Базові елементи політики енергетичної стійкості у період трансформації світових енергетичних ринків

04 травня 2026

Світ входить у нову фазу енергетичної конкуренції.

Поки одні країни нарощують ресурсну базу (США, КНР, Канада, Бразилія, Казахстан, Азербайджан), Європа дедалі гостріше відчуває дефіцит власного енергетичного фундаменту у час коли енергія із новою силою стає інструментом геополітики, що використовується великими гравцями. 

Україна має унікальний шанс змінити свою роль — від вразливої до системоутворюючої. 

  1. Україна — не ресурсно бідна країна

Вона має значні запаси газу, перспективи збільшення видобутку і переробки нафти та одну з найбільших ГТС і ПСГ у Європі.

Проблема — не в ресурсі, а в його неактивному використанні.

  1. Ресурс = енергетична зброя

Глобальні кризи показали: ринок не гарантує постачання за доступними цінами.

Імпортна модель означає стратегічну вразливість.

  1. Україна як частина рішення для ЄС ПСГ, транзит і потенціал видобутку можуть стати ключовими елементами енергетичної безпеки Європи.
  1. Класичні енергетичні рішення

- Стимулювання видобутку газу

- Перезапуск шельфових проектів

- Інтеграція енергоринків у економічну систему ЄС

- Розвиток розподільної генерації, зокрема, когенерації

  1. Нові можливості економіки енергії

Біопаливо:

Україна може стати одним із лідерів Європи у виробництві біоетанолу, біодизелю та біометану. Потенціал по біометану – понад 15 млрд. куб. м на рік. Використання та експорт Bio-LNG не є фантастикою, а практичним кейсом.    

Енергоефективність:

Найшвидший ресурс — це економія. Потенціал скорочення споживання енергії на одиницю виробленої продукції та використання домогосподарством — до 30%.

Електромобілі:

Розвиток електротранспорту знижує залежність від імпорту нафтопродуктів.

  1. Ринок нафтопродуктів

Конкуренція:

Недопущення картельних змов й влади на ринку небагатьох за рахунок прозорості, посилення антимонопольної політики, сприятливих умов для малого та середнього бізнесу. В центрі уваги має бути споживач, а не тільки наповнення бюджету та інтереси великих мереж.  

Міні-НПЗ:

Створення малих нафтопереробних заводів підвищує гнучкість системи.

  1. Податкова та регуляторна політика

Гнучке регулювання:

Під час криз держава має швидко адаптувати податкову політику в інтересах споживача шляхом скорочення ставок ПДВ чи акцизу, а не стимулювати утримання високих цін для економіки через бюджетні вливання у підтримання попиту.   

Скасування авансового платежу:

Це підвищить стійкість малого та середнього бізнесу, що виконує функцію якоря у стримуванні цін та вивільнить обігові кошти для закупівлі ресурсу та інвестицій.  

ВИСНОВОК:

Перемагає не той, хто орієнтується на низькі ціни у короткостроковій перспективі  а той, у кого є механізми із втілення стратегії стійкості. Формування конкурентних енергетичних ринків необхідна, але недостатня умова стійкості економіки за відсутності довгострокової безпекової політики. 

Володимир Омельченко

Директор енергетичних програм


Народився в 1967 р. в Києві.

Освіта:

Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування (1992).

Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.

Робота:

У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;

1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;

1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;

2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;

з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.

(044) 206-85-02

omelchenko@razumkov.org.ua

volodymyr.omelchenko