Думки мертвої людини

Аналітики сперечаються, чи існує що-небудь, що може змінити громадську думку в Росії стосовно так званої «спеціальної воєнної операції» (яку нещодавно сам Путін, проговорившись, назвав війною). Говорилося, що на думку росіян може вплинути мобілізація, оскільки порушить існуючий в Росії суспільний договір під назвою «війна лише по телевізору» чи вимушений відхід російських військ з Херсона, оскільки це стане свідченням провалу російської військової стратегії.

Стосовно Херсона, то істерика російських націоналістичних ідеологів нібито підтверджувала ці припущення. Ось що писав з цього приводу найвідоміший серед них Олександр Дугін: «Сдан русский город, столица одной из областей России — такая же, как Белгород, Курск, Донецк или Симферополь. Если вам всё равно, то вы не русский. Русские сейчас сжимают зубы от боли, рыдают и страдают так, как если бы у них вырвали сердце, убили бы их детей, братьев, матерей и жён у них на глазах. Если вам не больно сейчас, вы ничтожество».

Однак, за даними опитування, яке наприкінці листопада-на початку грудня провів Інститут конфліктології та аналізу Росії (було опитано 1208 респондентів за загальноросійською вибіркою) 74% росіян позитивно оцінили відступ російських військ з Херсона, негативно — 8% (https://ikar-thinktank.org/ru/explorations/14). Отже, пану Дугіну цікаво буде довідатися, що «русские» в Росії становлять лише 8% дорослого населення, а «ничтожества» − 92%.

Не вплинула на громадські настрої і «часткова мобілізація». Попри її проведення, 61% опитаних росіян вважають, що часткова мобілізація восени була правильним рішенням, а 58% респондентів заявили, що підтримають також і загальну мобілізацію.

Половина росіян виступає за те, щоб «СВО» не мала кінцевих часових рамок і тривала «скільки потрібно». Водночас 69% позитивно сприйняли б, якби спеціальна військова операція завершилася вже завтра. Стосовно ракетних ударів по критичній енергетичній інфраструктурі України − 63% росіян підтримують такі дії свого військово-політичного командування.

Але тут є один нюанс — істотні відмінності у відповідях між молоддю і представниками старшого покоління. Якщо серед тих, кому 55 і більше років, більшість (56%) відповідають, що «СВО» повинна продовжуватися, поки не досягне всіх цілей, то серед молоді віком до 30 років такі становлять лише 29%. 30% молодих людей вважають, що вона повинна тривати не більше місяця, ще 8% − не більше кількох місяців, а 11% − не більше, ніж пів року. При цьому 84% молодих росіян позитивно поставилися б, якби «СВО» закінчилася вже завтра (серед представників старшої вікової групи — 58%).

Стосовно підтримки ударів по енергетичній інфраструктурі України, то найбільш кровожерливими виявилися також представники старшого покоління росіян — серед них 71% їх підтримують, серед молоді − 39% (при 45% тих, хто не підтримує).

Отже, правий російський соціолог Ігор Ейдман, який характеризує політичний режим в Росії як «старечий фашизм»: «Сейчас в России у власти …пенсионерский, старпёрский, импотентский фашизм. Путин стар, главная его опора в стране тоже далеко немолодые люди. Именно они, судя по опросам и моим личным наблюдениям, охотнее всего поддерживают диктатора и войну».

Цікаво, що і готовність іти до війська у випадку оголошення загальної мобілізації російські «старпери» висловлюють значно частіше, ніж молодь (відповідно 50% і 39%), хоча ці «патріотичні дідусі» прекрасно знають, що переважної більшості з них мобілізація не торкнеться. Серед молоді більшість (54%) заявляють, що іти до війська навіть у випадку загальної мобілізації не збираються.

Певною мірою на позицію молодих людей впливає також те, що серед них майже кожен шостий (16%) має родичів, друзів, сусідів чи колег, які загинули в Україні (тоді як серед представників старшого покоління таких лише 7%).

Головний висновок, який можна зробити з цього дослідження — більшість росіян (насамперед це стосується старшого покоління) схвалюють абсолютно все, що виходить (або потенційно може виходити) від російського керівництва: обстрілювати українські міста — схвалюємо, продовжувати «СВО» стільки, скільки потрібно — схвалюємо, припинити її вже завтра — ще краще, залишили Херсон — правильно, залишили Сімферополь — Бог з ним, помер Путін — ну і … з ним (згадується класичне радянське: “С чувством глубокого удовольствия трудящиеся Тамбовщины восприняли…”). У цьому сенсі дослідження громадської думки в Росії чимось нагадують спроби виміряти температуру тіла мертвої людини. Заняття це непотрібне, адже простіше виміряти температуру повітря в приміщенні, де це тіло знаходиться.

Так само для того, щоб дізнатися думку росіян, не обов’язково проводити соціологічні опитування — достатньо переглянути пропагандистські передачі на головних державних телеканалах, і громадська думка обов’язково відтворюватиме їх зміст і головні «ідеологічні посили».


Джерело:

Михайло Міщенко

Заступник директора соціологічної служби


Народився в 1962 р. в Києві.

Освіта: Київський державний університет ім. Т. Шевченка, філософський факультет (1984). Кандидат соціологічних наук.

У 1984–1990 р. — співробітник Відділення соціології Інституту філософії Академії наук України;

1990–1998 — співробітник Інституту соціології Національної академії наук України;

1998–2003 — співробітник Українського інституту соціальних досліджень;

2003 — співробітник Київського міжнародного інституту соціології;

з жовтня 2003 р. — заступник директора соціологічної служби Центру Разумкова.

(044) 201-11-94

mishchenko@razumkov.org.ua