Про політичні симпатії та антипатії українців, які виявило свіже опитування Центру Разумкова "Підсумки року у дзеркалі громадської думки", "ДС" поговорила з директором політико-правових програм ЦР Віктором Замятіним
"ДС" Спершу хотілося б запитати щодо головної політичної події року, якою українці визнали місцеві вибори. Чи прогнозованим був такий вибір,чому?
В.З. Дійсно, у сфері внутрішньої політики протягом року не було більш помітної події. Місцеві вибори стосуються кожного населеного пункту та кожної громади, тому люди так чи інакше про це знали, вони бачили щодня агітацію, борди мало не на кожній вулиці і дорозі. Агітація велась навіть до кампанії, тому такий вибір зрозумілий. Інша справа, якщо порівнювати те, як українці відзначили вибори як головну політичну подію, і те, як вони пішли на голосування, мабуть, ми зрозуміємо, що близько двох третин громадян залишаються скептиками.
"ДС" До речі, щодо довіри до органів влади, у тому числі й виборних. Місцевій владі, судячи з результатів опитування, довіряє більше українців (52%), ніж будь-якому центральному органу влади. Прокоментуйте, будь ласка.
В.З. У нашому суспільстві традиційно тримають позитивний баланс довіри кілька інституцій. Тобто, перевищення тих, хто довіряє, над кількістю тих, хто не довіряє, є у ЗСУ (70,1%), Держслужби з надзвичайних ситуацій (63,7%), церкви (62,4%) та в останні роки це, звичайно, волонтери (66,4%). На цьому тлі у нас після практично кожних виборів протягом першого року повноважень до обраного парламенту, обраного президента і призначеного уряду різко знижується рівень довіри населення. Щодо рівня підтримки місцевої влади, то він високий з багатьох причин, але головні причини полягають в тому, що попередня влада, яку так полюбляє критикувати влада нинішня, змогла здійснити, хоч і не завершити, успішну в очах громадян реформу децентралізації, яка дала органам місцевого самоврядування доволі помітні й солідні фінансові важелі, і там, де ними скористались — місцева влада отримала підтримку. Тобто це і дитячі садки, і школи, і благоустрій, і дороги.
"ДС" Ви згадали, що довіра до парламенту, президента та уряду знижується вже в перший рік повноважень. Не зважаючи на те, що підтримка Володимира Зеленського знижується не так стрімко, як у його попередників, зараз він має 30,6% довіри, за цим показником його вже випередив спікер Дмитро Разумков (35,1%). Чому так?
В.З. Тут було б коректніше сказати, що спікер перебрав на себе менше негативу, і на його адресу висловлюється менше недовіри, ніж до президента. Тобто потенційно рівень довіри до нього, мабуть вищий. Потенційний рівень довіри до президента майже вичерпаний, а до голови Верховної Ради Разумкова — мабуть, ще ні. Але щоб потенційне стало реальним, треба докласти певних зусиль.
"ДС" А як рівень довіри до Разумкова корелює із результатами опитування стосовно підтримки можливих кандидатів у президенти, де він має 2,5%?
В.З. Це так тому, що він як кандидат у президенти ще не відомий суспільству, йому зараз довіряють як політичній фігурі, він має помітно кращий баланс довіри, ніж у президента Зеленського та премʼєр-міністра Дениса Шмигаля (12,9%).
"ДС" А як Ви охарактеризували б показники довіри до мера столиці Кличка (29,8%)?
В.З. Для Кличка тут, звісно, зіграло роль те, що він — міський голова. Незважаючи на рівень критики його діяльності, є й певні результати, які можна назвати позитивними. Це все, знову ж таки, з контексту децентралізації. Тому що якщо ми будемо оцінювати рівень підтримки населенням політичної сили, яку очолює Кличко, тобто "УДАРу", то вона зараз близька до нуля, трішки вище.
"ДС" Чи можна зараз говорити про остаточну зневіру людей у змінах, які мала здійснити нова влада, та у сподіваннях на краще майбутнє вже незабаром, свідченням чого може бути падіння довіри до Зеленського?
В.З. Я не можу пригадати жодних виборів, на яких більшість громадян України робила б раціональний вибір. Вибори — це завжди про емоції, а емоції викликають завищені очікування, які потім не виправдовуються. Причому, мало багато обіцяти, потрібно, щоб люди сприймали ці обіцянки, тобто щоб вони були готові повірити, очікували певних обіцянок. Саме завищені очікування завжди породжують обвал довіри і розчарування.
"ДС" Тобто кандидат, який презентує виборцям реалістичну програму з конкретними кроками, взагалі не має шансів виграти?
В.З. Цю програму потрібно донести до громадян, а з цим у нас проблеми. Треба показати, треба пояснити, дати людям зрозуміти, на що вони можуть сподіватися, а на що — ні, що реальне, а що — ні, і як це в результаті відібʼється на їхньому добробуті. До таких деталей мало хто хоче спускатися, набагато легше намалювати казку.
"ДС" Щодо тих, хто "малює казку". Як і чому змінилась підтримка українських партій, яку ми бачимо в опитуванні?
В.З. В першу чергу ми бачимо набір тих політичних сил, які могли б сформувати парламент, якби вибори відбулися найближчим часом, — "Слуга народу" (26.5% з тих, хто визначився і голосуватиме) , "Євросолідарність" (19,5%), ОПЗЖ (17,7%) та "Батьківщина" (8,8%). Зараз конкуренцію їм не може скласти жодна партія, а наблизитися до цього може лише "Сила і честь" (4,8%). Це реальність, з якою потрібно рахуватися, робити висновки самим політичним силам і їхнім лідерам.
"ДС" Яким чином згадані політсили можуть наростити свою підтримку?
В.З. Суть у тому, що громадяни не довіряють партіям як політичному інституту з однієї простої причини: вони не бачать результативної діяльності, спрямованої на захист їхніх інтересів. Тобто потрібно зрозуміти ці інтереси, показати у виборчих і політичних програмах, як саме вони будуть захищатися і які результати це принесе, тоді можна про щось говорити. В цьому плані, як на мене, достатньо плідно працювали два "полюси" партійної системи, "ЄС" та ОПЗЖ, вони близькі до досягнення максимальних рівнів електоральної підтримки станом на зараз.
Що стосується "Слуги народу", то їй потрібно зберегти хоч якусь єдність і визначити хоч якийсь більш-менш зрозумілий політичний курс, оскільки зараз партія намагається рухатись у всіх напрямках одночасно, а так не буває. Це стало причиною того, що люди не відчувають позитивної віддачі від діяльності "слуг". Не будемо забувати і про те, що у період між виборами у нас партії завмирають, впадають в "анабіоз".
"ДС" А як щодо "Батьківщини", чи можна говорити про занепад цієї партії?
В.З. Це дійсно відбувається, оскільки традиційний електорат цієї партії або проголосував за "слуг", або просто не пішов на вибори і не бачить підстав робити це зараз, і я їх розумію. З моєї точки зору, ні "Батьківщина", ні Юлія Тимошенко (7,7% підтримки), за всієї поваги, не продемонстрували нічого привабливого за останні півтора року.
"ДС" Прокоментуйте, будь ласка, результат опитування, який засвідчив, що більшість українців не хочуть повертатися до "ери Януковича", але разом з тим є й немало співвітчизників, які підтримали б антимайдан зараз?
В.З. Очевидно, деякі люди зуміли оцінити переваги, які вони, попри всі складнощі, отримали в період після 2013 року, в тому числі, наприклад, безвіз. Що стосується тих людей, які підтримали б антимайдан, то для них має значення те, що вони бачать на своєму столі щодня, вони не думають категоріями цінностей та ідеалів і категоріями навіть найближчого майбутнього. Плюс це провал просвітницької роботи і роботи мас-медіа.
"ДС" Чи можемо говорити про те, що телевізор в Україні досі перемагає холодильник?
В.З. Звичайно. Коли вам телевізор щодня багато років підряд каже, що, умовно кажучи, в Україні найвищий рівень корупції у світі, а потім виявляється, що це не так, то людина, очевидно, повірить тому, що вона чула кілька років підряд, а не тому, що хтось сказав один раз. Будемо говорити відверто, ми країна, яка доволі відстала у сенсі технологій, у тому числі інформаційних. У нас не те що не кожне село, а не кожне місто має покриття швидкісного інтернету, не кажучи вже про те, що нашим людям не завжди до кінця зрозуміло, навіщо інтернет і що з ним робити.
"ДС" Говорячи про вплив телеканалів — яка, на Вашу думку, їх роль в тому, що рейтинг Зеленського падає не так стрімко, як у його попередників?
В.З. Тут трішки інша механіка. Для дуже багатьох українців президент Зеленський був людиною з-поза тієї системи, яку вони сприймали як безумовно шкідливу, безумовно корупційну і безумовно негативну. Відтак він отримав поки що найвищу за всю історію незалежної України підтримку на виборах, і поки що ця його позасистемність дещо "амортизує" рейтинг. Хоча, по нашому опитуванню ми бачимо, що більшість людей уже не вважають, що нинішня влада чимось кардинально відрізняється від попередників.
Джерело:
