Результати соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 21 по 27 вересня 2023 року в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст опитування є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях — лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії).

Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі (коли здійснювався відбір респондентів за статево-віковими квотами). Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).

Опитано 2016 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.

Інтерес до політики та ступінь компетентності в політиці

Інтерес до політики, який був дуже високий у 2004р., коли відбувалися бурхливі політичні процеси, пов’язані з президентськими виборами та Помаранчевою революцією (тоді інтерес до політики висловили 63% опитаних), у наступні роки поступово знижувався (що можна вважати ознакою посилення політичної апатії в суспільстві), досягши мінімального рівня у 2012р. (тоді лише 32% опитаних висловили інтерес до політики). Після революції гідності інтерес до політичних процесів дещо посилився (у 2017р. нею цікавилися 38% опитаних) та істотно зріс у 2019р. (рік проведення президентських та парламентських виборів) — частка тих, хто цікавиться політикою, зросла до 54,5%.

У 2023р. цей показник зріс ще більше — до 62% (12% — дуже цікавляться політикою, 50% — скоріше цікавляться). Натомість 26% респондентів скоріше не цікавляться політикою, і 8,5% — зовсім не цікавляться.

Порівняно з 2019р. інтерес до політики більшою мірою виріс серед жінок (з 49% до 59%), ніж серед чоловіків (з 61% до 65%), проте серед чоловіків залишається дещо вищим, ніж серед жінок.

На інтерес до політики впливають також вік і освіта. Як і в попередні роки, що старші респонденти, то більше вони цікавиться політикою (так, серед тих, кому від 18 до 29 років, цікавляться політикою 50%, тоді як серед тих, кому 60 і більше років — 67%).

Респонденти із загальною середньою освітою цікавляться політикою менше (54%), ніж респонденти з середньою спеціальною (61%) та вищою освітою (67%). Найбільшою мірою політикою цікавляться жителі Центрального регіону (67%), найменшою — Східного регіону (54%). Східний регіон — єдиний серед регіонів, де інтерес до політики порівняно з 2019р. статистично значуще не змінився (в інших регіонах він зріс).

Серед причин відсутності інтересу до політики респонденти найчастіше називали достатність наявного рівня знань про неї (31,5%), нестачу часу (24%) та те, що таким людям як вони, важко щось зрозуміти в політиці (23%). Для 15% опитаних політика надто нудна, а 12% байдуже, що в ній відбувається.

У понад половини опитаних хоча б час від часу виникають проблеми з розумінням української політики. 33% опитаних відповідають, що їм часто або дуже часто здається, що вони не можуть зрозуміти, що в ній відбувається (у 2019р. таких було менше — 26%), з 37% опитаних таке трапляється час від часу (стільки ж було і в 2019р.). 26% респондентів відповіли що це буває рідко або взагалі ніколи (у 2019р — 32%).

На запитання, наскільки важко респондентам визначити власну позицію з політичних проблем, майже половина опитаних (48%) обрали «відповідь «інколи важко, інколи легко». Натомість, для 23% респондентів визначити власну позицію «важко або дуже важко», а для 22% — навпаки, «легко або дуже легко».

49,5% опитаних висловили бажання краще розбиратися в політиці. Не хотіли б цього 37% опитаних. Серед тих, що відповідають, що їм «легко» або «дуже легко» визначити власну позицію з політичних проблем, 52% хотіли б краще розбиратися в політиці, тоді як серед тих, хто відповідає, що їм це робити «важко» або «дуже важко» — лише 44%. Тобто, можна припустити, що нижчий рівень компетентності в політиці значною мірою зумовлений відсутністю інтересу до неї.

Чим вищим є рівень освіти респондентів, тим частіше вони висловлюють бажання краще розбиратися в політиці (їх частка зростає від 41% серед тих, хто має загальну середню освіту, до 55% серед тих, хто має вищу освіту).

Східний регіон — єдиний з-поміж регіонів, де частка тих, хто не хотів би краще розбиратися в політиці (48%), перевищує частку тих, хто хотів би (41%).).

Порівняно з 2019р. істотно зросла частка тих, хто відповідає, що у більшості випадків користуюся кількома джерела інформації про одну і ту саму політичну подію з різних джерел для співставлення різних оцінок цієї події (з 21% до 32%), з 16% до 23% зросла частка тих, хто робить це часто, з 31% до 27% зменшилася частка тих, хто робить це рідко, з 26% до 13% — частка тих, хто не робить це ніколи або майже ніколи. Тобто можна говорити про зростання прагнення отримувати інформацію з різних джерел, що безумовно, сприяє зростанню рівня політичної компетентності.

Серед тих, хто у більшості випадків користується різними джерелами інформації про одну і ту саму політичну подію, 19% відповідають, що їм важко визначити власну позицію з політичних проблем, тоді як серед тих, хто ніколи або майже ніколи не прагне отримувати інформацію з різних джерел, таких істотно більше — 39%.

Якщо у 2019р. найбільш популярним джерелом інформації про політику було телебачення, послугами якого користувалися 76% опитаних, то у 2023р. частка тих, хто зазначив, що зазвичай отримує політичну інформацію із цього джерела, знизилася до 54%. Натомість на перше місце вийшли соціальні мережі (61%), тоді як у 2019р. на них як переважне джерело політичної інформації вказали лише 32% опитаних. Частка Інтернет-видань залишилася незмінною (36%), 34% опитаних вказали на месенджери як переважне джерело інформації, 32% — розповіді знайомих. З 9% до 23% зросла частка тих, хто відповів, що зазвичай отримує інформації із блогів експертів, з 14% до 18% — з радіопередач, з 6% до 13% — з веб-сторінок аналітичних центрів, наукових установ. Статистично значуще не змінилася (відповідно 13,5% і 12%) частка тих, хто отримує інформацію з друкованих видань (газет, журналів).

Соціальними мережами частіше користуються представники молодших та середніх вікових груп (від 70 до 76%), тоді як, наприклад, серед представників найстаршої вікової групи (60 років і старші) — лише 37%. Те ж само стосується месенджерів, Інтернет-видань, веб-сторінок аналітичних центрів, наукових установ, блогів експертів. І чим старші респонденти, тим частіше вони користуються телебаченням (частка таких зростає від 28% у наймолодшій віковій групі до 77% у найстаршій), радіо (відповідно 9% і 28,5), друкованими виданнями (відповідно 6% і 17%).

У 2019р. відносна більшість (42%) опитаних відповідали, що отримують із засобів масової інформації переважно негативну інформацію про політичне життя в Україні. Ще 30% тоді назвали інформацію збалансованою, і 10% — переважно позитивною. У 2023р. зросла (до 37%) частка респондентів, які відповідають, що отримувана інформація є збалансованою, та тих, хто отримує переважно позитивну інформацію (до 13%) і дещо зменшилася частки тих, хто отримує переважно негативно інформацію (до 38,5%). Отже, зараз частки тих, хто відповідає, що отримують збалансовану і негативну інформацію, статистично значуще не відрізняються.

На думку більшості респондентів, громадяни не мають достатньо доступної інформації для того, щоб навчитись захищати свої права і контролювати владу («ні» відповіли 29% опитаних, «скоріше ні» — 34,5%). Понад чверть опитаних мають протилежну думку («так» — 12%, «скоріше так» — 17%). За чотири роки (порівняно з 2019р.) ситуація у цій сфері практично не змінилася.

Чим вищим є освітній рівень респондентів, тим частіше вони дають ствердні відповіді на це запитання (від 23% серед тих, хто має загальну середню освіту, до 33% серед респондентів з вищою освітою).

У 2023 р. порівняно з 2019р. менше стало тих громадян, які не читали Конституцію України (чи навіть не читали про її зміст у ЗМІ) (з 43% до 32%), переважно за рахунок того, що зросла частка тих, хто відповідає, що читав окремі розділи Конституції (з 32% до 39%). Статистично значуще не змінилася частка тих, хто читав Конституцію повністю (відповідно 11% і 13%), і мало змінилася частка тих, хто читав про Конституцію у ЗМІ (відповідно 10,5% і 13%).

Респондентів запитували, наскільки, на їхню думку, ті чи інші соціальні інститути (чи суб’єкти) зацікавлені у тому, щоб громадяни мали більше знань про політику. В числі зацікавлених найчастіше називали засоби масової інформації (50,5%) та громадські організації (50%), рідше — центральні органи влади (25%), місцеві органи влади (24%), профспілки (24%), політиків (23%), політичні партії (23%), а найрідше — олігархів (8%). Якщо порівнювати ці відповіді з тими, що були отримані у 2019р., то зацікавленість більшості інститутів та суб’єктів (крім профспілок) респонденти у 2023р. оцінюють вище.

Громадсько-політична активність

Частка тих, хто відповідає, що залучений до активної громадської діяльності, зросла порівняно з 2019р. з 10% до 18%. Залученість до громадської діяльності істотно зростає із зростанням рівня освіти респондентів — із 10% серед тих, хто має загальну середню освіту, до 25% серед тих, хто має вищу освіту. Жителі сіл вказують на свою залученість до громадської діяльності частіше, ніж жителі міст (відповідно 23% і 15%), люди з високими доходами частіше, ніж люди з низькими доходами (11% серед тих, хто відповідає, що «ледве зводить кінці з кінцями», і 20% серед тих, хто відповідає, що «живе забезпечено»).

