Пропозиція, яка передбачає транзит азербайджанського газу територією України може бути черговою аферою, що дещо нагадує знамениту фірташівську схему із РосУкрЕнерго з так званим туркменським газом. Утім є й різниця — там був контракт на постачання в Україну, а зараз пропонується транзит азербайджанського газу за посередництвом Socar. Як відомо діючий контракт на транзит газу між Газпромом та НАК «Нафтогаз України» завершується 31 грудня 2024 р.

Ідея пропозиції українській стороні, на мій погляд, полягає у тому, щоб Socar перекупив російський газ до російсько-українського кордону, а потім його транспортував територією України й постачав до вже ЄС у якості азербайджанського, зарабляючи на комісійних від Газпрому. Таким чином, Газпром зможе зберегти майже 50% європейського ринку від тої частки ринку, що ще за ним залишається після початку Росією повномасштабної агресії. Це є критично важливо для російської газової монополії з точки зору виживання в умовах небаченої кризи Газпрому.

На сьогодні Азербайджан не має вільних ресурсів для транзиту газу територією України, оскільки він видобуває 36 млрд товарного газу — 24 млрд йде на експорт, 12 із 24 до ЄС, близько 10 споживає Туреччина, близько 2 млрд. куб. м — Грузія. Інше споживає сам Азербайджан. Азербайджанський газ транспортується через TANAP — (Трансанатолійський газогін з Азербайджану через Туреччину до Європи — ред.), а потім через Трансадріатичний трубопровід — до Греції, Албанії та Італії. Жодних ресурсів на сьогодні Азербайджан для транзиту газу територією України не має. Також у 2027 р. Азербайджан планує наростити видобуток газу за рахунок родовища Шах-Деніз до 31 млрд. куб. м й збільшити його поставки за наведеними маршрутами.

Вважаю, що єдиним можливим варіантом розгляду пропозиції щодо продовження транзиту російського газу можуть стати наступні умови:

• виведення із Запорізької АЕС усіх російських терористичних військових формувань та незаконного персоналу й передача її під цілковитий контроль Україні;
• звернення зацікавлених у транзиті через ТОВ «ОГТСУ» країн ЄС до українського уряду із проханням про продовження транзиту, тобто ініціатива має виходити із країн ЄС, що мають складнощі із диверсифікацією поставок газу;
• перенесення точки купівлі-продажу на російсько-український кордон;
• укладання європейськими компаніями договорів із Газпромом на постачання, а із ОГТСУ на транспортування;
• вирішення проблеми укладання технічної угоди за допомогою європейської компанії посередника;
• ОГТСУ або будь яка інша українська компанія не повинна мати прямих контрактів із Газпромом, або іншими компаніями, що належать російській державі, приватним російським компаніям або громадянам РФ.