Чи відображають відповіді респондентів громадську думку?

Коли П. Бурдьє у своїй відомій доповіді «Громадська думка не існує» обґрунтовував винесену до її заголовку тезу, він мавна увазі у тому числі (а, можливо, й насамперед) те, що «зондаж громадської думки у сьогоднішньому вигляді — це інструмент політичної дії; його, можливо, найважливіша функція полягає у навіюванні ілюзії, що існує громадська думка як імператив, одержуваний суто шляхом складання індивідуальних думок; і у впровадженні ідеї, що існує щось на кшталтсередньої арифметичної думки або середня думка. «Громадська думка», що демонструється на перших сторінках газет у вигляді відсотків («60% французів схвально ставляться до ...»), є просто чистим артефактом. Її призначення — приховуватите, що стан громадської думки наразі є системою сил, напруг і що немає нічого більш неадекватного, ніж виражати стан громадської думки через відсоткове відношення... Еквівалентом виразу «Бог із нами» сьогодні стало «Громадська думка з нами». Такий фундаментальний ефект опитувань громадської думки: затвердити переконання про існування одностайної громадської думки, тобто леґітимувати певну політику та закріпити відносини сил, на яких вона ґрунтується або які їїуможливлюють» [Бурдье, 1993: сс. 163–164].

Як зазначає В. Оссовський, такого роду розуміння громадської думки, про яке пише П. Бурдьє, характерне не для соціологів, а для полстерів: «Для полстера, згідно з його баченням суспільства як суспільства масового в номіналістичному дусі, суб’єкт громадської думки — це певна множина індивідів або їх категорій, які потрапили до вибірки, а сама громадська думка — сума індивідуальних думок... Для полстера відповіді респондента є складниками й елементами громадської думки» [Оссовський, 2005:сс. 12, 17].

Отже, відповіді респондентів на запитання опитувальника інтерпретуються як «індивідуальні думки» респондентів. Але, разом з тим, для дослідників громадської думки очевидним є той факт, що відповіді респондентів внаслідок різних причин далеко не завжди відображають їхню справжню позицію (міркування, ставлення, установки, мотиви) з того чи іншого питання, проблеми чи об’єкта їхньої оцінки. І ключовим питанням є те, наскільки часто це відбувається в тій чиіншій ситуації. Як пише О. Мягков, від того, наскільки вербальні повідомлення («самозвіти») респондентів виявляються щирими (правдивими), «багато в чому залежать достовірність та якість підсумкових даних» [Мягков, 2012: с. 5]. В іншому випадку прагнення відповідати не так, як насправді респондент думає, а «так, як потрібно», може досягати таких масштабів, що взагалі здатне поставити під сумнів достовірність результатів опитувань.

Найчастіше умови для цього створюються в моноцентричних (авторитарних, тоталітарних) суспільствах. В. Оссовський зазначає, що «у моноцентричному суспільстві публічна сфера контролюється центром у трьох вимірах:

• на основі офіційного семантичного коду, у межах якого відбувається процес комунікації за допомогою ритуальнихсимволів;
• на основі права, точніше — підпорядкування його центру керівництва, який завдяки своїй домінантній позиції можемайже довільно леґалізувати кожне своє рішення й визнавати протиправною кожну соціальну дію, незалежну відцентру;
• безпосередньо примусово, зі стимулюванням вимушеної лояльності індивідів і спільнот, яка існує доти, доки існуєзагроза примусу.

Цілком очевидно, що безпосередній і «правовий» примуси створюють украй неґативні умови для маніфестації громадськоїдумки з проблем публічного життя. Не менш неґативним є вплив на громадську думку факту панування центру надсемантичним кодом (мовою), що вживається в публічному житті». Зокрема, «в офіційний семантичний код вбудовується символіка обов’язкової підтримки владних структур, яка, доки центр панує надправом і має достатньо сил для примусу, успішно виконує функцію підтримки наявного суспільного ладу.

Справжня громадська думка через відсутність свободи і плюралізму в царині обміну інформацією й оцінкамизаблокована, а спроби порушити кордони офіційного семантичного коду шляхом публічного висловлення думок або інформації про факти, не репрезентовані в офіційному коді, трактуються владою як девіантна поведінка, соціальна патологія, ба навіть як державний злочин» [Оссовський, 2005: сс. 57–59].

Якщо в інформаційному полі домінує якась одна точка зору при висвітленні політичних подій, то вона стає«загальноприйнятою нормою» при відповідях на запитання стосовно цих подій, тобто відтворюється респондентами як «нормативна відповідь». Подібне, зокрема, спостерігалося за часів СРСР, коли опитування на політичну тематику не було сенсу проводити, оскільки їх результати все одно переважно відображали риторику новин програми «Время».

У моноцентричному суспільстві респондент часто сприймає дослідників як представників владних інституцій: «У разі недовіри респондента до інституції, яку репрезентує дослідник, коли проблематика його інтересів пов’язана із публічним життям, відповіді можуть визначатися за принципом: «Що бажаєте почути?» [Оссовський, 2005: сс. 69–70].

За даними опитування «Левада-центру», проведеного у квітні 2022 року [Левада-центр, 2022], лише трохи більше ніжполовина (54%) опитаних росіян довіряли даним соціологічних опитувань в Росії з політичних тем. Довіра до результатів таких опитувань істотно пов’язана з політичною позицією респондентів. Так, серед тих, хто схвалює діяльність Путіна, 60%довіряють даним опитувань на політичні теми, серед тих, хто не схвалює його діяльність, довіряють результатам опитувань лише 30%.

Звісно, і в найбільш демократичних країнах існує залежність громадської думки від засобів масової інформації, так само як там існують і люди, котрі не наважуються висловлювати під час опитувань думку, яка, за їхнім відчуттям, може бути засуджена владою чи навколишніми людьми.

До того ж у ситуації воєнного конфлікту (подібно до того, в якому перебуває зараз Україна) очікувано зростає нетерпимість до ворожої сторони й до будьякої її підтримки. Хоч би якою демократичною була Велика Британія, але під час Другої світовоївійни мало хто з її громадян наважувався відкрито виступити на підтримку гітлерівської Німеччини чи, скажімо, нацистськоїідеології.

Зміщення результатів опитувань, викликане нещирістю респондентів чи страхом можливого осуду їх відповідей значною мірою залежить від тематики досліджень. Як показують методологічні експерименти, в разі відповідей на сензитивні питання чи теми фактологічна інформація, отримана від респондентів, будучи зіставленою з об’єктивними даними, може відрізнятися від останніх на 15–45% [Давыдов, Давыдова, 1992: с. 5].

Нещирості респондентів сприяють і сумніви значної частини з них у забезпеченні анонімності в процесі опитування. Хоча інтерв’юєр і запевняє респондента, що його відповіді будуть використані лише в узагальненому вигляді разом із відповідями інших респондентів і не стануть відомими іншим людям та представникам органів влади, далеко не всіреспонденти вірять цим обіцянкам. А чим меншою мірою забезпечено «суб’єктивне відчуття анонімності» респондента, тим менше підстав очікувати на щирі відповіді.

Це підтверджують результати методичного експерименту, здійсненого Центром Разумкова у жовтні 2012 року, коли одночасно вивчалися електоральні настрої громадян України методом вуличного опитування та опитування в оселі. За даними останнього, рівень електоральної підтримки респондентами провладної Партії реґіонів виявився завищеним порівняно з офіційними результатами виборів, а підтримка опозиційної партії «Свобода», навпаки, — заниженою. Натомість результати вуличного опитування давали змогу значно точніше передбачати результати виборів. Загальна сумарізниць даних опитування з офіційними результатами виборів (щодо всіх партій) при вуличному опитуванні виявиласяменшою, ніж при опитуванні в оселі, на 9,2%.

А як свого часу показало інше дослідження Центру Разумкова (у жовтні 2005 року), відповідаючи на запитання: «Як Вивважаєте, якщо під час соціологічних досліджень опитувати людей не вдома, а на вулиці, не питаючи їх прізвище та домашню адресу, у Вас особисто буде більше впевненості в тому, що Ваші відповіді дійсно не стануть відомими нікому, крімдослідників, і Ви зможете відповідати більш щиро?» — 44,5% опитаних відповіли: «При опитуванні на вулиці у мене будебільше впевненості, що мої відповіді не стануть нікому відомими»; 7,5% — «Я буду більш впевненим, що мої відповіді нестануть нікому відомими, ніж в тому разі, якщо опитування проводити вдома»; 25,8% — «І вдома, і на вулиці я буду однакововпевненим, що мої відповіді не стануть нікому відомими»; 10,1% — «І вдома, і на вулиці я буду однаково не впевненим, що мої відповіді не стануть нікому відомими»; 12,5% — вагалися з відповіддю або не відповіли. Отже, більш достовірні результати вищенаведеного вуличного опитування можна пояснити більш високим суб’єктивним відчуттям анонімності під час вуличних опитувань порівняно з опитуваннями в оселі респондента.

З початку повномасштабної аґресії Росії проти України полстерські опитування в Україні демонструють значне зростання патріотичних настроїв і неґативного ставлення до Росії та її політичного керівництва (яке й до цієї аґресії булодосить поганим). Однак як журналісти, так і соціологи висловлюють думку, що опитування можуть дещо завищувати ці настрої в силу того, що існують «приховані» симпатики Путіна, які не наважуються відкрито висловлювати свою позицію. Як зазначає В. Паніотто, «щирість відповідей знижується. Тому що люди, які, наприклад, підтримують Росію, будуть частіше відмовлятися від спілкування» (цит. за: [Черниш, 2022]). Отже, можуть бути системні зміщення у структурі вибірки, зумовлені тим, що частіше на участь в опитуванні погоджуються особи, політичні погляди яких збігаються з позицією влади, а ті, хто дотримується протилежних поглядів, частіше можуть уникати участі в опитуванні або ж, погоджуючись научасть в опитуванні, відповідаючи на політично сензитивні запитання, частіше ухилятися від відповіді, наприклад обираючи варіант «важко відповісти».

Результати експертного опитування

У зв’язку з цим на сторінці Facebook-групи «Academic Sociology: Observations, Measurements and Conceptualizations», у якій беруть участь багато українських фахових соціологів, у липні 2022 року було проведено експертне опитування1. Його учасникам ставилося запитання, якою мірою на результати соціологічних (полстерських) опитувань може впливати схильність респондентів  давати «конформістські» відповіді, викликана страхом висловити погляди, які можуть

1 Формування групи експертів, які взяли участь в опитуванні, відбувалося в ініціативному порядку (тобто з ініціативи учасників Facebook-групи). На різні запитання цього опитування відповіли від 29 до 43 експертів. Автор висловлює вдячність модератору Facebook-групи

«Academic Sociology: Observations, Measurements and Conceptualizations», докторові соціологічних наук Сергію Дембіцькому за допомогу впроведенні експертного опитування.

Експертів просили оцінити, якою мірою це впливає на результати опитувань в різних ситуаціях:

• при проведенні опитувань в реґіонах України, які контролюються українською владою;
• якщо опитування проводиться українськими дослідницькими установами на тимчасово окупованих Росією територіяхУкраїни;
• якщо опитування на тимчасово окупованих Росією територіях України проводяться російськими дослідницькимиустановами;
• і нарешті, коли опитування проводяться на території Росії.

З усіх наведених ситуацій порівняно рідше конформізм, за оцінками експертів, проявляється в разі опитувань у реґіонах України, які контролюються урядом України: 14% експертів вважають, що тут взагалі відсутнє зміщення результатів опитувань, викликане страхом висловити cвої погляди, ще 30% експертів дотримуються думки, що «конформістські» відповіді зміщують результати опитувань не більш як на 10 відсотків, 28% — не більш як на 20 відсотків. 16% експертів вважають, що таке зміщення результатів може перевищувати 20 відсотків (див. табл. 1).

Таблиця 1

Розподіл відповідей експертів на запитання: «На відповіді респондентів стосовно політично чутливих тем може впливати їхсхильність давати «конформістські» відповіді, викликана страхом висловити погляди, які можуть каратися владою, що можезмушувати їх висловлювати думки, які не відображають їхні справжні погляди. Ми просимо Вас оцінити, якою мірою це впливає нарезультати опитувань громадської думки в різних ситуаціях.

Отже, якщо говорити про реґіони України, які контролюються Урядом України, і оцінювати, на скільки відсотків вищезазначений чинник найчастіше здатен зміщувати результати соціологічних опитувань (по масиву опитаних в цілому) в бік «конформістської позиції» стосовно влади, то приблизно в якому діапазоні, на Вашу думку, перебуває таке зміщення?», n* = 43

* Кількість експертів, які дали відповідь на запитання.

Значно драматичніше виглядає ситуація в разі опитувань на окупованих територіях та в Росії. Якщо говорити про опитування на територіях, що окуповані Росією, коли ці опитування проводяться українськими дослідницькими установами, то більшість (56%) експертів вважають, що «конформістські» відповіді, викликані страхом висловити погляди, які можуть каратися окупаційною владою, зміщують результати опитувань до 30 і більше відсотків (і лише 13% вважають, що таке відхилення неперевищуватиме 10 відсотків, див. табл. 2).

Таблиця 2

Розподіл відповідей експертів на запитання: «Якщо говорити про окуповані Росією реґіони України та оцінювати, на скільки відсотків вищезазначений чинник найчастіше здатен зміщувати результатисоціологічних опитувань в бік «конформістської позиції» стосовно створених Росією окупаційних органів влади в ситуації, якщо опитування проводиться українськими дослідницькими установами, приблизно в якому діапазоні, на Вашу думку, перебуває таке зміщення? , n = 39

Якщо ж опитування на окупованих територіях України проводять російські соціологи, то, на думку 61% експертів, «конформістські» відповіді, викликані страхом висловити погляди, які можуть каратися окупаційною владою, зміщують результати опитувань на 50 і більше відсотків (див. табл. 3). Це взагалі ставить під сумнів достовірність результатів будь-яких опитувань на окупованих територіях, особливо якщо вони проводяться російськими соціологами, оскільки ці результати можуть відображати реальну ситуацію «з точністю до навпаки».

Як пише кореспондентка російського медіаресурсу «Проект» К. Ареніна, «цієї весни ВЦВГД (Всеросійський центр вивчення громадської думки) двічі, наприкінці квітня і наприкінці травня, проводив для Кремля опитування в містах і селах Донецької області, щойно захоплених Росією, розповів один з орга- нізаторів цих опитувань і підтвердив співрозмовник, близький до керівництва Кремля. Людей запитували, як вони ставлятьсядо «спецоперації», Володимира Путіна та Володимира Зеленського, чи хочуть вони, щоб їхнє місто увійшло до складу Росії чи ДНР, залишилося у складі України чи стало незалежним. Результати досі ніде не опубліковано, але, за словамиорганізатора опитування, більшість людей говорили, що хочуть до Росії. Зрозуміло, чому так відбувалося, — у Волновасі, Мангуші, Володарському та Безіменному опитувачі працювали у пунктах тимчасового розміщення біженців. А в Маріуполі наприкінці квітня опитували лише у місці видачі гуманітарної допомоги від «Єдиної Росії» [Аренина, Рубин, Баданин, 2022].