Частка тих, хто висловлює готовність об’єднуватися з іншими громадянами у громадські організації для захисту своїх прав та інтересів, порівняно з 2019р. зросла з 30% до 44%. Готовність до цього висловили 84% тих, хто вже залучений до активної громадської діяльності, і 34% тих, хто до неї не залучений (що може свідчити про потенціал розвитку громадянської активності). Ті респонденти, які відповідають, що хотіли б краще розбиратися в політиці, частіше висловлюють готовність об’єднуватися з іншими громадянами, ніж ті, хто не висловлює такого бажання (відповідно 59% і 28%).

Серед чоловіків частка готових до об’єднання в громадські організації дещо вища, ніж серед жінок (46% проти 41,5%). Готовність до такого об’єднання менше виражена у найстаршій віковій групі (35%, тоді як в інших вікових групах — від 45% до 49%). Частіше вона висловлюється жителями Західного і Центрального регіонів (відповідно 45,5% і 46%), ніж Південного та Східного регіонів (відповідно 38% і 39%). Сільськими жителями частіше, ніж міськими (відповідно 51% і 40%). Людьми з високими доходами частіше, ніж тими, у кого низькі доходи (40% серед тих, хто відповідає, що «ледве зводить кінці з кінцями», і 50% серед тих, хто відповідає, що «живе забезпечено»). Тим частіше, чим вищим є рівень освіти (від 33% серед тих, хто має загальну середню освіту, до 50% серед тих, хто має вищу освіту).

50% опитаних стверджують, що практично завжди беруть участь у виборах, які відбуваються в країні (загальнонаціональних або місцевих), ще 30,5% відповіли, що частіше беруть участь, 10,5% — частіше не беруть участі, 5% — практично ніколи не беруть участі.

Громадяни, які відповідають, що їм легко визначити власну позицію з політичних проблем, частіше, ніж ті, хто відповідає, що їм важко її визначити, практично завжди беруть участь у виборах (відповідно 61% і 44%). Так само, як і ті респонденти, які висловлюють готовність об’єднуватися з іншими громадянами у громадські організації для захисту своїх прав та інтересів, порівняно з тими, хто не висловлює такої готовності (відповідно 54% і 45%) завжди беруть участь у виборах.

Жінки частіше, ніж чоловіки, відповідають, що практично завжди беруть участь у виборах (відповідно 54% і 46%), чим молодші респонденти, тим рідше вони відповідають, що завжди беруть участь у виборах (частка таких зменшується від 62% серед тих, кому 60 і більше років, до 29% серед тих, хто молодший 30 років). Частка тих, хто завжди бере участь у виборах, у Східному регіоні нижча (44%), ніж в інших регіонах (від 49% до 54%). Чим вищим є рівень освіти респондентів, тим частіше вони відповідають, що практично завжди беруть участь у виборах (від 47% серед респондентів. які мають загальну середню освіту, до 54% серед тих, хто має вищу освіту).

Оцінка стану політичної освіти та потреба громадян у ній

На думку переважної більшості опитаних, усі громадяни України повинні мати необхідний мінімум знань про політичну систему і політику в цілому, щоб ефективно користуватися своїми конституційними правами і свободами, та гарантовані державою можливості отримання цих знань («так» або «скоріше так» відповіли 82% опитаних, що на 4% більше, ніж у 2019р,). До протилежної думки схиляються лише 11% опитаних.

Із цим судженням частіше погоджуються ті, хто залучений до активної громадської діяльності, ніж ті, хто до неї не залучений відповідно (62% і 43%), ті респонденти, які висловлюють готовність об’єднуватися з іншими громадянами у громадські організації для захисту своїх прав та інтересів, порівняно з тими, хто не висловлює такої готовності (відповідно 58% і 35%), ті, хто хоче краще розбиратися в політиці, ніж ті, хто не висловлює такого бажання (відповідно 57% і 36%).

Більшість (66%) респондентів вважають, що в Україні не існує цілісної системи політичної освіти, яка охоплювала би у тому числі й доросле населення (у 2019р. так вважали 63% опитаних). До протилежної думки схиляються 17% опитаних (рівно стільки ж було і в 2019р.).

