28 грудня минулого року в Росії сталася знакова подія: Верховний суд Російської Федерації за позовом Міністерства юстиції та «Роскомнадзора» ліквідував історико-просвітницьке товариство «Меморіал».
Представник Генпрокуратури Олексій Жафяров на суді заявив, що «Мемориал» создает лживый образ СССР как террористического государства, обеляет и реабилитирует нацистских преступников, на чьих руках кровь советских граждан… Почему сейчас мы, потомки победителей, вынуждены наблюдать за попытками реабилитации изменников родины и нацистских пособников?… Наверное, потому что за это кто-то платит…. Организация неоднократно нарушала закон об иноагентах, игнорируя маркировки. Из-за этого граждане не могут подойти критически к публикуемым статьям… Это может привести к различным последствиям: формированию негативного общественного мнения или к депрессии».
До депресії та формування негативної громадської думки діяльність «Меморіалу», який висвітлює злочини тоталітарного радянського режиму, може призвести, за логікою російської прокуратури, саме тому, що з часів Сталіна в Росії мало що змінилося.
Ліквідація «Меморіалу» стала фінальною крапкою політики реабілітації Сталіна та сталінського режиму. З іншого боку, подібна легітимізація радянського режиму перетворює його в умовах невдоволення росіян існуючими соціальними реаліями на найбільш привабливу суспільну альтернативу існуючій зараз в Росії суспільно-політичній системі.
Росіяни вважають Сталіна найвизначнішою людиною у світовій історії. Про це свідчать результати опитування, проведеного Левада-центром у травні 2021 року. До першої п’ятірки видатних осіб, крім Сталіна (39%), який «утримує лідерство» з 2012 року, також увійшли Володимир Ленін (30%), Олександр Пушкін (23%), Петро I (19%) та Володимир Путін (15%). При цьому частка тих, хто називав Путіна, скоротилася більш ніж удвічі за чотири роки (34% у 2017 році).
Росіяни з кожним роком краще ставляться до ідеї встановити пам’ятник Йосипу Сталіну — випливає з даних Левада-центру. Якщо у березні 2010 року лише чверть (25%) опитаних позитивно висловлювалися про встановлення пам’ятника Сталіну, то у травні 2021 року — вже майже половина росіян (48%). Ще більше росіян позитивно ставляться до створення музейного комплексу «Сталін-центр»: близько 60% росіян виступають за, 30% — проти.
Як говорить російський історик Микита Соколов: «Наши сограждане сейчас называют Сталина величайшей исторической фигурой, имея в виду простую формулу, которую мы часто слышим: «Сталина на вас нет». Это мифологема о Сталине, как о человеке, который мог поставить к стенке зарвавшихся бояр и прекратить коррупцию».
Звичайно, для путінського режиму найкращими варіантом був би той, якби громадяни були задоволені існуючими соціальними реаліями. Але оскільки цей сценарій виявився в силу об’єктивних причин нереалізованим, їм пропонують як альтернативу ностальгію за «радянським минулим».
Як свідчать результати опитування, проведеного Левада-центром у серпні 2021 року, лише 18% респондентів, відповідаючи на запитання «Яка політична система здається Вам кращою?» дають відповідь «теперішня система», а найчастіше (49%) відповідають «радянська, яка була у нас до 90-х років», 16% вважають, що найкраща політична система — «демократія на зразок західних країн». При цьому рівень «радянської ностальгії», висловлений у 2021 році, є найвищим за останні 15 років. Наприклад, у 2016 році тугу за радянськими порядками висловлювали помітно менше (37% опитаних). Частка тих, кому подобається нинішня політична система, зменшилася за п’ять років з 23% до 18%, а тих, хто орієнтується на «західну демократію» — зросла з 13% до 16%.
Підтримка існуючої системи є низькою у всіх вікових групах (від 14% серед тих, кому 55 і більше років, до 22% серед тих, кому від 25 до 39 років), підтримка повернення до «радянського минулого» зростає з віком респондентів — від 30% серед молоді віком до 25 років до 62% серед тих, кому від 55 і більше років, а от орієнтація на «демократію західного зразка», навпаки, зростає із зменшення віку респондентів — від 9% серед представників найстаршої до 32% серед представників наймолодшої вікової групи.
Як показують останні події та практика російської офіційної пропаганди, саме вона і підштовхує громадську думку Росії до представлення «радянського минулого» як альтернативи існуючій системі. І на це є свої причини: подібна ідеологічна альтернатива не лише не становить жодної загрози для правлячої російської політичної еліти, але, навпаки, укріплює її становище, оскільки ця еліта давно навчилася використовувати радянські міфологеми у власних інтересах. Скажімо, міфологема «обложеного табору», з усіх боків оточеного ворогами, явно запозичена у радянських ідеологів і активно сьогодні використовується в Росії. Адже ніщо так не згуртовує націю, як наявність зовнішнього ворога (а у випадку Росії — великої кількості таких ворогів). Теза про «натівські ракети, які зможуть долетіти до Москви за кілька хвилин» — це теза радянської пропаганди часів «Карибської кризи» (новацією є лише те, що тепер «стартовим майданчиком» для цих ракет називається не Туреччина, а Україна).
Окрім того, в ситуації, коли «туга за тоталітарним минулим» стає домінуючою ідеологічною альтернативою путінському режиму, цей режим легко може представляти себе перед «колективним Заходом» як «менше зло» порівняно з подібною альтернативою.
Але залишається проблема молоді, серед якої неприпустимо багато орієнтуються на «чужі західні цінності». Голова «Следственного комитета России» Олексадр Бастрикін з тривогою говорить про те, що молодь перебуває під «тлетворным западным влиянием»: «Это часть гибридной войны, которую ведут против России некоторые западные институты. Сделав ставку на удар по молодежи, они прекрасно понимают, как можно дестабилизировать ситуацию в нашей стране. Используя цифровые технологии, ресурс средств массовой информации, популярные интернет-сервисы, с одной стороны они ведут дискредитацию России на международной арене, с другой — бьют по нам изнутри. Западный кинематограф, производители компьютерных игр, привлекающих молодежь, насквозь пропитаны желанием представить нашу страну в негативном свете. Некая абсолютизация свободы личности противопоставляется другим, не менее важным ценностям…Мы сталкиваемся с насаждением нашему молодому поколению чуждых ценностей и идеалов. Стратегия национальной безопасности определяет, что информационно-психологические диверсии и “вестернизация” культуры усиливают угрозу утраты Российской Федерацией своего культурного суверенитета. В продолжение этого мы сталкиваемся и с попытками фальсификации российской и мировой истории, искажения исторической правды и уничтожения исторической памяти. Таким образом, идет формирование совершенно иного мировоззрения, тормозящего развитие личности, и, как следствие, утрата морального здоровья общества».
Боротися із засиллям «західної пропаганди» Бастрикін пропонує традиційним російським способом — розширенням мережі військових закладів освіти, зокрема, кадетських корпусів.
Чому такі надії покладаються на військову освіту — зрозуміло. Вона протиставляється гуманітарній та технічній освіті як «потенційним ворогам» пропаганди. Як показують результати соціологічних опитувань, інтелектуальні кола в Росії найменшою мірою піддаються пропаганді, що ще раз підтверджує відому тезу Йозефа Геббельса: «найгірший ворог пропаганди — інтелектуалізм». Або, говорячи словами героя одного з радянських анекдотів: «Если Вы такие умные — то почему строем не ходите?».
Джерело:
