Протягом березня Польща прийняла 2,3 млн переселенців з України, що шукають тимчасовий прихисток. Як наголосив віцепрем’єр-міністр країни Пьотр Глінський, це більше ніж будь-яка європейська країна. Крім того, українців приймають і у багатьох інших європейських країнах. Як ця хвиля міграції вплине на ситуацію в Європі, розповіла Mind провідний експерт економічних і соціальних програм Центру Разумкова Катерина Маркевич.
Розпочата 24 лютого військова агресія Росії проти України спричинила найбільшу гуманітарну кризу з часів Другої світової війни. Від початку війни, за даними ООН, переселенцями стали майже 11 млн осіб, з яких понад 4,1 млн. виїхали за межі України, інші є внутрішньо переміщеними особами. Війна, на жаль, триває, і в разі погіршення ситуації, кількість біженців зросте.
Як Європа допомагає українським біженцям?
З перших днів війни Європа докладає зусиль із прийняття мільйонів українців, які вимушені рятуватися. ЄС ще не оговтався від наслідків пандемії COVID-19, а уряди країн, бізнес і небайдужі європейці мобілізують мільярди євро на облаштування центрів соціальної допомоги, місць догляду за дітьми, лікарень, шкіл і закладів вищої освіти. Європейські країни як ніколи єдині.
4 березня ЄС вперше застосував Директиву про тимчасовий захист (Directive 2001/55/EC of 20 July 2001), яка дає українцям право на проживання, працю, доступ до освіти, медичної та соціальної допомоги у 26 із 27 країн — членів ЄС. Данія, у якій Директива не діє, 16 березня ухвалила спеціальний закон. На відповідні заходи з бюджету ЄС, у якому на врегулювання питань міграції 2022 року передбачено €3,091 млрд, уже виділяються кошти.
Парадоксально, але вільне пересування людей у межах ЄС, яке вважається найбільшим соціальним досягненням євроінтеграції, ще декілька років тому було фактором наростання протиріч.
Саме міграційна криза, яка виникла внаслідок «арабської весни» була одним із чинників поширення євроскептичних настроїв у ЄС та однією з причин Brexit. З надією на пошук кращого життя відбувся наплив нелегальних мігрантів із країн Північної Африки та Близького Сходу: за 2008–2020 роки їхня кількість сягнула трохи більше 9 млн осіб.
Як змінилася політика європейських держав щодо біженців?
Сьогоднішня ж трагедія України об’єднала Європу. Ще 2015 року Польща відмовлялася брати участь у плані ЄС щодо «переміщення» сирійських біженців на континенті, а сьогодні без вагань «відкрила двері» українцям. Згідно повідомленьУправління Верховного комісара ООН у справах біженців (станом на 2 квітня 2022 року), майже 60% переселенців — 2,43 млн осіб — сьогодні перебувають у Польщі.
Пояснити це можна не лише культурною та етнічною спорідненістю, доступністю проживання, а й наявністю родинних зв’язків, які виникли внаслідок багаторічної переорієнтації трудових мігрантів з України зі східного напрямку на західний (внаслідок розгортання військової агресії в Україні 2014 року та безвізового режиму з ЄС). Інші країни Центральної Європи також стали альтернативою для більшості українців: Румунія прийняла 635 800 осіб, Молдова — 393 000 осіб, Угорщина — майже 385 800 осіб, Словаччина — 298 200 осіб.
Наслідки міграційної кризи для Європи поки невизначені, проте вже є побоювання, що хвиля солідарності може себе вичерпати. Суттєве збільшення чисельності мігрантів, особливо в країнах, що територіально межують з Україною, накладає фінансове навантаження на їхні бюджети, а також «бюджети» платників податків.
Скільки коштує ЄС підтримка українців?
У міжнародній фінансовій групі ING підрахували, що витрати Польщі на підтримку 2,5 млн переселенців протягом 6–12 місяців становитимуть $4,7–9,4 млрд, що еквівалентно 0,7–1,4% ВВП. Якщо війна затягнеться, країни мають бути готовими до нестабільних потоків мігрантів, а це потребуватиме змін економічної політики.
Водночас аналітики Goldman Sachs більш оптимістичні: за підрахунками, прихисток 4 млн українців протягом 2022 року з фінансовою підтримкою, подібною до тієї, що надавалася під час попередніх міграційних криз, коштуватиме 0,1–0,2% ВВП чотирьох найбільших економік ЄС.
У довгостроковій перспективі витрати на «інтеграцію» мільйонів українців будуть вищими. Потреба у більших кількостях палива, їжі, медикаментів тощо посилить дефіцит постачання та підвищить рівень інфляції. Так, в єврозоні в березні він зріс до історичного максимуму — 7,5% порівняно з 5,9% у лютому (тоді як ЄЦБ ставив ціль у 2%). Отже, «соціальний експеримент» кількох європейських країн має стати міжнародною відповідальністю.
Чим корисні українські біженці країнам ЄС?
Оскільки українці завдяки набутим навичкам і достатньому рівню компетентностей уже давно стали головним джерелом економічних мігрантів у ЄС, вимушені переселенці відносно швидко можуть інтегруватися в європейську економіку, розвиваючи виробничий потенціал, розширюючи бізнес-середовище (малий та мікробізнес) і відповідно сплачуючи податки. Наприклад, за даними Єврокомісії, у січні поточного року чверть підприємств у Німеччині та Польщі заявили про дефіцит робочої сили. Українські переселенці можуть закрити цю «прогалину», хоча поки такі прогнози є дещо переоціненими, оскільки роботу шукають мати-одиначки, травмовані втечею через війну в Україні.
Новоприбулі переселенці можуть допомогти подолати нестачу персоналу в секторі науки та освіти, бути задіяними в готельно-ресторанній справі або здійснювати догляд за літніми людьми (влаштувавшись на неповний робочий день). А, оскільки частина переселенців походить із сільської місцевості, їхнє подальше працевлаштування в селах може зменшити розрив між сільським і міським рівнем безробіття європейських країн.
Для України ж еміграція в таких обсягах є значним викликом, оскільки після перемоги країна потребуватиме повномасштабної реалізації людського капіталу в усіх без винятку сферах життєдіяльності. Наразі держава підтримує вимушених переселенців і закликає виїжджати, аби не наражати себе на небезпеку. Проте на нашу користь працює патріотизм українців, переважна більшість яких уже готові повернутися до напівзруйнованої та знесиленої України задля її відбудови (від початку війни до України повернулося 370 000 осіб).
Усе залежатиме від того, скільки часу знадобиться для відбудови економіки та створення робочих місць із належний рівнем заробітної плати і якими будуть гарантії безпечного існування.
Джерело:
