Верховна Рада вирівняла умови газовидобування для державних і приватних компаній з від’ємним для них результатом

Провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Віктор Логацький пояснює, чому концепція визначення рентної плати за видобування вуглеводнів, яка була ухвалена Верховною Радою України 2 березня 2015 року, ставить приватні компанії у невигідне ринкове становище, а тому потребує термінового перегляду


Наприкінці минулого місяця, при розгляді варіантів розрахунку собівартості видобування природного газу, нами зазначалося, що розрахунок, який було проведено на підставі затрат ПАТ «Укргазвидобування» (ймовірно не повних) врешті-решт призвів до підвищення ставок рентної плати для приватних компаній. В результаті, приватні газовидобувні компанії опинилися в гірших конкурентних умовах у порівнянні з державними компаніями.

2 березня поточного року зазначену конкуренту нерівність було знято з прийняттям Верховною Радою змін до Податкового Кодексу України, згідно з якими максимальна ставка рентної плати (в т.ч. для державних компаній) становить також 70% від ціни продажу природного газу (замість 20 %).

При умові 70% рентної ставки, розрахункова собівартість видобування газу (за даними ПАТ «Укргазвидобування») становитиме згідно з таблицею вже близько 295 дол. США за тис. куб. м.


Розрахунок собівартості видобування природного газу в Україні 
(на основі оприлюднених даних ПАТ «Укргазвидобування» при ставці рентної плати 70%)

Показник

Собівартість, дол. США за тис. куб. м

Експлуатаційні витрати (без амортизації та рентних платежів)

12,2

Геофізичні роботи

0,1

Інші виробничі витрати

1,3

Амортизація основних засобів

17,8

Амортизація права на користування надрами

18,3

Рентна плата (70% від умовної ціни продажу газу 350 дол. США за тис. куб. м)

245,0

Розрахункова собівартість

294,7


За результатами розрахунку, рентна плата у структурі затрат становить біля 83%, а решта 17% — всі інші затрати. Очевидно, що така структура затрат не враховує всіх експлуатаційних затрат, містить занижену вартість амортизаційних відрахувань через недостатню увагу в минулі періоди до переоцінки основних засобів та її відображення в бухгалтерському (податковому) обліку та зовсім не містить невиробничих затрат, таких, наприклад, як сума процентів за кредити тощо.

Таким чином, держава наразі суттєво збільшила частку додаткової вартості, яку вона хоче вилучити за рахунок рентної плати, тим самим скорочуючи частку, що залишається підприємствам на відшкодування їхніх поточних витрат та на інвестиції для підтримання чи нарощування обсягів видобування вуглеводнів. При цьому, абсолютно не беруться до уваги і так вкрай негативні результати діяльності підприємств галузі за 2014р. у порівнянні з 2013р., зокрема за напрямом експлуатаційного та пошуково-розвідувального буріння (рисунок). Обсяги пошуково-розвідувального та експлуатаційного буріння по підприємствах НАК «Нафтогаз України» за січень–грудень 2014 року відповідно становлять: 97,2 тис. м та 113,4 тис. м.


Динаміка обсягів пошуково-розвідувального та експлуатаційного буріння підприємств НАК «Нафтогаз України» за 2013–2014 рр.


У порівнянні з відповідним періодом 2013 року обсяги розвідувального буріння зменшились на 21,9 тис. м або на 18,4%, а експлуатаційного — на 13,5 тис. м або на 10,6%.

Наслідком поточної макроекономічної ситуації є наступне: відомий світовий гравець на ринку газу Chevron фактично згорнув свою діяльність в Україні, а компанія Shell вагається, решта ж видобувних компаній поки що перебувають у стані невизначеності. А голова правління ПАТ «Укргазвидобування» Сергій Костюк заявив 3 березня, що підвищення ренти до 70% ставить компанію на межу виживання.

Враховуючи викладене, задля створення умов для розвитку нафтогазової галузі України та стимулів до інвестицій у видобування природного газу і нафти, вважаємо за необхідне терміново переглянути концепцію визначення рентної плати за видобування вуглеводнів.

Віктор Логацький

Провідний експерт енергетичних програм


Фахівець в області економіки використання природних ресурсів, інвестиційного менеджменту та корпоративного управління. Має успішний практичний міжнародний і вітчизняний досвід з реструктуризації бізнесу та реорганізації компаній.

Кандидат економічних наук. Понад 20 наукових праць, опублікованих в Україні і за кордоном.

Експерт низки міжнародних проектів і досліджень у сфері економічного обґрунтування будівництва, реконструкції та функціонування об’єктів енергетичної інфраструктури та екології.

Член Робочого комітету «Скраплений природний газ (LNG)» Міжнародного газового союзу (2000–2005 рр.).

Сертифікований інженер-проектувальник.

Працював на керівних посадах провідних вітчизняних та міжнародних нафтогазових та інжинірингових компаній: Укрнафта, Нафтогаз України, ТНК, Хантимансійськнафтогазгеологія, Metso Automation, ILF Consulting Engineers.

У Центрі Разумкова працює з січня 2015 р.