Суперечливий мовний закон досі залишається чинним. Утім, як виявилося, реального впливу на мовну ситуацію він так і не мав. Формально, як заявляли автори закону, він мав допомогти захистити регіональні мови. Фактично, він обернувся лише оголошення російької регіональною мовою у кількох областях на сході і півдні України.

Заступник гендиректора Центру Разумкова Юрій Якименко переконаний, що мета ухвалення документа полягала виключно в тому, щоб "мобілізувати російськомовний електорат Партії регіонів, який тоді був серйозно розчарований діями своєї партії".

Утім, реальний вплив "мовного закону" як був обмеженим після перших місяців його застосування, так і не змінив суттєво мовну ситуацію в Україні.

"З наших даних неможливо виокремити, яку роль і коли відіграв цей закон. Зараз ми маємо тренд поширення вживання української мови, обізнаності, популярності. Але на це вплинули інші чинники, такі як Євромайдан і російська агресія", — зауважує Якименко.

Юрій Якименко вказує на те, що спроба скасування закону в 2014 році стала одним з чинників, який загострив градус протистояння у східних і південних регіонах, а також Криму. Крім того, захист російськомовного населення був використаний Росією як підстава агресії проти України. "Ситуація зі ставленням до мов суттєво змінилася: згідно з нашим дослідженням, частка прибічників офіційної двомовності значно знизилася (до 14 відсотків цього року — DW). Все одно торкання мовної проблематики може бути чинником загострення ситуації з тим, щоби, можливо, радикалізувати чи посилити антиукраїнські настрої тієї чи іншої частини суспільства, яка їх має".