Упродовж останніх десятиліть у світі дедалі більшої значущості набуває питання енергетичної безпеки, яка є невід’ємною складовою національної безпеки та визначальною умовою економічної незалежності кожної держави.
Для України питання енергетичної безпеки досить гостро постало у 2014 р., що було спричинено анексією Криму, а також військовим втручанням РФ на територію нашої держави. Через анексію півострова було втрачено газові родовища, що знаходяться на шельфі Чорного моря, активи компанії ДТЕК «Крименерго» (25 % належало державі), генеруючі підприємства, ДП «Феодосійське підприємство із забезпечення нафтопродуктами », а також було «заморожено» всі проекти у сфері видобутку вуглеводнів. Військові дії за участю РФ на сході нашої країни спричинили руйнування нафтогазової інфраструктури.
Ще до подій 2014 р. Україна була енергетично залежною від сусідньої держави, здійснюючи закупівлі природного газу, ядерного палива, нафтопродуктів, а згодом і вугілля. Історія свідчить про те, що наша країна свого часу зробила фатальну помилку, зберігши тісну виробничу і енергетичну співпрацю з Росією. Ми змушені були упродовж багатьох років закуповувати російський газ у обсязі не менше ніж 50 млрд м3. Причина — неефективна національна економіка, що з самого початку будувалася на доступі до дешевих енергоресурсів Радянського Союзу і корупції чиновників. А спробу України перейти на альтернативні закупівлі палива з Турменістану не було реалізовано через те, що керівництво Росії не погоджувалося надати право транспортувати туркменський газ своєю територією.
Зазначені події змусили нас вжити заходів з підвищення рівня енергетичної безпеки та розпочати реалізацію необхідних реформ в енергетичній галузі. Так, попри складні для вітчизняної енергетики 2014–2015 рр. країні вдалося досягти чималих успіхів та продовжити цю тенденцію у 2016 р. Передусім йдеться про диверсифікацію поставок природного газу: частка російського природного газу у загальних закупівлях вуглеводнів у 2015 р. скоротилася до 37,6 %, а з 25 листопада 2015 р. наша держава повністю припинила імпорт ресурсу з Росії. Таким чином, ВАТ «Газпром» втратив газовий ринок України, що перевищує його сумарний щорічний експорт до Італії, Франції, Нідерландів та Великої Британії.
З метою забезпечення власних потреб у природному газі було активізовано дії зі збільшення реверсних поставок з ЄС — Словаччини, Угорщини, Польщі, чому сприяла злагоджена робота нашої сторони з європейськими операторами ГТС — FGSZ, Eustream та Gas-System SA. Послабивши залежність енергетичної політики від політичних рішень Росії, Україна започаткувала процес лібералізації на газовому ринку, прийнявши законодавчі акти, спрямовані на імплементацію європейських норм і стандартів: закони України «Про ринок природного газу», «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо створення передумов для нової моделі ринку природного газу», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення прозорості видобувних галузей в Україні» тощо.
