Запитання про 300 депутатів: гра в народну демократію як виборча технологія

19 жовтня 2020

Володимир Зеленський 25 жовтня запитає українців, чи хочуть вони зменшити кількість депутатів. Хоча 20 років тому тодішній президент України Леонід Кучма на всеукраїнському референдумі вже про це запитував.


"Чи підтримуєте ви скорочення кількості народних депутатів до 300?" — так звучить третє запитання від президента України Володимира Зеленського для "всенародного опитування", яке планується провести в день місцевих виборів, 25 жовтня. У багатьох таке запитання викликало відчуття дежавю, оскільки про це вже запитували.

На всеукраїнському референдумі 2000-го року, який був ініційований тодішнім президентом Леонідом Кучмою, пролунало саме таке запитання. Тоді 26,7 мільйона людей, що складало 89,9 відсотка громадян України проголосували за зменшення кількості нардепів з 450 до 300 осіб. Але результати народного волевиявлення так і не були втілені в життя: їх не підтримала Верховна Рада. Тож, навіщо Зеленський тепер знову вирішив рухатися шляхом Кучми?

Експерти дивуються таким заявам гаранта конституції, оскільки запропонована кількість депутатів — 300 — не є жодним чином науково не обґрунтована. Адже, щоб порахувати пропорційність представлення інтересів виборців у  Верховній Раді, необхідно спочатку провести всеукраїнський перепис населення. Так само й перед кучмівським референдумом, де виносилося питання про зменшення кількості депутатів до 300, всеукраїнського перепису ніхто не проводив. Перший і поки що єдиний раз у незалежній Україні населення переписували в грудні 2001 року.

"Чому саме 300, а не 250, чи 380? Ніхто ніде не обґрунтував, — каже президент Центру Разумкова Юрій Якименко. — Це число взяте зі стелі. Реалізувати цю ініціативу з аргументом, "бо так хочуть люди" неможливо, оскільки зміни до конституції вносяться за окремим порядком і за це голосують лише депутати Верховної Ради". Якименко вважає включення подібних запитань до всенародного опитування виборчою технологією, яка має повернути Зеленського в центр формування політичного порядку денного та в день виборів привернути увагу до його партії, рейтинг якої стрімко падає.


Джерело:

Юрій Якименко

Президент Центру, шеф-редактор журналу "Національна безпека і оборона"


Народився у 1967 р. у Черкасах.

Освіта: 

Київський державний університет імені Т. Шевченка, філософський факультет (1991);

аспірантура The University of Manchester (Велика Британія) за фахом "політична теорія" (ступінь магістра економіки, 1994);

аспірантура Інституту філософії Національної Академії наук України за фахом "соціальна філософія" (1995).

Кандидат політичних наук (2013), автор понад 40 наукових праць та понад 200 публікацій у ЗМІ.

Робота:

У 1991–1995 р. — працював в Українській спілці ветеранів Афганістану;

у 1995–2002 р. працював в Адміністрації Президента України на посадах старшого, головного консультанта, завідувача відділу, заступника керівника Головного управління з питань внутрішньої політики; Остання посада на державній службі — заступник керівника Управління з питань політичного аналізу та планування Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України. Державний службовець 4 рангу;

з квітня 2002 р. — провідний експерт Центру Разумкова;

з травня 2005 р. — директор політико-правових програм Центру Разумкова;

з листопада 2011 р. — заступник генерального директора з аналітичної роботи — директор політико-правових програм Центру Разумкова.

(044) 201-11-92

yuri@razumkov.org.ua

yuri.yakimenko