Що означає “незалежне енергетичне кільце” навколо Києва

12 травня 2026
  1. Пояснення терміну

“Незалежне енергетичне кільце” навколо Києва можна розуміти як систему резервної та децентралізованої енергетики, що зменшує залежність міста від кількох великих ТЕЦ і центральних магістральних мереж.

Це не обов’язково один суцільний інженерний об’єкт. Швидше, це концепція створення багатьох локальних енергетичних “островів”, які здатні забезпечувати тепло, електроенергію або резервне живлення для критично важливих районів і об’єктів.

  1. З яких елементів може складатися така система
  • Газові когенераційні установки/міні-ТЕЦ: одночасно виробляють електроенергію і тепло; найкраще підходять для лікарень, насосних станцій, житлових масивів і великих бюджетних об’єктів.
  • Модульні котельні: швидко розгортаються і можуть покривати тепловий дефіцит окремих кварталів або соціальних об’єктів.
  • Дизельні або газові генератори: дають резервне електроживлення, але не є повноцінною довгостроковою заміною ТЕЦ.
  • Теплові акумулятори: дозволяють накопичувати тепло і згладжувати пікові навантаження.
  • Батареї та локальні мікромережі: дозволяють підтримувати роботу критичних об’єктів у режимі аварійного живлення.
  • Теплові насоси: можуть частково знижувати потребу в газі, якщо є доступ до джерела низькопотенційного тепла та достатньої електричної потужності.
  1. Чому це важливо саме для Києва

Київ історично сильно залежить від великих теплоелектроцентралей та магістральних теплових мереж. У воєнних умовах такі об’єкти є вразливими цілями. Якщо пошкоджується велика ТЕЦ або ключова магістраль, наслідки можуть відчути одразу сотні тисяч мешканців.

Для Деснянського району ця тема особливо чутлива, оскільки район значною мірою залежить від ТЕЦ-6. Тому ідея створення альтернативних джерел тепла та електроенергії для Троєщини і прилеглих територій має практичну логіку.

  1. Як це може працювати в реальності

Практична модель може виглядати так: біля великих лікарень, насосних станцій, котелень, шкіл, укриттів і житлових масивів встановлюються локальні джерела генерації. У нормальному режимі вони можуть працювати як частина загальної міської енергосистеми, а в аварійному режимі - підтримувати мінімально необхідний рівень тепла, води та електроенергії.

Тобто головне завдання такого “кільця” - не повністю замінити ТЕЦ-5 або ТЕЦ-6, а не допустити повного колапсу життєзабезпечення в окремих районах Києва.

  1. Що має бути уточнено для перетворення ідеї на проєкт

Питання

Що потрібно визначити

Локації

Де саме розміщувати міні-ТЕЦ, котельні, генератори та акумулятори тепла.

Потужність

Яка електрична і теплова потужність потрібна по кожному району.

Паливо

Чи достатньо газових лімітів, тиску в мережах і точок підключення.

Мережі

Як підключати установки до електричних і теплових мереж.

Фінансування

Хто інвестує: місто, держава, донори, приватні компанії чи змішана модель.

Тарифи і окупність

Як гарантувати оплату виробленої електроенергії і тепла.

Захист

Як фізично захищати об’єкти від ударів і диверсій.

Управління

Хто відповідає за диспетчеризацію, ремонт і роботу в аварійному режимі.

  1. Оцінка реалістичності

Ідея є правильною з точки зору енергетичної безпеки. Києву потрібна не лише відбудова великих ТЕЦ, а й формування розподіленої системи резервної генерації. Саме така модель підвищує стійкість міста до ракетних атак, аварій і тривалих відключень.

Водночас термін “незалежне енергетичне кільце” є більше політично-комунікаційним, ніж інженерно точним. Для професійного документа краще використовувати назву: “розподілена система резервної тепло- та електрогенерації Києва” або “мережа районних енергетичних островів”.

  1. Рекомендоване формулювання для публічного використання
  2. Короткий висновок

Найточніше цю ідею можна визначити як створення для Києва децентралізованого енергетичного резерву. Якщо її реалізувати професійно, вона може суттєво зменшити ризик повного відключення тепла, води та електроенергії в окремих районах під час нових атак або аварій.

Однак успіх залежить не від назви “кільце”, а від конкретного плану: карти вузлів, потужностей, джерел фінансування, газового забезпечення, підключення до мереж і відповідального оператора. 

Володимир Омельченко

Директор енергетичних програм


Народився в 1967 р. в Києві.

Освіта:

Київський політехнічний інститут, факультет хімічного машинобудування (1992).

Автор понад 50 наукових і публіцистичних праць. Брав участь у розробці та здійсненні міжнародних енергетичних проектів та наукових дослідженнях міжнародної енергетичної політики.

Робота:

У 1992–1996 р. працював на різних посадах в галузі машинобудування;

1997–1998 — головний фахівець відділу нафтової, газової та нафтопереробної промисловості міністерства економіки України;

1998–2003 — НАК «Нафтогаз України», очолював напрям транспорту нафти;

2004–2007 — головний консультант Національного інституту проблем міжнародної безпеки РНБО України;

з лютого 2007 р. — експерт Центру Разумкова, з 2013 року — директор енергетичних програм.

(044) 206-85-02

omelchenko@razumkov.org.ua

volodymyr.omelchenko