Таблиця 3

Розподіл відповідей експертів на запитання: «Якщо говорити про окуповані Росією реґіони України й оцінювати, на скільки відсотків зазначений чинник найчастіше здатен зміщувати результати соціологічних опитувань у бік «конформістськоїпозиції» стосовно створених Росією окупаційних органів влади в ситуації, коли опитування проводиться російськими дослідницькими установами, приблизно в якому діапазоні, на Вашу думку, перебуває таке зміщення?», n = 33

Не можна проводити опитування на окупованих територіях — вважає російська соціологиня О. Конєва: «Поєднанняпоказових гуманітарних дій із жорстокими репресіями викликає відчуття повної непередбачуваності. Залякані громадяни будуть видавати «безпечні» відповіді, противники війни будуть давати «правильні» відповіді, а вночі малюватимуть графіті проти окупантів». Отримані відповіді просто недостовірні, але, впевнена О. Конєва, російська влада в цьому й не зацікавлена — використовувати результати будуть насамперед для рапортів до Москви та з пропаґандистською метою: «Нам тут раді» (цит. за: [Аренина, Рубин, Баданин, 2022]).

І якщо говорити про опитування російських соціологів на території Росії й оцінювати, на скільки відсотків можуть бути зміщені результати опитувань у бік «конформістської позиції» стосовно російської влади, то відповіді експертів розділилися переважно таким чином: 41% експертів вважають, що зміщення результатів перебуває в діапазоні до 20–30 відсотків, а 45% — що воно становить до 40 і більше відсотків (див. табл. 4). Тобто ситуація незначною мірою краща, ніж коли російські соціологи проводять опитування на окупованих територіях України.

Таблиця 4

Розподіл відповідей експертів на запитання: «Якщо говорити про територію Росії й оцінювати, на скільки відсотків зазначенийчинник найчастіше здатен зміщувати результати соціологічних опитувань у бік «конформістської позиції» стосовно російськоївлади, то приблизно в якому діапазоні, на Вашу думку, перебуває таке зміщення?», n = 29

Це й не дивно, якщо зважати на соціально-психологічну атмосферу в російському суспільстві, соціальні практики якого дедалі більше нагадують сталінські часи. Відверте висловлювання поглядів, особливо стосовно «спецоперації», може мати наслідком тюремне ув’язнення. Наприклад, як повідомляє газета «Московский комсомолец», «заяву на свою дружину написав до поліції житель селища Горкі-10 Одинцовського міського округу Московської області.

... 37-річний чоловік попросив вжити заходів до своєї дружини. Він заявив, що жінка висловлює антиросійські настрої, пов’язані з проведенням СВО, і налаштовує проти уряду спільну дитину. Проводиться розслідування» [Житель Подмосковья, 2022]. Як повідомляє видання «Meduza», «у Пензі школярі написали донос на вчительку, яка розповіла про війну в Україні. На педагога порушили кримінальну справу за статтею про «фейки» [В Пензе, 2022].

Як пише роcійський соціолог О. Мягков, «останнім часом в нашій країні виразно намітилася тенденція до зниження рівня чесності людей в міжособистісному і соціальному спілкуванні, а також в соціологічних опитуваннях. Помітно виріс і ступінь нормативної підтримки брехні... Проведені нами дослідження показують, що майже 64% опитаних вважають можливим збрехати, щоб захистити себе від нав’язливої й надмірної цікавості з боку інших людей, близько 54% — щобзберегти в таємниці свої думки та плани, 34% — щоб приховати від навколишніх власні недоліки, помилки і прорахунки, 11% респондентів стали б, за власними словами, брехати та обманювати, якби їм за це добре платили. З іншого боку, майже кожен четвертий опитаний (24%) висловив упевненість у тому, що відповідати нещиро на запитання соціолога (в анкеті чи інтерв’ю)цілком припустимо й дозволено» [Мягков, 2012: сс. 5–6].

Як свідчать результати опитування «Левада-центру», що більшість росіян зараз побоюються висловлювати свою позицію під час цих опитувань [Левада-центр, 2022]. Коли респонденти оцінюютьпозицію «більшості громадян», вони, як правило, приписують цій самій «більшості» свої власні характеристики (внаслідокпрояву «психологічної проєкції», як відомо, використовувану соціологами як методичний прийом для того, щоб виявити ті позиції та думки респондентів, які вони намагаються приховати від інших чи навіть від самих себе).

Цілком очікувано, що частіше про страх «більшості громадян» (а насправді свій власний) висловлюються опозиційно налаштовані респонденти — серед тих, хто не схвалює діяльність державного керівництва Росії, ця частка сягає 75%. Аленавіть серед тих, хто схвалює діяльність державного керівництва, більшість (52%) також висловили думку, що більшість росіянбояться висловлювати свою позицію під час соціологічних опитувань.

Як пише російський соціолог В. Звоновський, «на вимірювання ставлення до війни, безперечно, впливає побоювання її супротивників висловлюватися ясно та послідовно. Вплив є, він емпірично підтверджений і показники його статистичнозначимі. Однак для відповідальних дослідників безпосередньо обчислювати на цій підставі «реальну» частку прихильників війни не є можливим» [Звоновский, 2022].

Висновки

Отже, як результати аналізу полстерських досліджень, так і результати наведеного експертного опитування свідчать, щозавжди наявна в опитуваннях громадської думки проблема нещирості відповідей респондентів та систематичної похибки,зумовленої зміщенням вибірки у бік «лояльних до влади» респондентів чи респондентів, які відносять себе до «ідейноїбільшості», істотно загострюється в умовах посилення авторитарних тенденцій в суспільстві чи атмосфери нетерпимості, зокрема викликаної війною. За певних обставин зазначені чинники можуть істотно знижувати достовірність данихопитувань.

Разом з тим результати аналізу внеможливлюють кількісну оцінку зміщень результатів опитувань, викликаних зазначеними чинниками. Істотною мірою це пояснюється тим, що величина такого зміщення істотно варіюватиме від змінсоціально-психологічної атмосфери в суспільстві, тематики досліджень та від запитань, рівня їх сензитивності.

Джерела

Аренина, К., Рубин, М., Баданин, Р. (2022). Ненатуральные числа (часть вторая). Рассказ о том, как социологи заставили россиян полюбить Путина и войну в Украине. Проект, 7 июля 2022 г. (https://www.proekt.media/narrative/rating-putina/)

Бурдье, П. (1993). Социология политики. Москва: Socio-Logos.

В Пензе школьники написали донос на учительницу (2022). Meduza, 1 апреля 2022 г. (https://meduza.io/news/2022/04/01/v-penze-shkolniki-napisali-donos-na-uchitelnitsu- rasskazavshuyu-o-voyne-v-ukraine-na-pedagoga-zaveli-ugolovnoe-delo-po-statie-o-feykah)

Давыдов, А.А., Давыдова, Е.В. (1992). Измерение искренности респондента. Москва: ИС РАН.

Житель Подмосковья сдал в полицию жену из-за критики спецоперации (2022). Московский комсомолец, 13 июля 2022 г. (https://www.mk.ru/incident/2022/07/13/zhitel- podmoskovya-sdal-v-policiyu-zhenu-izza-kritiki-specoperacii.html)

Звоновский, В. (2022). Кооперация респондентов в опросах на тему военных операций. Пост-релиз #6, 23 апреля 2022. (https://www.extremescan.eu/ru/post/5-кооперация-респондентов-в-опросах-на-тему-военных-операций)

Левада-центр (2022). Участие в опросах и доверие данным. (https://www.levada. ru/2022/05/24/uchastie-v-oprosah-i-doverie-dannym/)

Мягков, А.Ю. (2012). Искренность респондентов в сензитивных опросах: Методы диагностики и стимулирования. Москва: ООО «Вариант».

Оссовський, В.Л. (2005). Соціологія громадської думки. Київ: Стилос.

Черниш, О. (2022). Чому українці вірять у перемогу, а росіяни люблять війну? Пояснює соціолог Паніотто. BBC News Україна, 21 квітня 2022р. (https://www.bbc.com/ ukrainian/features-61151164)

Джерело (PDF):