«Giovinezza, Giovinezza, Primavera di bellezza» («Молодість, молодість — прекрасна весна») — це зовсім не лірична пісня, а гімн Національної фашистської партії Італії, написаний у 1921 році.
Італійські фашисти та німецькі націонал-соціалісти робили ставку на молодь, і молодь була їх головною опорою. Фашисти обіцяли представникам молодого покоління, що, звільнившись від зобов’язань, нав’язаних нормами «брехливої буржуазної моралі», вони здобудуть і перебудують на свій лад увесь світ.
Рашизм багато в чому копіює практики фашизму та націонал-соціалізму, але однією з важливих його відмінностей є те, що на відміну від фашистів середини минулого століття, він має виразне «старече» обличчя.
Російський соціолог Ігор Ейдман, який зараз мешкає в Німеччині, пише:
«Итальянский фашизм и немецкий нацизм опирались на энтузиазм амбициозной и агрессивной молодежи. Гитлер и Муссолини были относительно молоды, а их черно- и коричневорубашечники — совсем юны. И сами их преступные идеологии, молодые и задиристые, были похожи на мировоззрение безбашенного криминального подростка, ушедшего из дома, чтобы покорить мир.
Сейчас в России у власти другой, пенсионерский, старпёрский, импотентский фашизм. Путин стар, главная его опора в стране тоже далеко немолодые люди. Именно они, судя по опросам и моим личным наблюдениям, охотнее всего поддерживают диктатора и войну.
Путинский режим сам напоминает злобного старика-параноика, постоянно ноющего, что его обижают молодые родственники (особенно невестка-украинка) и тяжело им мстящего. У старика: импотенция, колит, геморрой, склероз и еще целый букет болезней. Ему уже не доступны простые радости жизни. Он ненавидит всех вокруг и оживляется только во время коммунальных скандалов и злобных эскапад против окружающих.
Посмотрите на выступления Путина, это же сплошной поток жалоб, обид и брани; типичное старческое брюзжание на весь мир. Такой же психотип у большинства заряженных активных путинистов.
Молодежь идеологизированна в наименьшей из всех возрастных групп степени. У пушечного мяса, которое послали в поход на Украину, нет ни малейшего энтузиазма, это абсолютно демотивированные, испуганные люди (достаточно послушать записи их разговоров с родственниками). Энтузиазм захватчиков есть у помятых жизнью гаражных мужиков и доминошных пенсионеров, но они, к счастью, удовлетворяют свою похоть насильников не на полях сражений, а сами с собой у телевизоров».
Як показують результати опитування, проведеного російською дослідницькою компанією “Russian field”, громадяни Росії віком понад 60 років висловлюють готовність взяти участь у так званій «военной операции на территории Украины» удвічі частіше, ніж молодь. Хоча представники старшого покоління, звичайно ж, добре усвідомлюють, що реальна ймовірність того, що їм дійсно доведеться взяти в руки зброю, вкрай мала.
Психологія рашистів — це психологія людей, які так і не змогли знайти сенс життя в нових реаліях і який, на їхню думку, полягав у відчутті приналежності до «великої держави», тому всіма силами намагаються повернути ті часи, коли цей сенс для них існував.
Ті росіяни, яким зараз 60 і більше років — це люди, свідомість яких сформувалася у «брежнєвський період», в епоху «застою». У час, коли розвалювався Радянський Союз, вони були ще відносно молодими — 30-40 років — і вже досить цинічно ставилися до комуністичної ідеології. Тому, на відміну від тих, кому на час краху СРСР було 60 років і більше («сталіністське покоління») ностальгії саме за соціалізмом не відчували, але «розвал великої країни» сприймали болюче. У цьому сенсі Путін, який назвав розпад СРСР «величайшей геополитической катастрофой ХХ века», висловлював, мабуть, переважаючі почуття цього покоління росіян.
Як пише Ігор Ейдман: «Пахан в какой-то момент реально сошел с ума — решил войти в историю как новый Петр I или Сталин, основатель путинской империи, третьего (после романовского и советского) Рейха. Видимо, Путин посчитал, что время для исполнения «исторической миссии» уходит, впереди маячит старость, беспомощность и смерть, тянуть нельзя, на восьмом десятке сложновато будет затевать большую войну. Сейчас или никогда. И решил сделать себе подарок на семидесятилетие — захватить Украину и обеспечить место в истории рядом с Петром и Сталиным».
Судячи з усього, бажання «голосно грюкнути дверима» перед остаточним відходом до потойбіччя характерне не лише для Путіна, але й для широких мас російських «старперів», які, полишаючи цей світ, вирішили потягнути за собою якомога більшу кількість людей.
Джерело:
