Cталий розвиток — одна з головних цілей економічної політики України на найближчу перспективу, а фінанси — головне джерело досягнення цієї мети. У Доповіді про світові інвестиції за 2014 рік «Investing in the SDGs: an Action Plan» ЮНКТАД (Конференція ООН з торгівлі та розвитку) оцінив глобальні фінансові потреби у 10 секторах, пов’язаних з 17 ЦСР (базова інфраструктура (дороги, залізниці та порти; електростанції; телекомунікації; вода та каналізація); продовольча безпека (сільське господарство та розвиток сільської місцевості); пом’якшення та адаптація до зміни клімату; здоров’я та освіта), в обсязі $5-7 трлн. Це підштовхнуло країни до «перетворення» мільярдів державного капіталу в трильйони приватного у спосіб розширення змішаного фінансування, стимулювання окремих потоків приватного капіталу та створення нових ринків[1]. А з цим — до формування сталої фінансової системи та накопичення сталих фінансів (sustainable finance). Так, у 2014р. ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) розпочала міжнародну дослідницьку програму «UNEP Inquiry into a Design of a Sustainable Financial System», основним результатом якої стала доповідь «Фінансова система, якої ми потребуємо. Розвиток Міжнародної фінансової системи з урахуванням сталого розвитку». Загалом, проблематика фінансування у рамках виконання глобальних ЦСР стала однією з пріоритетних під час формування засад державної політики сталого розвитку в країнах світу.

Міжнародні зобов’язання в рамках реалізації ЦСР до 2030р. та вимоги Паризької угоди зумовили необхідність акумулювання значних обсягів фінансів та «переформатування» фінансової системи України, головна мета якого полягає в мобілізації державного та приватного капіталу в сталий розвиток.

Завдання фінансової системи в умовах сталого розвитку полягає в «обслуговуванні» секторів реальної економіки та наданні широкого спектру фінансових послуг для домогосподарств і може розвиватися у наступний спосіб:

• перехід реального сектору економіки до сталого розвитку формує вимоги до фінансової системи, що проявляється у широкомасштабній мобілізації капіталу з акцентуванням на соціальні та екологічні фактори;
• наявна фінансова система формує екологічні та соціальні результати у реальній економіці за допомогою політичних та регуляторних заходів.

Становлення фінансової системи в умовах сталого розвитку має пройти ряд етапів: поступове впровадження сталого фінансування, активний розвиток фінансових продуктів/послуг та інструментів, формування спеціальних інститутів, які за своїм мандатом є сталими (зокрема, фонди та банки), інституціоналізація процесу, в рамках якої діяльність фінансових інститутів має вибудовуватися відповідно до ЦСР, оновлення фінансового менеджменту та організаційної стратегії, зміна фінансової культури.

Фінансова система має змінюватися поступово: у спосіб прийняття відповідних нормативно-правових актів та документів, а також визначення приватним сектором своєї відповідальності та зобов’язань. Зміна фінансової системи потребуватиме розробки та ухвалення стратегії фінансування сталого розвитку, яка має враховувати усі можливі джерела фінансових коштів — від державних та приватних до внутрішніх і міжнародних. Стратегія сталого фінансування повинна узгоджуватися з основними стовпами соціальної справедливості: інвестиції в людський капітал та сприяння збільшенню рівня зайнятості. Одночасно, на законодавчому рівні необхідно визначити категоріальний апарат та надати трактування «сталим фінансам» з метою уникнення ідеологічних, методологічних, регуляторних та економічних суперечностей.

Розвиток сталого фінансування в Україні потребуватиме застосування системного, узгодженого та скоординованого підходу та запровадження у законодавство принципів сталого фінансування, які відповідають міжнародним нормам. Одночасно, реалізація політики сталого фінансування має відбуватися за умови взаємодії центральних та регіональних органів управління з урахуванням процесу децентралізації, забезпечення рівномірного розвитку регіонів та їх інфраструктурного забезпечення.

Окрім прийняття стратегічних документів, стале фінансування вимагатиме формування спеціальної політики, послідовної її реалізації, що стимулюватиме учасників ринку сприяти «екологізації» фінансового сектору та переходу до сталого розвитку. Доцільно прийняти національний план дій чи національну дорожню карту сталого фінансування з урахуванням особливостей економічного розвитку країни, попередньо здійснивши аналіз ролі різних суб’єктів господарювання у сталому інвестуванні в різних країнах світу. Така карта має включати: головні цілі та пріоритети України у залученні сталих інвестицій; (2) можливі перешкоди на шляху здійснення сталого інвестування; (3) інструменти та механізми активізації сталого інвестування; (4) покрокові інструкції із залучення сталих інвестицій; (5) напрями державної політики в частині запобігання або мінімізації можливого відтоку сталих інвестицій під впливом несприятливих чинників ринкового та політичного середовища.

При цьому необхідно визначити роль національних фінансових інститутів у реалізації цього курсу. Наприклад, НБУ може відігравати важливу роль у сприянні розширення сталого фінансування шляхом «екологізації» власної діяльності, покращення розуміння та контролю динаміки ринку сталого фінансування, а також виступати у якості каталізатора сталості фінансової системи. Через застосування НБУ відповідних важелів рефінансування та нормативів для комерційних банків можливо стимулювати комерційні банки до збільшення обсягів та диверсифікації інструментів довгострокового сталого кредитування. Це має супроводжуватися переглядом грошово-кредитної політики відповідно до ЦСР.

На прикладі західних країн доцільно створити Комісію, яка опікуватиметься питаннями сталого фінансування, а саме: (1) переорієнтацією потоків капіталу у сталі інвестиції, досягнення сталого та всеосяжного зростання; (2) управління фінансовими ризиками, пов’язаними зі зміною клімату, деградацією довкілля та соціальними проблемами; (3) співпраця з суб’єктами господарювання з метою нарощення сталих фінансів та забезпечення необхідних обсягів інвестицій для досягнення ЦСР.

В рамках політики сталого розвитку необхідно реалізувати підходи, побудовані на широкій координації дій державних (Міністерство економіки, Міністерство енергетики, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Міністерство фінансів, а також НБУ — в частині адаптації монетарної політики до цілей сталого економічного розвитку) і приватних структур, включаючи Українську біржу, комерційні банки та інших інституційних інвесторів з метою прийняття узгоджених (а в разі потреби і спільних) рішень щодо мобілізації, підтримки та нарощування сталих фінансів.

Існує ряд детермінант, які безпосередньо можуть впливати на потоки сталих фінансів (їх спрямованість (сектори), обсяги, масштаби та терміни вкладення (середньо- чи довгострокові) ): соціально-економічне становище країни та рівень доходів населення, технологічний прогрес та інновації, інституційне забезпечення, заощадження, процентні ставки, державні витрати на стале виробництво. За даними детермінантами українська економіка, на жаль, досягти швидкої трансформації фінансів з урахуванням принципів сталого розвитку не може. Довгий час українська економіка характеризувалася макроекономічними дисбалансами — недостатнім рівнем заощаджень, державними бюджетними обмеженнями (які супроводжуються виплатами за зовнішніми боргами), неспівставними з цілями сталого фінансування. Відсотковіставки в економіці досі залишаються високими (облікова ставка НБУ протягом 2021р. збільшилася з 6% до 9%), знижуючи спроможність позичальників інвестувати в сталі заходи (високі процентні ставки відображають нестачу фінансування і, як правило, зменшують рівень інвестицій).

Також, Україні притаманна інституційна слабкість фінансового сектору, що характеризується «зародковим» станом фондового ринку, а банківська система має невисокий рівень фінансової стійкості. Їй властивий невисокий рівень диверсифікації ринкових фінансових інструментів, обмеженість джерел мобілізації капіталу та відносно низькі темпи запровадження фінансових інновацій. Обсяг довгострокового кредитування комерційними банками залишається обмеженим. При цьому негативно на доступність банківського кредитування впливає монетарна політика, адже заходи з обмеження ліквідності призводять до високих відсоткових ставок за кредитами комерційних банків і негативно впливають на здатність банків фінансувати проекти у сфері сталого розвитку в масштабах, необхідних для досягнення ЦСР.

Зважаючи на вище зазначене, увага має бути приділена питанню акумулювання сталих інвестицій, альтернативних варіантів їх фінансування, можливостей та потенційних шляхів мобілізації та примноження інвестиційних ресурсів з метою наближення економіки України до сталого розвитку. З метою усунення перешкод до сталого фінансування в Україні, необхідно застосувати системний, узгоджений та скоординований підхід за наступними напрямами:

• включення ЦСР у стратегії реформування національної фінансової системи. Об’єднання національних особливостей і нових практик фінансового регулювання, розвиток основних інструментів сталого фінансування, забезпечення кооперації державних та приватних фінансів;
• використання нових фінансових технологій, зокрема цифрових фінансів (digital finance), для мобілізації коштів, надання позик невеликим компаніям з метою фінансування сталого розвитку. Технології блокчейн, Інтернет речей та штучного інтелекту можуть прискорити інтеграцію фінансової системи та секторів реальної економіки до сталого розвитку;
• забезпечення доступу до сталого фінансування малозабезпечених громад, мікропідприємств та МСП; посилення мобілізації внутрішніх заощаджень для довгострокових інвестицій, орієнтованих на сталий розвиток;
• активне використання потенціалу державних фінансів за напрямками:
• бюджетне фінансування: запровадити пряме бюджетне фінансування інвестиційних заходів, спрямованих на створення сучасної екологічно чистої інфраструктури. Фінансування може здійснюватися в рамках державних інвестиційних програм та пріоритетних національних проектів;
• податкове стимулювання: визначити фіскально нейтральні податкові стимули, які сприятимуть досягненню ЦСР; запровадити податковий кредит для операцій, пов’язаних зі сталим інвестуванням, що стимулюватиме вкладення у більш довгострокові інвестиційні проекти.
• підвищення рівня обізнаності та нарощування потенціалу ринковими та політичними інститутами. Залучення розробників політики, регуляторів та громадськості до імперативів та ризиків, пов’язаних з такими планами. Це потребує: (1) створення підтримуваної державою платформи з залучення сталих фінансів, яка б охоплювали різні аспекти цього питання за різними секторами економіки; (2) розширення можливостей експертів з міжнародних фінансів з тим, аби сталість стала основною частиною навичок та поведінки, що формують загальну фінансову культуру; (3) підвищення обізнаності громадськості з питань сталого розвитку за допомогою спільних підходів до покращення фінансової грамотності та освіти;
• включення принципів сталого розвитку в уже діючі методи, інструменти та стандарти фінансової системи. Співпраця зі стандартоформуючими організаціями; фінансові стандарти та діючі методології повинні підтримувати та відображати приведення у відповідність фінансової системи до сталого розвитку;
• стимулювати попит на екологічно-чисті технології, створити ринки для нових сталих продуктів через попит з боку держави (наприклад, «зелені» державні закупівлі, які можуть стати головною рушійною силою активізації інновацій, забезпечуючи виробників стимулами для розвитку екологічно чистих продуктів і послуг, особливо в галузях, де державні закупівлі представляють велику частку ринку[2];
• створити державний банк сталих інвестицій для підтримки інвестицій у сталу інфраструктуру, який виступатиме каталізатором накопичення інвестицій приватним сектором;
• розвинути систему страхування ризиків для сталого інвестування, включаючи можливість державного страхування, особливо великих соціально та екологічно значущих проектів;
• активізувати процес здійснення випуску державних (муніципальних) «зелених» облігацій для забезпечення ліквідності на сталому фінансовому ринку та фінансування значущих ризикових сталих інвестицій з тривалим терміном окупності або низькою прибутковістю.

Оновлення фінансової системи сприятиме швидшому переходу до сталого розвитку. За відсутності ж чітких політичних сигналів та волі у розвитку сталих фінансів, уніфікованих та кодифікованих нормативно-правових актів, єдиного координаційного центру, що опікуватиметься питаннями сталого розвитку, велика частина зусиль, що вже докладаються країною за підтримки міжнародних партнерів у даному напрямку, буде знівельована.

* Матеріал підготовлено до запланованих парламентських слухань на тему: «Про засади державної політики сталого розвитку України» (15 грудня 2021 року), http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72782

[1] М. Карни. Чистые и «зеленые» финансы. Финансы и развитие. Ежеквартальный журнал Международного валютного фонда. Сентябрь 2021, Выпуск 58, Номер 3, С. 20-23, https://www.imf.org/external/russian/pubs/ft/fandd/2021/09/pdf/fd0921r.pdf

[2] Зелені інвестиції у сталому розвитку: світовий досвід та український контекст. Аналітична доповідь, Центр Разумкова, 2019. — 316 с.