як зараз розвивається ситуація з внутрішнім ринком видобутку і продажу газу в Україні?

Приватним газодобувачам в Україні не заборонено продавати газ тим покупцям, яких вони знайдуть. Здебільшого це промислові підприємства. Все залежатиме від ціни. Звичайно, промисловість купує газ значно дорожче. Приватні підприємства з газовидобутку цим користуються, продаючи їм безпосередньо або через посередників для мінімізації рентних платежів. Підприємства, де є частка державної власності, наприклад, 100% державної частки в «Укргазвидобування», вимушені продавати газ населенню за нижчими цінами. Адже майже весь його обсяг купує «Нафтогаз» за ціною 1590 грн. без ПДВ за 1 тис. кубометрів. Власний видобуток газу становить 40-45 млн. кубометрів щоденно. Зараз він закачується в підземні сховища газу і йде на поточне споживаня, зокрема і населенням.

Якщо створити економічні передумови у вигляді недискримінаційного підходу до газодобувних компаній, то можна буде збільшити видобуток. Для цього в Україні має бути обгрунтована ставка рентних платежів. Восени може відбутися суттєве зниження ренти для приватних газодобувачів — приблизно удвічі. У приватних компаній тоді з'явиться більше грошей на розвиток газодобування, геологорозвідувальні роботи - вони зможуть бурити більше свердловин і проводити геологічні дослідження, купувати сучасніше устаткування. І отримувати на цій основі вищу нафто-, газовіддачу покладів, освоювати нові родовища. У приватних підприємств з'явиться ресурс для інвестицій, але наскільки швидко може бути реалізований інвестиційний потенціал, залежить від грамотного менеджменту.

— Які міжнародні компанії досі мають інтерес до розробки українських родовищ газу, до вкладення засобів у будівництво терміналу для зрідженого газу, до розробки родовищ сланцевого газу?

В Україні були задіяні компанії світового рівня, які цікавилися розробкою сланцевого газу: Shell, Chevron, Eni. Але у зв'язку з військовими діями вони доки не ризикують вкладати гроші. Особливо з огляду на те, що в Україні основне газодобування ведеться досить близько до території конфлікту: у Харківській, Полтавській, Сумській, Чернігівській, Луганській областях. У невеликих приватних газодобувних компаній падають об'єми видобутку через те, що вони експлуатували деякі свої свердловини на території, наприклад, Луганської області. Великі міжнародні компанії найближчим часом, швидше за все, побояться вкладати в українську газодобувну сферу, а дрібні, які вже працюють, продовжують свою діяльність, мінімізуючи свої ризики.

— Взимку в Кабміні багато говорили про можливість заміщення газу пеллетами і мазутом. Наскільки успішно відбувається цей процес?

Заміщення газу мазутом економічно невигідне, а ось на пеллети і взагалі біомасу помалу переходять. В Україні багато компаній пропонують пеллети, їх виробляють у тих місцях, де є достатня кількість біомаси — як у сільському господарстві, так і в деревообробці. Пеллетні заводи у нас фінансово найвигідніше розміщувати там, де є деревина і біомаса, отримана як побічний продукт від ведення сільського господарства. Проте котли на пеллетах не можна ставити в багатоповерхових будинках, хіба що зробити локальну котельню, перевівши її на пеллети для обігріву декількох будинків. Питання заміщення газу пеллетами під час опалювального сезону в основному актуальне також для мешканців приватних будинків. До того ж пеллети більш ніж на 20% дешевші за газ. Але, звичайно, легко автоматизувати процес згоряння газу в котлах, ніж згоряння пеллетів, хоча і їх використання у котлах можна автоматизувати, якщо вони нормальної якості.