Втрати нафтопереробних потужностей в Росії становлять 20–25% від усіх, що зараз існують. Понад 60 млн тонн потужностей на рік вибули з виробництва. І коли вони будуть відновлені — невідомо. Так прокоментував в ефірі Українського Радіо ситуацію з ударами по російських НПЗ директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко. І зауважив, що основні гроші Росія отримує все ж від експорту сирої нафти. Тому до листопада-грудня потрібно зруйнувати їхні економічні можливості. Він окреслив чотири чутливі точки, які можуть дозволити Україні виконати цю задачу: Крим, і перерізання транспортних артерій та інфраструктури. Москва — ключовий регіон, при виникненні там економічних проблем, це відтвориться на політичній ситуації у всій Росії. Нафтопереробні заводи та система експорту нафти і нафтопродукції — а це Балтика, Чорне море і ключові нафтоперекачувальні станції.

Втрати нафтопереробних потужностей в Росії становлять 20–25% від усіх, що зараз існують

Інтенсивність ударів по НПЗ в РФ посилюється та поглиблюється. Відстань для України вже не є великою проблемою.

Паніка в Росії — це добре. Коли ворог панікує, то ухвалює неефективні рішення. І ми йому в цьому допомагаємо.

Тривають атаки на російські НПЗ, на взагалі систему нафтопродуктозабезпечення Росії. І ми бачимо непогані результати. Повністю зупинився Московський нафтопереробний завод в Капотні потужністю 12 млн тонн на рік. Він буде простоювати мінімум один рік. Всього, якщо оцінювати втрати нафтопереробних потужностей в Росії, вони становлять 20–25% від усіх, що зараз існують. Потужності у понад 60 млн тонн на рік вибули з виробництва. Коли вони будуть відновлені — невідомо. Якщо припиняються чи робиться пауза в роботі дронів, ракет, то поступово Росія здатна відновити свої потужності. Важливо, щоб робота дронів не послаблювалася, а посилювалася. Тоді Росія щодня буде відчувати все більше і більше ту небезпеку, яка йде для їхньої енергетичної системи в цілому і системи нафтопродуктозабезпечення загалом. І тим самим Росія буде більш готовою, щоби закінчити бойові дії, як мінімум.

Знищити експорт нафти

Це гра в довгу, але з великим козирем для нас?

Так. Лише зосередження на нафтопереробних заводах дійсно створює серйозний психологічний ефект для Росії. Але це не призведе до якогось фінансового колапсу. Основні гроші Росія отримує не від нафтопродуктів на внутрішньому ринку, а від експорту сирої нафти. Тільки у травні Росія отримувала від експорту нафти 548 млн євро на добу. Російський бюджет і російська економіка не так багато отримує від внутрішнього ринку. Вона багато грошей витрачає на те, щоби компенсувати різницю в цінах. У них працює бюджетне правило, що з російського бюджету покривається різниця ціни між зовнішнім і внутрішнім ринком, щоб тримати ціни на нафтопродукти більш-менш стабільними. Тому з державного бюджету величезні гроші на це скеровуються. Не треба забувати і психологічний ефект ударів на нафтопромислові заводи і те, що у них створюється певний дефіцит. Без знищення експортної структури лише ударів по нафтопереробних заводах буде недостатньо.

Інші російські НПЗ, Білорусь, Середня Азія та Азійсько-Тихоокеанський регіон

Звідки окупанти можуть брати додаткові запаси?

Вони можуть до Москви з інших заводів постачати нафтопродукти. Навколо Москви є московське кільце нафтопродуктопроводів. І в це кільце може завантажуватися нафта з Рязанського нафтопереробного заводу, Ярославського НПЗ, інших нафтопереробних заводів. Але це призведе до дефіциту в інших регіонах Росії. Росія шукає на сьогодні можливості з інших країн покривати дефіцит бензину саме, тому що з дизпаливом у них більш-менш нормально, правда не у всіх регіонах. В них подвійний профіцит, вони вдвічі більше випускають дизпалива, ніж споживають. А от з бензином у них такого немає, там всього на 5–10% більше виробляли, ніж споживали, а зараз у них в зв'язку з цією ситуацією вже дефіцит 95 бензину сягає в цілому по країні 10–15%. Тому намагаються його покривати, насамперед, через Білорусь по толінговій схемі: туди постачають нафту, в зворотному напрямку беруть нафтопродукти. Поставки нафтопродуктів з Білорусі до Росії зросли в 5–7 разів за останній рік. Також можуть працювати по тих же толінгових схемах з країнами Середньої Азії і навіть декілька танкерів везуть бензину з країн Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Наша задача — зупинити війну до грудня

Якою буде ситуація за місяць-два, до осені до виборів до Державної думи?

Це залежить від роботи нашої далекобійної зброї, до далекобійних санкцій. Якщо вони будуть тривати, то ситуація буде достатньо складною. Якщо в Росії нічого не будуть змінювати в цій економічній моделі нафтопродуктозабезпечення, коли з бюджету фінансують різницю в цінах, то дефіцит охопить більшу частину Росії, більшість регіонів.

Наша задача — зупинити війну до зими, до грудня. Чому? В зимовий період Росія може мати переваги через обстріли нашої енергетики, наших ТЕЦ. Ми це все розуміємо. Тому до листопада-грудня потрібно настільки зруйнувати їхні можливості економічні, а головне джерело наповнення бюджету — це нафта і газ, щоб Росія, можливо, і хотіла б продовжувати війну, але вже не змогла. І тому в цьому плані є основні чутливі точки, які можуть дозволити Україні виконати цю задачу. Це, насамперед, Крим, коли перерізання транспортних артерій в Криму може призвести до того, що Росія вимушена буде йти на серйозні перемовини. Також це Москва. Це ключовий регіон. І якщо там виникнуть економічні проблеми, це відтвориться на політичній ситуації у всій Росії. Третє — нафтопереробні заводи. Четверте — система експорту нафти та нафтопродукції. Це, насамперед, Балтика, Чорне море і ключові нафтоперекачувальні станції.

Може таке бути чи ні, що ми виб'ємо абсолютно більшу частину нафтосховищ?

Навряд чи це можливо, тому що в них значна система зберігання нафти знаходиться не тільки на поверхні, але й під землею. Є ж і підземні сховища нафти та нафтопродуктів. Також є значна кількість зберігаючих потужностей в системі компанії Транснєфть за Уралом, куди не так просто добратися. Тому 90% не виб'ємо. Це і не потрібно робити.

Також не потрібно знищувати Кримський міст і витрачати велику кількість ракет. Достатньо знищити інфраструктуру, яка підводить до цього мосту з обох боків. Це набагато дешевше і ефективніше, ніж витрачати на порядок більше дорогих ракет і дронів по цьому мосту, тому що він дуже сильно укріплений. І це дійсно так. Крім того потрібно почати також комунікувати з мешканцями Криму, з міжнародною спільнотою, що Україна готова на припинення цих дій у разі, якщо Росія погодиться на дійсно реальні мирні перемовини, на припинення бойових дій по всьому фронту та закінчення війни. І що Україна готова постачати до Криму свої гуманітарні вантажі для населення, якщо дійсно Росія зупиниться в своєму безумстві і погодиться закінчити війну.

На території Білорусі знаходяться два великих нафтопереробні заводи. Росії вони явно допомагають. Що ми можемо вдіяти проти них?

Є два заводи: Мозирський НПЗ і Новополоцький НПЗ на півночі. Це політичне рішення потрібно ухвалювати, зважувати всі аспекти, всі складові. Якщо Лукашенко буде більш агресивний і не погодиться на пропозиції української сторони, а буде підсилювати угрупування на кордоні з Україною, співпрацювати із Росією, тоді Україна може поховати ці два заводи. Є ще більш важливий об'єкт для Росії — завод із виробництва калійних добрив. Це основне джерело надходження валюти до Білорусі. Якщо завалити всі три ці основні об'єкти, економіка Білорусі буде розбита вщент. Тому сама загроза застосування зброї проти цих об'єктів інколи буває сильніша, ніж дії. Тому це має стримати картопляного фюрера і забезпечити стабільність і безпеку України.

Джерело: