Про проблему дефіциту коштів на підготовку столиці до опалювального сезону та необхідні рішення Уряду і КМДА
Заява мера Києва В.Кличка 6 травня 2026р. свідчить не тільки про критичний дефіцит коштів для підготовки Києва до наступної зими, але й про відсутність нормальної співпраці КМДА із Урядом.
Київ входить у підготовку до наступної зими з одним із найсерйозніших викликів за весь час повномасштабної війни. Йдеться не лише про ремонт окремої ТЕЦ чи нестачу грошей у міському бюджеті, а про здатність столиці гарантувати тепло мільйонам людей у разі нових російських ударів по енергетичній інфраструктурі.
У цьому контексті слід розуміти, що на період опалювального сезону місто перетворюється не у прифронтове місто, а у справжній фронт де вирішується доля війни так само, як й на Донбасі. Ворог це дуже добре усвідомлює тому не жаліє для знищення системи теплозабезпечення ні вартісних балістичних ракет ні найсучасніших дронів.
Проблема
За публічними оцінками, повний план енергостійкості Києва потребує понад 60 млрд грн. Окремо найбільш гострою є ситуація навколо ТЕЦ-5: на обладнання та створення резервної системи теплопостачання потрібно близько 9 млрд грн, а терміновий дефіцит оцінюється приблизно у 3 млрд грн.
Це вже не поле для політичних звинувачень між Урядом і КМДА. Це питання національної безпеки, стійкості столиці та довіри громадян до влади. Якщо зараз втратити час, восени країна може обговорювати вже не бюджетний дефіцит, а реальні ризики для опалювального сезону.
Головна помилка, якої слід уникнути, - змішувати всі потреби в одну велику цифру. Повна модернізація енергостійкості Києва - це стратегічне завдання на кілька років. Але критичний мінімум для зими 2026/2027 має бути профінансований, законтрактований і виконаний у максимально стислі строки.
Що потрібно зробити
Негайно забути про політичні амбіції й створити спільний План заходів Уряду, КМДА, Київтеплоенерго, Мінфін, Міненерго, Мінрозвитку, НКРЕКП, Держагентство відновлення.
Друге. Розділити проблему на три рівні: критичний мінімум до зими; відновлення та резервування зони ТЕЦ-5; довгострокова модернізація енергостійкості Києва на 2026-2028 роки. Кожен рівень має мати окрему вартість, окреме джерело фінансування та окремий графік виконання.
Третє. Уряд має письмово зафіксувати, які саме кошти виділяються, на які об’єкти, в які строки і хто відповідає за результат. Загальні обіцянки вже не працюють. Потрібен фінансовий графік, затверджений рішенням Кабінету Міністрів.
Четверте. КМДА має у Плані заходів показати чітку матрицю готовності: об’єкт - технічне рішення - вартість - джерело фінансування - підрядник - дата контракту - дата запуску - відповідальна особа. Без такої таблиці неможливо контролювати реальний прогрес.
П’яте. Пріоритетом повинно бути не ідеальне відновлення всієї старої інфраструктури, а гарантія мінімального тепла в будинках навіть у разі повторних атак. Для цього потрібні газові когенераційні установки, мобільні котельні, резервне електроживлення насосних станцій, перемички між тепловими мережами та локальні рішення для найбільш вразливих районів.
Шосте. Потрібно максимально скоротити бюрократію: швидке виділення майданчиків, технічні умови, підключення до газових, електричних і теплових мереж, спрощені закупівлі, контроль строків поставки обладнання.
Критичний мінімум до зими
До початку опалювального сезону мають бути забезпечені не абстрактні показники, а конкретні фізичні можливості: резервне теплопостачання для найбільш вразливих зон, модульні котельні, когенераційні установки, резервне живлення насосів, захист критичних елементів і підготовлені підключення до мереж.
Саме цей блок має отримати 100% гарантоване фінансування. Усе, що не впливає на проходження найближчої зими, можна планувати у середньостроковому пакеті. Але те, що впливає на тепло в будинках, має бути вирішене першочергово.
Головний висновок простий: Києву потрібна не війна заяв, а війна за час. Кожен втрачений тиждень сьогодні - це додатковий ризик для столиці взимку. А тепло в Києві - це не лише комунальна послуга. Це питання стійкості держави під час війни.