У 2019р. лише 19% опитаних висловили готовність брати участь у безкоштовних програмах політичної освіти для громадян. У 2023р. частка таких зросла до 31%. Ще 22% обрали варіант відповіді «можливо, не впевнений(а)» (у 2019р. — 24%). Не готові брати участь у таких програмах 36%, що менше ніж у 2019р. (тоді такі становили 45%).

Дещо парадоксальною виглядає ситуація, коли ті громадяни, які відповідають, що їм легко визначити власну позицію з політичних проблем, частіше, ніж ті, хто відповідає, що їм важко її визначити, висловлюють готовність брати участь у безкоштовних програмах політичної освіти для громадян (відповідно 36% і 25,5%). Що, однак, підтверджує те, що потребу в навчанні в певній сфері мають ті, хто має і визначив власний інтерес до цієї сфери: серед тих, хто хотів би краще розбиратися в політиці, 45% висловлюють готовність брати участь у таких, програмах, тоді як серед тих, хто не хоче краще розбиратися в політиці — лише 15,5%.

Чим вищим є освітній рівень респондентів, тим частіше вони висловлюють готовність брати участь у безкоштовних програмах політичної освіти для громадян (від 22% серед тих, хто має загальну середню освіту, до 37% серед тих, хто має вищу освіту). Представники найстаршої вікової групи рідше (23%), ніж представники інших вікових груп (від 30% до 36%) висловлюють таку готовність.

Серед тих респондентів, які не готові брати участь у безкоштовних програмах політичної освіти для громадян, 39% обґрунтовують це браком часу, а 30% прямо відповідають, що це їм не потрібно, ще 21% — що, у них немає для цього бажання. Тобто головною причиною відмови від участі у програмах політичної освіти для більшості є відсутність мотивації, а не відсутність можливостей.

Ті, хто допускає можливість брати участь у безкоштовних програмах політичної освіти, але не впевнений у своїх намірах, рідше говорять про те, що участь у таких програмах їм не потрібна (8%), та про відсутність бажання (13%), але частіше вказують на брак часу (44%).

Переважна більшість (75%) опитаних погоджуються з тим, що в сучасних умовах в Україні військово-патріотичне виховання має бути обов’язковою складовою громадянської освіти. 74% респондентів згодні, що до організації та здійснення програм, проєктів та заходів з громадянської освіти мають залучатися ветерани війни проти російського агресора.

РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ В ТАБЛИЦЯХ

(дані в таблицях наведені у відсотках)

Скажіть, будь ласка, наскільки Ви цікавитеся політикою?

Якщо не цікавитесь, то чому? (Респондент міг вибрати кілька варіантів відповіді), % серед тих, хто не цікавиться політикою

Як часто Вам здається, що Ви не можете зрозуміти, що відбувається в українській політиці?

Наскільки Вам важко чи легко визначити власну позицію з політичних проблем?

Чи хотіли би Ви краще розбиратися у політиці?

Як часто Ви намагаєтеся отримати інформацію про одну і ту само політичну подію з різних джерел для співставлення різних оцінок цієї події?

Які джерела інформації про політичне життя Ви зазвичай використовуєте? (Респондент міг вибрати кілька варіантів відповіді)

Який тип інформації переважно Ви отримуєте про політичне життя в Україні із засобів масової інформації?

На Вашу думку, чи мають громадяни достатньо доступної інформації для того, щоб навчитись захищати свої права і контролювати владу?

Чи читали Ви коли-небудь Конституцію України?

Як Ви вважаєте, наскільки зацікавлений кожен з перелічених інститутів у тому, щоб громадяни мали більше знань про політику?

Чи можете Ви сказати, що Ви залучені до активної громадської діяльності?

Чи готові Ви об'єднуватися з іншими громадянами у громадські організації для захисту своїх прав та інтересів?

Чи берете Ви зазвичай участь у виборах, які відбуваються в країні (загальнонаціональних, місцевих)?

Чи повинні, на Вашу думку, усі громадяни України мати необхідний мінімум знань про політичну систему і політику в цілому, щоб ефективно користуватися своїми конституційними правами і свободами, та гарантовані державою можливості отримання цих знань?

На Вашу думку, чи існує в Україні цілісна система політичної освіти, яка охоплювала би, у тому числі, й доросле населення?

Чи готові Ви брати участь у безкоштовних програмах політичної освіти для громадян?

Якщо ні, то чому? (2023р.)

Чи згодні ви з тим, що в сучасних умовах в Україні військово-патріотичне виховання має бути обов’язковою складовою громадянської освіти? (2023р.)

Чи згодні ви з тим, що до організації та здійснення програм, проектів та заходів з громадянської освіти мають залучатися ветерани війни проти російського агресора? (2023р.)