Найнебезпечнішою буде ситуація в африканських країнах, які значно залежать від імпорту продовольства, особливо для розореного громадянською війною Ємену.

росія робить все можливе, щоб зруйнувати потенціал сільського господарства та спровокувати продовольчу кризу не лише в Україні, а й у світі.

Для України сільське господарство є однією з найбільших експортних галузей України: у 2021р. аграрний сектор України сформував понад 10% ВВП. Лише за декілька днів війни частина сільськогосподарських полів в Україні перетворилися на поля битви: частина полів були заміновані, техніка зруйнована або вивезена на непідконтрольну Україні територію.

Аналогічною є ситуація з зерновими, які вивозяться окупантами переважно до Криму і вже звідти експортуються. Хоча півострів знаходиться під санкціями, поставки йдуть через посередників та інші порти. Так, минулого року Крим отримав близько $17 млн. від експорту пшениці до Сирії, Лівану, Конго, Туреччини та Єгипету.

Ціновий колапс

Зростання цін на продовольчі товари (індекс продовольчих цін ФАО у березні досяг рекордного максимуму та становив 159,7 пункти (158,5 — у квітні) ), пальне та добрива похитнуть глобальні продовольчі ринки, що загрожує соціальній стабільності та протестами, особливо у країнах, які мають слабші системи соціального захисту та внутрішньополітичну напруженість. Зросла ймовірність до заворушень: на початку березня в Іраку пройшли протести через зростання цін на продукти харчування .

Війна росії проти України має негайні наслідки для світових продовольчих ринків, враховуючи роль цих країн у якості головних експортерів пшениці, соняшникової олії, ячменю та кукурудзи.

На початку квітня Європейська комісія дійшла висновку , що вторгнення Росії “значно порушило сільськогосподарські ринки, створивши велику невизначеність стосовно майбутньої глобальної доступності зернових та олійних культур”.

На світовому ринку зернових наразі достатній рівень пропозиції, щоб прогодувати світ. Та скорочення постачань з України (експорт зерна наразі обмежений до 500 000 тонн/місяць порівняно з 5 млн. тонн до війни) та росії, на які за данимиВсесвітньої продовольчої програми ООН  припадає майже 30% світового експорту пшениці, 24 лютого до рекордно високих рівнів підвищилися ціни — $316,5/тонну пшениці (20 травня 2022 року ціна підвищилася до $422).

Порушення посівної кампанії, а також можливий зрив збору врожаю зернових в Україні, руйнування складів та елеваторів, інфраструктури та сільськогосподарської техніки, особливо у східних та південних областях України, призупинення відвантаження з портів Одеси, Херсону та Миколаїва, з яких експортується понад 90% українського зерна стали причиною підвищення цін.

Якщо українські порти будуть ще довгий час заблоковані, а залізниця, якою країна намагається здіснювати перевезення, пошкоджуватиметься, то ціни й надалі зростатимуть. Невелика кількість зернових просувається залізницею на захід України через Румунію та Польщу. Водночас логістика є досить дорогою.

У 2014 році під час анексії Криму та бойових дій на Сході країни, ціни зросли на 15-20%, а за чотири-п’ять місяців  “відкотилися” назад. Оскільки бої відбувалися у східних регіонах, які не є сільськогосподарськими регіонами, продовольчої кризи як такої не відбулося. Сьогодні ж масштаб проблеми інший.

Зростання цін на зернові автоматично впливає на м’ясо-молочну продукцію, оскільки кукурудза, ціна на яку зросла до майже $350/тону (у січні ціна становила $276/тону) , використовується у якості кормів. Лише 12% кукурудзи споживається в їжу.

“Колоніальна” залежність країн від росії

Від російської та української пшениці найбільш залежними є країни Близького Сходу та Африки: Іран, Туреччина, Єгипет, Нігерія, Саудівська Аравія, Бангладеш, Ізраїль, Судан, Танзанія, Індонезія, Пакистан, Туніс, Ємен, Ліван та Лівія. Покрити імпорт за рахунок внутрішньоафриканської торгівлі неможливо внаслідок недостатньої пропозиції, відсутності ефективної логістики та потужностей для зберігання сировини. Окрім зазначених, Грузія та країни СНД — Казахстан, Вірменія, Азербайджан — на 100% залежні від імпорту російської пшениці.

Про залежність переважної більшості країн Африки від росії свідчить голосування в Генасамблеї ООН стосовно засудження її вторгнення в Україну, переважна більшість яких утрималася. Це спричинено не лише залежністю від імпорту російського продовольства, але й зброї. Протягом останніх 15 років росія була найбільшим постачальником зброї на континент і забезпечувала понад 50% усієї зброї, що продавалася до Африки.

Переорієнтування на нові ринки

Війна довела наскільки сильно країни залежні від російського та українського імпорту. Фізичні та матеріально-технічні збої, пов’язані з санкціями, а також високі ціни на сировину, тривалі терміни доставки та високі витрати на виробництво вплинуть на глобальні ланцюги створення вартості. І хоча російські порти працюють, є проблеми з відвантаженням російської продукції та оплатою за неї. До того ж, уряд росії вдався до протекціоністських заходів, ввівши заборону на експорт пшениці, ячменю, жита та інших зернових до 30 червня 2022 року до ЄВРАЗЕС.

Введені обмеження, включаючи квоти на ліцензування спричинять подальший тиск на ціни та дефіцит продукції у світі. У такий спосіб путін використовує зернові у якості зброї та загрожує продовольчій безпеці країн.

Зазначене призведе до переорієнтування на нових постачальників. Індія веде переговори про доступ до ринків Єгипту, Туреччини, Нігерії та Ірану. Бразилія та Австралія мають намір експортувати до Туреччини та Судану. Прискориться експорт з Франції, Німеччини, Румунії, Польщі та Литви, на які припадає 80% загального експорту пшениці з ЄС .

Європейська комісія прогнозує збільшення експорту зернових на 30% з ЄС. Імпортери ж тим часом скасовують обмеження, щоб отримати зерно різного походження, іноді нижчої якості. Водночас, вони змушені скорочувати закупівлі через високі ціни та дорогу логістику. За попередніми оцінками світова торгівля зерном може скоротитися на 12 млн. протягом поточного маркетингового року.

Чи врятує ситуаціяю ембарго?

Експорт пшениці для росії став маніпулятивною зброєю, а дестабілізація на продовольчих ринках — інструментом глобальної проекції сили. Торгівля з агресором та залежність від нього багатьох країн показали усю небезпеку. І якщо війна затягнеться до осені, коли експорт зернових прискорюється, проблеми лише загостряться.

Оголосити ж ембарго на російське продовольство або встановити обмеження на його закулівлю було б доцільним кроком в умовах війни, але це навряд можливо, оскільки може згубити мільйони людських життів. Відтак, покладаючись на імпорт продовольства, країни мають враховувати геополітичні цілі країни-експортера, а також за можливості формувати на випадок непередбачуваних ситуацій резерви.

Джерело: