Розв’язана росією повномасштабна війна проти України принесла для нашого народу небачену за масштабами соціальну та гуманітарну катастрофу, яка безумовно позначилась на економіці держави.

Повноцінно оцінити наслідки цього воєнного злочину рф наразі досить складно, однак різке падіння обсягів споживання електроенергії (рис. 1) вказує на щонайменше 30%[1] падіння валового внутрішнього продукту нашої держави.

Тут доречно нагадати, що ВВП України з 2000 року постійно зростав, і станом на грудень 2008 року досягнув 74,2% рівня 1990р. Після цього, на фоні фінансової кризи темпи (2009р.) зростання національної економіки уповільнились, а починаючи з 2013р. ВВП України починає падати і після анексії Автономної республіки Крим, а також окупації окремих регіонів Донецької і Луганської областей, різко знижується на 20% і як наслідок у 2016р. досягає рівня 59,9% від 1990р[2]. Ситуацію вдалось стабілізувати за рахунок підтримки з боку міжнародних фінансових організацій, і як наслідок у 2019р. повернути добробут громадян нашої держави на рівень показників докризового періоду 2008р[3]. Після цього зламу тренду, Центр досліджень проблем економіки й бізнесу спрогнозував, що між 2021 і 2036 роками Україна підніметься з 55-го на 53-е місце в рейтингу економік світу[4].

Очевидно, що повернутись до оптимістичних прогнозів зростання ВВП України можливо буде лише після розробки та впровадження дієвої стратегії відновлення економіки нашої держави. Концепція такого документу має базуватись на кращих положеннях Плану Маршала[5], який продемонстрував доволі відчутний ефект (рис. 2), а також досвіду інших країн.

Успіх післявоєнного відновлення європейських країн визначила не лише фінансова допомога та фокусування уваги на ринкових відносинах[6], а й власна мотивація звільнених націй, яка зокрема проявлялась у нульовій терпимості до корупції та закріпленні верховенства права через розбудову незалежної судової системи.

Такий підхід розділили не всі держави, які стали на шлях післявоєнного відновлення. Наприклад, Японія, яка втратила понад 70% усіх своїх промислових активів спершу зосередилась на консолідації та вивченні найкращих доступних технологій, які згодом були включені у звіт під назвою «Основні проблеми економічної реконструкції Японії»[7]. Примітно, що головними авторами цього документу були інженери-електрики Сабуро Окіто та Йоносуке Го, які запропонували пріоритетну виробничу політику, яка передбачала зосередження дефіцитних ресурсів у кількох стратегічно важливих галузях і повинна була б мультиплікувати ефект на суміжні сектори економіки[8]. Перше з чого Японія розпочала свій шлях відновлення — це нарощування видобутку вугілля, яке з 1948р. стало базою для розвитку кількох галузей одночасно та збільшення доходів від експорту сталі.

Пізніше, у 1951р., цей досвід був взятий на озброєння Францією, ФРН, Італією, Бельгією, Нідерландами та Люксембургом, які створили Європейське об’єднання вугілля та сталі. Власне з ця організація згодом трансформувалась у нинішню економічну модель ЄС.

Враховуючи розглянутий вище досвід, для економічного відновлення України варто обрати курс вуглецевої нейтральності[9] в енергетиці для досягнення щорічного зростання ВВП на 4% шляхом подолання імпортозалежності через доступність найкращих технологій, диверсифікацію, децентралізацію та діджиталізацію.

Попередні дослідження існуючих політик декарбонізації[10] дозволяють визначити п’ять орієнтирів запропонованого курсу післявоєнного відновлення України: постачання первинної енергії; інфраструктура; ринки; споживач; методологічне та кадрове забезпечення галузі.

Дані орієнтири також були обрані з огляду на поточну проблематику енергетичної галузі України, до якої слід віднести високий рівень імпортозалежності[11]; низьку енергоефективність[12] та фінансову ліквідність ринків через незавершене їх реформування. Все це спричиняє дисбаланс в українському суспільстві, для якого найпершим викликом є високі ціни на енергоресурси та комунальні послуги, які неспівставні з доходами споживачів. Головною причиною цього є дисбаланс ціноутворення[13] первинних ресурсів для виробництва необхідних товарів або послуг для ринків електроенергії, газу, утилізації твердих побутових відходів, тепло- і водопостачання.

Додатковими причинами, які впливають на стан галузі є монополізація окремих сегментів енергетичного ринку, непрозора система тарифоутворення та субсидіювання, недостатній рівень диверсифікації та видобутку ресурсів, висока енергоємність ВВП, дефіцит антрацитової групи вугілля та нафтопродуктів власного виробництва.

Недосконалий технічний стан енергетичної інфраструктури[14], неефективні державні дотації та високий рівень заборгованості за спожиті ресурси[15] лише сприяють поглибленню соціальної кризи[16] і вцілому знижують рівень енергетичної безпеки України.

Тому, основною метою даної статті є розробка нового профілю енергетики України в умовах повоєнного відновлення для забезпечення економіки в паливно-енергетичних ресурсах у технічно надійний, безпечний, економічно ефективний та екологічно прийнятний спосіб в інтересах споживачів та суспільства в цілому.

Для досягнення такої мети потрібно вирішити наступні завдання.

1. Постачання первинної енергії

Пропонується у новій структурі постачання первинної енергії (табл. 2) передбачити зменшення імпорту при одночасному збільшенні виробництва та експорту. Таким чином, загальна імпортозалежність в структурі забезпечення постачання первинної енергії не перевищуватиме 8% замість 36% у 2020р. (табл. 1).

Запропонована структура постачання первинної енергії (табл.2) дозволить забезпечити у 2030р. зменшення енергоємності ВВП, порівняно з 2015 роком, на 25% до рівня 0,18 тон нафтового еквіваленту/тис.дол. ВВП.

Окрім цього, розроблені пропозиції передбачають зменшення частки викопних видів палива у структурі постачання первинної енергії з 70% до 53%.

Табл. 1. Структура постачання первинної енергії України в 2020р.[17], тис.тон нафтового еквіваленту

Табл. 2. Пропонована структура постачання первинної енергії України в 2030р., тис.тон нафтового еквіваленту

• Вугілля, торф. Рекомендовано перспективні державні шахти об’єднати в єдине підприємство. Забезпечити прозору приватизацію збиткових шахт. Модернізувати інфраструктуру для збільшення обсягів видобутку дефіцитного антрацитового вугілля. Підвищити рівень безпечного функціонування шахт, зокрема за рахунок впровадження систем утилізації шахтного метану. Державні торфовидобувні перепрофілювати на виробництво композиційного висококалорійного твердого палива у формі гранул / брикетів на основі сумішей торфу та біомаси. На базі підприємств з видобутку бурого вугілля започаткувати виробництво водовугільного палива[18], а також розмістити потужності по виробництву водню[19] та піролізного газу[20] шляхом гідротермальної конверсії.
• Сира нафта та нафтопродукти. У даному пункту пропозицій закладено збільшення обсягів видобутку нафти в два рази, а також повне покриття поточного імпорту нафтопродуктів шляхом їх виробництва на вітчизняних потужностях. Це має відбутись за рахунок державного стимулювання через перегляд податкової політики та механізм дозвільних процедур.

• Природний газ. Перш за все слід спростити регуляторний режим видобутку газу, — зменшити рентні платежі, особливо для глибоких і надглибоких свердловин[21]. З метою зменшення викидів діоксиду вуглецю під час видобутку, пропонується запровадити найкращі доступні технології утилізації попутного нафтового газу і здійснити консервацію виснажених та/або неперспективних свердловин. Окрім цього, на державних підприємствах варто провести комплексний аудит[22] виконання програми по нарощуванню видобутку газу до 2023 року. Забезпечити фінансову та управлінську автономію АТ«Укргазвидобування», шляхом виокремлення даної компанії з структури корпоративного управління НАК «Нафтогаз України».

• Ядерне паливо. Варто завершити будівництво енергоблоків №3 та 4 Хмельницької АЕС, а також розпочати практику експлуатації малих модульних реакторів. Загалом рекомендується продовжити процес диверсифікації джерел постачання енергетичних ресурсів, зокрема ядерного палива для атомних електростанцій, за рахунок розширення власної ресурсної бази урану, освоєння виробництва цирконієвих сплавів та створення потужностей з його фабрикації у співпраці зі світовими виробниками.

• Геотермальна енергія. Згідно базового сценарію[23] геотермальні теплові електростанції вироблятимуть 400 МВт електроенергії та 2,2 ГВт тепла, що еквівалентно 12 млн.тон умовного палива або 10 млрд.куб.м природного газу (табл. 2). Це дасть можливість скоротити близько 6 млн.тон викидів діоксиду вуглецю. Розміщувати геотермальні станції доцільно на базі виснажених нафтогазових свердловин, а також у вугільних регіонах через механізм їх реконверсії. Такий підхід значно зменшить капітальні витрати на спорудження. Окрім цього, на базі геотермальних електростанцій варто створювати комбіновані електротехнічні вузли з можливістю підключення інших видів генерації.

Загалом, геотермальні ТЕС мають розглядатись, як елемент децентралізації енергосистем та оновлення інфраструктури теплозабезпечення в містах та населених пунктах. Враховуючи те, що собівартість термальної енергії надр у 20 разів дешевша за поточні котирування природного газу[24] — це неодмінно позначиться на зменшенні платіжок за теплозабезпечення населення.

• Сонячна, вітрова та гідрогенерація. Базовий сценарій розвитку альтернативної енергетики України був розроблений автором у роботі[25], яка передбачає покриття пікового навантаження у 25 ГВт за рахунок 11ГВт атомної генерації; 4 ГВт — ГЕС та ГАЕС; 4 ГВт — ВДЕ; 5 ГВт — ТЕС та ТЕЦ[26]; 2,5 ГВт — системи накопичення електроенергії.

2. Інфраструктура

• Вугільний сектор та теплова генерація. Рекомендується реалізувати програму соціальної реконверсії регіонів та населених пунктів, де проведено закриття вугільних шахт та інших малоперспективних об’єктів енергетичної галузі.

Жорсткість кліматичної політики і зростання вартості викидів діоксиду вуглецю призводить до того, що будівництво навіть найдосконалішої вугільної генерації стає нерентабельним без додаткових спеціальних заходів із уловлювання СО₂ в димових газах ТЕС, які в подальшому накопичуються та використовуються в суміжних секторах економіки. Відтак пропонується модернізувати існуючі об’єкти вугільної генерації шляхом запровадження комбінованого технологічного процесу виробництва електроенергії, який додатково включатиме об’єкти «зеленої» генерації та систему уловлювання діоксиду вуглецю.

У зв’язку із цим, пропонується на території вугільної ТЕС розмістити систему уловлювання СO₂ та сонячну електростанцію, енергія із якої збиратиметься і поміщатиметься в рідку розплавлену сіль, а вуглекислий газ перетворюватиметься в сухий лід. Коли існує потреба в додатковій потужності, розплавлена сіль нагріває сухий лід до стану, який називається "надкритичний флюїд"[27], який запускає турбіну, що генеруватиме електроенергію. Даний підхід дозволить одночасно зменшити викиди парникових газів вугільної генерації та збільшити її маневреність. Додаткова практична цінність такої технології полягає у можливості її інтеграції в інфраструктуру водневої енергетики. Передбачається, що під час реакції H₂ та СO₂ в умовах підвищеної температури, тиску і каталізатора (реакція Саботьє)[28] буде вироблена вода і метан, який використовуватиметься для генерації електроенергії.

• Нафтовий та нафтопереробний. Необхідно стимулювати розвиток автомобільних мереж для заправки транспортних засобів більш безпечними для споживача й довкілля видами палив та електричною енергією. Забезпечити умови для створення стратегічного запасу нафти і нафтопродуктів на рівні еквівалентному обсягу щонайменше 90-денного середньодобового імпорту в Україну або 61-денного обсягу споживання згідно Директиви Ради ЄС 2009/119/ЄС .

• Газовий сектор. Варто оцінити створення східноєвропейського газового хабу на базі українських ПСГ, а також доцільність організації реверсних потоків газу з Румунії та Болгарії. Розпочати реалізацію практичної частини проекту: «Інтерконектор «Україна-Польща» для додаткового завантаження газосховищ України. Також доцільно розглянути питання перенесення вузлів прийому-передачі природного газу із західного кордону на східний, а також передачі одного газосховища до основних фондів АТ«Укргазвидобування». Окрім цього, варто запровадити RAB-регулювання для залучення інвестицій у модернізацію газорозподільних систем.

• Енерготехнічний комплекс. Оскільки 88% ліній магістральних електропередач експлуатується понад 30 років варто їх замінити шляхом спорудження багатоцільових ліній з різними класами номінальної напруги, які прокладені на одних і тих самих опорних конструкціях[29] із можливістю дистанційного моніторингу температури кабелю. Подальший розвиток сектору альтернативної енергетики неможливий без реконструкції підстанцій[30] та еволюції енергосистеми вцілому неможливий без діджиталізації, тому пропонується перш за все перейти до експлуатації модульних та уніфікованих конструкцій підстанцій[31], а також оснастити комутаційне обладнання електроприводами з функцією дистанційного керування та контролю за їх технічним станом.

Враховуючи акцент на децентралізацію вітчизняної енергосистеми важливо впровадити систему управління розподіленими енергоресурсами, яка включає віртуальну модель; активні мережі та мікромережі. Такий підхід може бути використаний і під час агрегації ресурсу та учасників балансуючого сегменту ринку електроенергії. Окрім цього, при реконструкції мереж низької напруги варто застосувати сіметрізатор навантажень, який дозволить зменшити вищі гармоніки напруги та втрати в обмотках розподільчих трансформаторах мережі.

Перераховані вище заходи дозволять ліквідувати обмеження з видачі потужності генеруючих підприємств, а також впровадити концепції «розумних» енергомереж (Smart Grids)[32], «розумного» обліку споживання електроенергії у споживачів (Smart metering) та створити надійну інфраструктуру для електротранспорту, зокрема муніципального.

Критерієм успішної післявоєнної модернізації енергосистеми України має стати зниження частки втрат у електромережах з 14% до 7% (табл. 3).

• Сектор відновлюваної енергетики. Перша черга масштабного встановлення систем накопичення електроенергії має проходити на базі об’єктів АТ «Укргідроенерго» у комбінуванні із інсталяцією сонячних електростанцій, — загалом 200 МВт та 35 МВт відповідно. Наприклад, Київська ГАЕС (40 МВт накопичення та 10 МВт сонячної електростанції); Канівська ГЕС (60 МВт накопичення та 13 МВт сонячної електростанції); Кременчуцька ГЕС (60 МВт накопичення та 6 МВт сонячної електростанції); Середньодніпровська ГЕС (25 МВт накопичення та 5 МВт сонячної електростанції). Окрім цього, варто розробити єдину інфраструктурну мережу збирання, транспортування та переробки біомаси для виробництва біопалива, а також генерації теплової і електричної енергії.

• Комунальний сектор. Пропонується переглянути норми централізованого опалення та забезпечити комерційний облік споживання теплової енергії у житловій сфері, щонайменше на рівні багатоквартирних будинків. Для завершення процесу децентралізації енергосистеми варто розробити та реалізувати локальні програми модернізації теплоенергетичної інфраструктури, зокрема оптимізувати місцеві енергетичні системи через врахування потенціалу місцевих видів палива, логістики постачання, локальної та загальнодержавної енергетичної інфраструктури.

3. Ринки

• Вугільний сектор. У даному сегменті було визначено два пріоритети. Перший — це створення ринку вугільної продукції. Другий — аудит державних підприємств та визначення реальної вартості реалізації вугільної продукції через її збут на державній біржі.

• Нафтовий сектор. Комплекс заходів полягає у демонополізації ринку нафтопродуктів, впровадженні нагляду за якістю моторних палив, підвищенні конкурентоспроможності постачальників за рахунок оптимальної тарифної політики та інтеграції вітчизняної нафтотранспортної системи з нафтопереробними потужностями інших країн. Критерієм успішного післявоєнного відновлення сектору має стати покриття щонайменше 50% потреб внутрішнього ринку вітчизняними нафтопродуктами екологічного класу якості не нижче стандарту Євро-5 (табл. 3).

• Газовий сектор. План заходів передбачає відміну моделі покладання спеціальних обов’язків; відмова від принципу імпортного паритету через створення цінового індексу українського газу на базі біржової торгівлі на внутрішньому ринку; створення єдиного державного реєстру споживачів; виключення НАК «Нафтогаз України» із ланцюжка реалізації газу; передача обов’язків постачальника останньої надії від НАК «Нафтогаз України» до АТ «Укргазвидобування» та надання останньому можливості реалізовувати надлишки природного газу на вільному ринку.

• Електроенергетичний сектор. Пропонується невідкладно розробити комплекс заходів післявоєнного відновлення ринку електричної енергії, який би дозволив ліквідувати високу концентрацію, обмежену конкуренцію та маніпуляції. Також у цьому ж контексті рекомендується передбачити заходи щодо запровадження ринку допоміжних послуг та впровадження дієвого механізму моніторингу та штрафів відповідно до Регламенту 2011/1227/ЄС[33].

• Фінансові послуги. Рекомендовано відкрити національну систему торгівлі квотами на викиди парникових газів, а також її інтеграція із платформою ЄС (EU ETS). По-друге, варто запровадити інструментарій кліматичного фінансування, зокрема збільшення частки «зелених» облігацій. По-третє, зобов’язати суб’єктів господарської діяльності, що зареєстровані в Україні, надавати нефінансову звітність у частині проведених заходів із протидії змінам клімату.

• Інвестиції. Для більш стійкого післявоєнного відновлення пропонується розробити та впровадити заходи[34] по забезпеченню захисту інвестицій та заохочення міжнародних інвесторів, зокрема тих — хто практикує застосування сучасних технологій та обладнання при реалізації нових капіталомістких проектів у енергетиці. Окрім цього варто забезпечити формування чітких та зрозумілих механізмів державно-приватного партнерства і застосування прозорої регуляції європейського зразка в сфері інвестицій. Частка прямих інвестицій з державного бюджету України у розвиток енергетичної інфраструктури не має перевищувати 5-10%, водночас прямі інвестиції з однієї іноземної країни не повинні сягати критичного рівня, що зумовить дотримання принципу диверсифікації інвестицій.

Критерієм завершеності післявоєнного відновлення енергетичних ринків має стати збільшення частки біржової торгівлі енергетичними ресурсами (електрична енергія, вугілля, нафта, газ та інші види палива) від загального споживання на рівні не менше 50%. При цьому, рівень інтеграції вітчизняних ринків електроенергії та газу з європейськими має зрости в декілька разів, до 15% та 40% відповідно (табл. 3).

4. Споживач

• Енергоефективне споживання. Пропонується на загальнодержавному рівні зобов’язати середні та великі промислові підприємства пройти сертифікаційний аудит за напрямком «Енергоменджмент» за стандартом ISO 50001; збільшити державні видатки для фінансового наповнення Фонду енергоефективності та програми «Теплі кредити»; запровадити компенсації споживачам, що власними силами встановили лічильники газу, теплової та електричної енергії. Окрім цього варто розпочати реалізацію програми комплексного перероблення сміття та розпочати будівництво нових сміттєпереробних заводів, що не лише наведе лад з утилізацією побутового сміття, але й збільшить потужність генерації електричної та теплової енергії з відновлюваних джерел енергії. Створити нормативно-правову базу для функціонування прозорого та конкурентного ринку біопалива для теплокомуненерго.
• Підвищення якості надання послуг. Створити інститут енергетичного омбудсмена з метою ґарантування європейських стандартів обслуговування, розширення можливостей для позасудового вирішення споживчих спорів, адвокації прав споживачів і здійснення проактивного впливу на розроблення та виконання регуляторних актів в енергетичній галузі.

• Екологічний менеджмент. Рекомендовано розробити та забезпечити контроль за реалізацією державної програми по впровадженню системи екологічного менеджменту і аудиту (EMAS) на підприємствах усіх форм власності; стимулювати споживачів до впровадження новітніх технологій з утилізації відходів; запровадити заходи обмеження впливу енергетики на довкілля. Окрім цього пропонується Зменшити вдвічі кількість державних контролюючих органів у сфері екології та охорони довкілля, а також створити єдиний природоохоронний дозвіл з чіткою системою моніторингу дотримання стандартів та законів.

Підсумовуючи усі запропоновані ініціативи були встановлені цільові критерії післявоєнного відновлення енергетики України, які зібрані у таблиці нижче.

Табл. 3. Цільові критерії післявоєнного відновлення енергетики України

5. Методологічне та кадрове забезпечення галузі

Перш за все рекомендовано привести у відповідність технічний глосарій згідно із стандартом IEC-60070[35]. По-друге розробити державну політику людського капіталу в енергетичній галузі[36], яка б включала нові методики підготовки та перепідготовки фахівців професійно-технічних спеціальностей та інженерів. По-третє, рекомендовано провести повний аудиту енергетичних державних компаній та змінити кадрову політику (система оплати праці), зокрема це стосується Наглядових рад державних компаній.

Висновки

1. Запропонована модель післявоєнного відновлення України, яка полягає в структурних реформах енергетичної галузі з метою забезпечення національної економіки в паливно-енергетичних ресурсах у технічно надійний, безпечний, економічно ефективний та екологічно прийнятний спосіб в інтересах споживачів та суспільства в цілому.
2. Надані рекомендації будуть корисними для профільних центральних органів виконавчої влади під час складання пропозиції до Державної цільової програми післявоєнного відновлення України.
3. У подальших дослідженнях будуть розроблені техніко-економічні обґрунтування окремих проектів на виконання сформованих у даній статті ініціатив.

[1] Розрахунки Центру Разумкова на підставі аналізу структури споживання електроенергії України. Така оцінка співставна із заявою ЄБРР. Джерело — https://www.ebrd.com/news/2022/war-in-ukraine-and-inflation-slow-growth-in-ebrd-regions.html

[2] Хаєцька О.П., Вертелецький М.В. Аналіз динаміки ВВП України / Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» №1, 2008 / http://www.economy.nayka.com.ua/pdf/1_2018/60.pdf

[3] Іванов С.В. Економічне відновлення і розвиток країн після збройних конфліктів та воєн: невтрачені можливості для України / Економіка України / Economy of Ukraine, 2019, № 1 (686).

[4] Сenter for Economics and Business Research (CEBR). Джерело — https://cebr.com/service/macroeconomic-forecasting/

[5] Наприклад, підприємство у Франції замовило обладнання в США, але постачальник отримував гроші з фонду «плану Маршалла». Натомість, заявник вносив відсоток від вартості замовлення до європейських фондів, які кредитували місцевих підприємців.

[6] Міністр економіки Німеччини Ерхард провів комплексну реформу під назвою «Концепція соціального ринкового господарства», яка обмежувала монополії, але заохочувала приватну конкуренцію і одночасно створювала товарний достаток, а також за допомогою визначеної на законодавчому рівні моделі «попит-пропозиція» створила ринкові відносили при цьому захистивши соціально-вразливі категорії населення. Загалом, дана концепція дозволила лібералізувати економіку післявоєнної Німеччини та збалансувати взаємодію держави та бізнесу.

[7] Saburo Okita, ed, Postwar Reconstruction of the Japanese Economy, University of Tokyo Press, 1992.

[8] Kenichi Ohno, The Path Traveled by Japan as a Developing Country: Economic Growth from Edo to Heisei / Yuhikaku Publishing Co. Ltd., Tokyo, 2005. Джерело — https://www.grips.ac.jp/forum/pdf06/EDJ.pdf

[9] До сьогоднішнього дня скорочення викидів (у 2018р. — 64% відносно 1990р.) нажаль сприяло зменшення промислового виробництва, а не ефективна державна політика включно із модернізацією технологічних процесів із акцентом на екологічність. Однією із основних причин помилкового кліматичного курсу є багатогранність законодавстві та недостатня інтеграція кліматичного порядку денного стратегічних документів у безпосередню діяльність усіх галузей економіки.

[10] Білявський М.Л. Україна і глобальна політика декарбонізації / Центр Разумкова, 2021р. Джерело — https://razumkov.org.ua/statti/ukraina-i-globalna-polityka-dekarbonizatsii

[11] Частка імпорту в постачанні первинної енергії складає до 38%. Середній показник для країн ЄС не більше 30%.

[12] Енергоємність українського ВВП (узагальнюючий макроекономічний показник, що характеризує рівень витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю виробленого валового внутрішнього продукту. Одна з фундаментальних характеристик для економіки кожної країни) складає 0,390 кг нафтового еквіваленту/$, що у два рази вище за середньозважений показник світових країн

[13] Застосовуються різні моделі ціноутворення на вхідну/вихідну продукцію або послугу.

[14] Більше 70% основних виробничих фондів експлуатуються більше 30 років та морально застарілі на сьогоднішній день.

[15] Лише на ринку природного газу рівень заборгованості всіх категорій споживачів перевищує 70 млрд.грн. Борговий портфель на ринку електроенергії складає близько 32 млрд.грн.

[16] Суспільно-політичні настрої населення можуть бути реанімовані виключно за рахунок збільшення середньої заробітної плати/пенсії та зменшення тарифів на енергоресурси і комунальні сервіси.

[17] За даними Державної служби статистики України. Джерело — http://www.ukrstat.gov.ua/

[18] Водовугільне паливо — рідке паливо, яке отримують шляхом змішування подрібненого вугілля, води та пластифікатора. Використовується на теплогенеруючих об'єктах, здебільшого як альтернатива природному газу та мазуту. Дозволяє суттєво зменшити витрати при виробництві теплової і електричної енергії.

[19] Собівартість виробництва водню за даною технологією в 1,5 рази дешевша за електроліз.

[20] Частка метану в піролізному газі становитиме до 40%, що відповідатиме калорійності 4000 ккал / куб.м.

[21] Білявський М., Кухар М., Кукуруза Г., Довгаль С., Пантюхов А. Вплив розміру ренти на газовидобуток в Україні та світі / Аналітичне дослідження — Ukraine Economic Outlook / 2022р. Джерело — https://www.ukraine-economic-outlook.com/researches

[22] Включаючи аудит з енергоефективності.

[23] Залучення 4% від загального геотермального потенціалу.

[24] Станом на 20.05.2022р., на європейських газових ринках середня вартість природного газу становить $1100 за тисячу кубометрів. Джерело — https://www.eex.com/en/market-data/natural-gas

[25] Білявський М.Л. Орієнтири розвитку альтернативної енергетики до 2030 року — Центр Разумкова, 2020р. Джерело — https://razumkov.org.ua/statti/oriientyry-rozvytku-alternatyvnoi-energetyky-ukrainy-do-2030r

[26] Пропонується в добовому балансі використовувати лише 2 ГВт потужності теплової генерації, а решту до 3 ГВт модернізувати до можливості роботи в режимі «швидкого старту» і тримати у запасі для оперативного покриття нерівномірності споживання.

[27] Надкритичний флюїд — це стан матерії, в якому вона не має конкретної рідинної або газової характеристики

[28] Bolbas, IA Sabatier's reaction for obtaining synthetic natural gas / IA Bolbas; scientific hands. AA Matyavin // Actual problems of energy [Electronic resource]: materials of the 75th scientific and technical conference of students and graduate students: section Heat power engineering / comp. TE Zhukovskaya. — Minsk: BNTU, 2019. — P. 163-164.Режим доступу — http://rep.bntu.by/handle/data/61443

[29] Наприклад, 2 лінії по 380 та 170 кВ відповідно. Такий підхід має ряд переваг, зокрема це збільшення пропускної здатності інфраструктурного коридору та збільшення можливостей для розвитку мережі при мінімальних капітальних інвестиціях. Особливо економія буде відчутна в районах зі складним природним ландшафтом, наприклад у Львівській, Івано-Франківській та Закарпатській областях.

[30] Загальна кількість підстанцій 140, з яких 15% експлуатується понад 40 років. При цьому 66% усього обладнаня релейного захисту відпрацювала свій ресурс. Мають бути реконструйовані 101 підстанція (750-330 кВ) з обов’язковим впровадженням АСКТПП.

[31] Концепція гібридних модулів передбачає інтеграцію різних функцій високовольтного обладнання в комірці підстанції — єдиному модулі з елегазом в якості ізоляції.

[32] Концепція розумних енергомереж включає стабілізацію потужностей, прогнозування збоїв і оперативну оптимізацію режим роботи енергомереж, а також двостороння взаємодія із споживачами.

[33] Україна взяла на себе зобов’язання імплементувати даний регламент, відповідно до Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами. Дана Угода була ратифікована Законом України від 16 вересня 2014 р. №1678‑VII.

[34] Удосконалити податкове законодавство та інші нормативно-правові акти, що стимулюватимуть інвестиції в паливно-енергетичний комплекс, зокрема у відновлювальні джерела енергії та енергоефективність.

[35] Джерело — https://www.electropedia.org/

[36] Визначення потреби у фахівцях для енергетичної галузі до 2030р.; впровадити програму дуального навчання; забезпечити співпрацю вищих навчальних закладів (ВНЗ) та виробничих лідерів галузі; підтримати проекти співпраці ВНЗ України з провідними науковими центрами ЄС та США для вдосконалення навчальних програм, тощо.