Гра на упередження

22 лютого 2017

Декларація «Єдність заради перемоги», яку підписали БПП, «Народний фронт» і Радикальна партія, розрахована на те, щоб продемонструвати всім і запевнити всіх, що у Верховній Раді є більшість, є коаліція, і парламент у нинішньому складі є цілком дієздатним. Підписання цього документа спрямовано на те, щоб стабілізувати коаліційну та навіть ширшу більшість у Верховній Раді. І робиться це на противагу тим політикам та політичним силам у Верховній Раді та за її межами, які говорять, що цей парламент має достроково припинити своє існування та піти на дострокові вибори. Таким чином, робиться посил на те, що влада в даний момент є стабільною, має політичну підтримку і готова працювати далі. Важливо, що цей посил робиться саме в той момент, коли відбувається певна радикалізація політичного середовища довкола роковин Майдану, коли проводяться акції протесту. Адже зрозуміло, що такий зручний момент для дестабілізації ситуації в країні міг би (за наявності певних зовнішніх впливів) призвести до того, що була б спровокована чергова політична криза (тим більше, на тлі подій, пов’язаних із блокадою так званих «ЛНР» і «ДНР» та іншими чинниками напруги), щоб підштовхнути країну до дострокових парламентських виборів. До того ж, якщо три фракції, які вже мають більшість списочного складу в парламенті, укладають таку угоду, це говорить про те, що, по суті, в парламенті є кому працювати, а, відповідно, Верховна Рада залишається дієздатною.

Чому об’єдналися БПП і «Народний фронт» із Радикальною партією? Хоча Ляшко та його Радикальна партія позиціонували себе як опозиційну політичну силу, але, тим не менше, часто його фракція проявляла схильність до компромісної поведінки під час голосувань та в підсумку голосувала разом із коаліцією. Ми також бачимо жорстку позицію «Батьківщини» і, зрозуміло, «Опозиційного блоку», щодо необхідності дострокових виборів. У свою чергу «Самопоміч» не здійснює чіткого і однозначного вектору на користь дострокових виборів. Тобто, саме Радикальна партія, виходячи з загальнополітичного позиціонування і свого бачення ситуації щодо конфлікту з Росією, є цілком логічним партнером двох фракцій коаліції, саме на засадах таких поглядів і позицій.

Проте, підписання такої декларації зовсім не обов’язково позначиться на тому, що Радикальна партія частіше голосуватиме разом із БПП та «Народним фронтом» у майбутньому. Однак у Радикальної партії з’явиться більше можливостей впливати на поведінку та зміст законотворчості коаліції, і тут вона може отримувати для себе додаткові дивіденди. Задекларувавши єдність своєї позиції, вона, тим не менше, буде більше вимагати від інших партнерів, щоб її позиція була врахована, аби зберігати при цьому своє обличчя.


Юрій Якименко

Президент Центру, шеф-редактор журналу "Національна безпека і оборона"


Народився у 1967 р. у Черкасах.

Освіта: 

Київський державний університет імені Т. Шевченка, філософський факультет (1991);

аспірантура The University of Manchester (Велика Британія) за фахом "політична теорія" (ступінь магістра економіки, 1994);

аспірантура Інституту філософії Національної Академії наук України за фахом "соціальна філософія" (1995).

Кандидат політичних наук (2013), автор понад 40 наукових праць та понад 200 публікацій у ЗМІ.

Робота:

У 1991–1995 р. — працював в Українській спілці ветеранів Афганістану;

у 1995–2002 р. працював в Адміністрації Президента України на посадах старшого, головного консультанта, завідувача відділу, заступника керівника Головного управління з питань внутрішньої політики; Остання посада на державній службі — заступник керівника Управління з питань політичного аналізу та планування Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України. Державний службовець 4 рангу;

з квітня 2002 р. — провідний експерт Центру Разумкова;

з травня 2005 р. — директор політико-правових програм Центру Разумкова;

з листопада 2011 р. — заступник генерального директора з аналітичної роботи — директор політико-правових програм Центру Разумкова.

(044) 201-11-92

yuri@razumkov.org.ua

yuri.yakimenko