Експерт економічних програм Центру Разумкова Катерина Маркевич розповіла часопису «Новое время» про ефективність санкцій Заходу проти Росії та пояснила, чому Європа досі не може наважитися на нові торгівельні обмеження стосовно російської економіки.

— Які саме санкції були введені проти Росії, починаючи з березня?

Вводилися санкції як на управлінському й адміністративному рівні, так і санкції на рівні держави. На початку березня 2014р. ЄС і США повністю згорнули переговори стосовно безвізового режиму з Росією. Були припинені дії з розвитку інвестиційної діяльності і міжнародної співпраці, надання міжнародної технічної допомоги. Наприкінці квітня — травня 2014р. були заморожені всі проекти у сфері розвитку розробок і науки.

Кажучи про управлінські санкції, насамперед були введені санкції проти 17 компаній, діяльність яких пов'язують з людьми, близькими до Володимира Путіна — Аркадієм Ротенбергом, Юрієм Ковальчуком і Геннадієм Тимченком. Стосовно цих компаній були введені більш секторальні санкції — заборона на експорт, у тому числі озброєнь і мінеральних добрив. І сьогодні уряд Росії спільно з профільними «Ростехнологіями» і «Рособоронекспортом» намагаються знайти можливість для реалізації своєї продукції на інших ринках.

Важливий момент: санкції, які торкнулися банківського сектору, зокрема банку «Росія». Абсолютно всі активи і транзакції банку і всіх його дочок були заморожені. А це близько півмільйон власників карт Visa і Mastercard.

Звичайно, ефективніше було б, якби санкції торкнулися й інших банків близьких до Путіна. Адже зараз дієвість санкцій відчуває не він особисто, а ні в чому не винні власники банківських карт.

— Наскільки в цілому ефективні вже введені санкції?

Безумовно, дуже ефективні. Наразі вони призвели до цілої низки економічних наслідків. Насамперед — це відплив капіталу з РФ. За даними «Росстату», сьогодні він складає близько 51 млрд. дол. Якщо передбачити, що такі темпи збережуться до кінця року, то на початок 2015-го Росія втратить щонайменше 100 млрд. дол. Це загрожує появою «дір», залатати які можна буде лише за допомогою золотовалютного резерву РФ.

Більш того, це вже відбувається. Якщо на початку 2014 року золотовалютний резерв Росії складав більш ніж 500 млрд. дол., то станом на 20 червня він знизився до 471,1 млрд. дол. Різниця пішла на нівеляцію наслідків санкцій, а також підтримку курсу рубля, який стабільно знижувався останні декілька місяців.

Ще один момент: інвестпривабливість країни, яка істотно постраждала через відплив капіталу. Зараз не лише російський бізнес виводить активи в офшори, але й іноземні інвестори згортають бізнес-починання в країні. Зрозуміло, що і потенційні інвестори передивляються свої плани стосовно Росії, коли бачать такий величезний ризик.

Відплив іноземного капіталу тягне за собою підвищення рівня безробіття. Знижується капіталізація великих російських компаній і вартість їхніх акцій невблаганно падає.

Standard & Poor's знизило довгостроковий рейтинг Росії до «BBB-» з «BBВ» і змінило прогноз зі «стабільного» до «негативного». Це свідчить про зменшення платоспроможності країни.

Потрібно відзначити, що в Росії і без санкцій не найпозитивніша економічна ситуація. А введені заходи лише загострили проблеми.

— Хто є ініціатором санкцій проти РФ?

Санкції першого і другого раунду, введені у березні — квітні 2014р., були ініційовані переважно США. Вони були спрямовані виключно на ВПК Росії. Безумовно, було б значно ефективніше, якби санкції застосовувалися з ширшим «прицілом» — на всі сектори економіки РФ.

Зараз і в США, і в Канаді, і в Японії, і навіть у Європі йде підготовка з розширення списку осіб, відносно яких введені візові обмеження. Але відчутнішим для Росії було би введення секторальних санкцій, за допомогою яких був би завданий удару по кожній із галузей російської економіки. У тому числі і з боку європейських держав. Але, на жаль, ЄС все ніяк не може зважитися на це.

— Чому Європа зволікає, хоча розмови ведуться постійно?

Одна з причин полягає в тому, що для ЄС Росія досі є величезним ринком збуту, туди йде істотний відсоток їхнього експорту. Росія вкрай зацікавлена у ньому, оскільки сама залежить насамперед від видобутку природних ресурсів, а з виробництвом споживчих товарів у неї справи йдуть не так добре. І якщо порівняти зовнішньоторгівельний обіг Росії з ЄС і зі США, то в першому випадку імпорт складає приблизно 50%, а в другому — не більше 10-15%. Саме тому США зараз можуть собі дозволити «тиснути» сильніше, ніж Європа.

Спроби тиснути з боку Європи можуть принести зовсім не ті плоди, на які розраховували. Наприклад, у Німеччині, з якою в Росії зі всіх країн ЄС сьогодні найбільший зовнішньоторгівельний товарообіг, зростання економіки сповільниться на 0,5% у рік, якщо вона введе заборону на експорт споживчих товарів. Якщо мова зайде про заборону на імпорт газу і нафти з РФ, уповільнення економічного зростання Німеччини буде ще значнішим. Подібні «розклади» можна привести майже для кожної з країн ЄС.

— Залежність від російського газу — одна з причин, з якої ЄС не вводить санкції?

Європа дуже залежна від РФ в газі, і Росія зацікавлена в тому, аби ця залежність лише зросла. Візьмімо хоча би будівництво «Південного потоку». Він не рентабельний, і для РФ лише збитковий. Але Росія у ньому зацікавлена тому, що хоче прибрати конкурентів і мати монопольне становище на європейському ринку. І задовольнити свої політичні амбіції.

Навіть «Північний потік» зараз не використовується на повну потужність. За його допомогою прокачується не більше 30-50% газу. Як ми пам'ятаємо, 24 червня РФ і Австрія підписали угоду про створення спільного підприємства для будівництва австрійської ділянки «Південного потоку». Але причини, з яких австрійський уряд пішов на це, далекі від газових потреб. Річ у тому, що в Австрії зосереджено дуже багато російського бізнесу і капіталу.

Але я б не надавала таке значення цьому підписанню. Оскільки потрібно врахувати, що «Південний потік» йде насамперед через Болгарію, а лише потім — через Австрію.

— Чи варто чекати третього пакету санкцій, і якими вони будуть?

Якщо буде реалізований третій пакет санкцій — санкції проти конкретних галузей, то в Росії зменшиться товарообіг зі всіма країнами. Це буде колапс. Адже вони не зможуть «збувати» свій основний експортний товар - природні ресурси. Але знову-таки не варто дуже чекати санкцій від Європи - швидше за все, третя хвиля виходитиме знову-таки зі США. Штати не залежать від російського газу і вони є давніми політичними противниками Росії.

Є сенс вводити секторальні санкції: коли блокуватиметься робота окремих галузей — фінансової, енергетичної, добувної. Візьмімо, наприклад, фінансову. США досить ввести заборону на транзакції російських компаній в американських банках (всі основні транзакції в світі проводять або німецькі, або американські банки), і російська сторона просто не зможе провести жодної операції.