Віктор Замятін, директор політико-правових програм Центру Разумкова
Василь Юрчишин, директор економічних програм Центру Разумкова
Від початку року Франція дещо несподівано стала вирізнятися серед країн-засновників Європейського Союзу і НАТО риторикою, однозначно спрямованою на підтримку перемоги України у війні проти росії, надання Україні якнайбільшого сприяння в її намірах вступити до ЄС і НАТО. 27 лютого 2024 р. президент Франції Е. Макрон навіть виступив з резонансним припущенням, що можливо, західним країнам доведеться направити свої війська в Україну, що викликало вкрай несхвальну реакцію в Німеччині і США. Тоді керівництву Франції довелося пояснювати, що про безпосередню участь Заходу в боях в Україні не йдеться. Проте, Макрон змусив реагувати і західний світ, і Китай, і Росію, а отже, він зробив очевидну заявку на посилення ролі своєї країни в глобальних процесах.
Критика позиції Макрона в світі, однак, не може заперечити, що хоча дійсно риторика французького президента значно випереджає реальність, однак щонайменше від початку року, дійсно йдеться про значну активізацію Парижа і в питаннях протистояння російській агресії та розбудови нової євроатлантичної безпекової моделі із значним посиленням ролі Європи, і в питаннях консолідації європейських демократичних сил на тлі очевидного зростання впливу сил, які традиційно вважаються праворадикальними (зокрема, у Франції це «Національне об’єднання» на чолі з М. Ле Пен).
На цьому тлі відбувається помітна активізація українсько-французьких контактів, що безумовно, є позитивним зрушенням. Звичайно, нам, українцям, привабливішою і змістовнішою є нинішня позиція Франції. Втім, як справедливо вказують міжнародні коментатори, не все так просто в питанні відповідності риторики Парижа реальній картини, де такі вагомі чинники, як внутрішня і зовнішня підтримка (насамперед, в ЄС і НАТО) грають не на боці президента Макрона. Відтак, не варто покладатися лише на сприятливу риторику.
