Науковий консультант з економічних питань Центру Разумкова Володимир Сіденко в ефірі каналу «Соціальна країна» розповів про зростання рівня безробіття, «одужання» банківської системи, а також ставлення іноземних інвесторів до України.

— Зараз гривня значно знецінилася на міжбанку. Володимире, з чим ми маємо справу? Це якісь фінансові спекуляції чи це реакція на те, що Україні можуть не дати грошей?

Наприкінці квітня ми спостерігали за тенденцією зміцнення гривні. Такі процеси рідко відбуваються гладко. Будь-які медійні повідомлення можуть вплинути на настрої гравців на фінансовому ринку. Не варто звертати увагу на короткочасні коливання. Я бачу, що криза змінює свою форму. Вона переходить з валютно-фінансової кризи в повноцінну кризу виробництва і супутнього йому зростання безробіття.

— А Держстат зафіксував зниження безробіття в Україні.

Я не вірю даним Держстату про рівень безробіття. Ці дані обчислюються за методологією, яка істотно відрізняється від методології Міжнародної організації праці. Крім того, для того, щоб правильно оцінювати рівень безробіття ми повинні відстежувати різні форми неформальної зайнятості. Держстат цього майже не контролює. До березня минулого року падіння промислового виробництва в Україні становило більше 21%, падіння в будівництві становило ще більший показник, роздрібний товарообіг впав практично на чверть. Як при цьому може не зрости рівень безробіття?

Скільки я не спостерігаю за українськими реформами, то постійно говорять про податкову реформу. Але ми так і не наблизилися до оптимального оподаткування. Це говорить про те, що ми намагаємося вирішити завдання, яке не має рішення у такому форматі формулювання проблеми. Ми говоримо не про основні причини хвороби, а намагаємося лікувати симптоми хвороби. У нас є якась глибинна хвороба, яка зовні виражається у вигляді валютної нестабільності, нестабільності державних фінансів. Наша структура економіки безнадійно застаріла. Вона втрачає позиції на світових ринках. Навіть в області металургії, де ми завжди були лідерами, нас починають тіснити країни, що розвиваються.

— Що сьогодні може запропонувати Україна іноземному інвесторові?

Український ринок потенційно є достатньо великим. Крім того, в нашій країні є досить кваліфікована робоча сила. Вона конкурентоздатна у співвідношенні ціни і якості. Наш народ має багато талановитих людей. Ми повинні робити це поступово. Наприклад, бути в коопераційних системах з потужнішими партнерами, які включатимуть нас у свої системи. Хай це будуть поки що прості операції, скромніші, але поступово ми зможемо нарощувати потенціал у рамках цієї співпраці. Але проблема в тому, що в цій області у нас не зроблені навіть початкові кроки.

Наша перевага наразі — це енергетика і аграрно-продовольчий сектор. Якщо енергетика буде пов'язана з якимись методами підвищення енергетичної ефективності, то це буде дуже важливий і перспективний напрямок. Якщо сфера сільського господарства буде пов'язана з виробництвом екологічно чистого продовольства, то ми отримаємо велику перспективу. Але якщо це буде пов'язано з постачанням сировини для енергетичного сектору Європи, то ще потрібно зважити, чи будуть тут переваги для нашої країни. Це замінить собою виробництво українського продовольства. Крім того, у нас є ракетно-космічний і авіаційний комплекс. Що робити з цим? Уряд постійно уникає цього питання.

— На ваш погляд, чи відбувається процес одужання банківської системи в Україні?

Сьогодні намагаються вирішити протиріччя, що накопичилися у цій сфері. Але процес, на мій погляд, відбувається досить складно. І я б не сказав, що у нас основні перешкоди позаду. Існує дуже багато суперечливих питань. Наприклад, дискусія про скасування боргів, які були взяті в іноземній валюті. Без ефективного рішення цього питання говорити про одужання не можна, тому що низка великих банків України мають портфелі таких кредитів.

— Комітет приватних кредиторів України як і раніше виступає проти списання основної суми боргу. Наталія Яресько висловила стурбованість, що комітет не хоче розкривати свій склад, а також не готовий погоджуватися на зменшення об'єму боргу України. Чому так?

Був прецедент з Польщею, коли значною мірою списувалися борги. Але таке списання відбувалося на тлі значних успіхів у справі реформування країни. Ці успіхи обіцяли те, що втрати, пов'язані зі списанням, будуть компенсовані новими можливостями. І була впевненість, що внаслідок скасування боргів реформи отримають новий поштовх.

В Україні поки що такої впевненості нема. Відверто кажучи, ми втратили практично цілий рік. Активізація реформаторського процесу, яку ми спостерігаємо в останні місяці, ще недостатня для того, щоб компенсувати те відставання, яке склалося після повільного розгойдування у цьому питанні. У нас проблемні і кризові моменти переважають над невеликими проблисками стабілізації.

— Україна домовилася зі США про надання кредитних гарантій на 1 млрд. доларів. Відповідна угода була підписана в Києві міністром фінансів Наталією Яресько, послом США Джеффрі Пайєттом і директором місії агентства США з міжнародного розвитку Джедом Бартоном. Чи вирішує що-небудь для України 1 млрд. доларів?

Це дуже невелика сума. Це частина з того пакету в 40 млрд., про який домовлялися раніше. Це один з дрібних кроків у реалізації цього пакету. Але це не змінює ситуацію кардинально, тому що не впливає на ставлення приватних інвесторів. Ставлення приватних інвесторів до того, що відбувається сьогодні в Україні, є лакмусовим папірцем. Більш того, це вирішальний момент у питанні того, яким шляхом розвитку піде економіка України в перспективний період. Якщо ставлення інвесторів до України не зміниться, то реалізація програми МВФ призведе до тривалого застою, а потім і до стагнації економіки.