Громадська думка в Росії завжди демонструвала сильну залежність від впливу офіційної державної пропаганди. І найбільш помітно це проявлялося у ставленні до України. Російська недержавна дослідницька організація “Левада-центр” регулярно проводить соціологічні опитування серед російських громадян стосовно того, як вони ставляться до України. І до останнього часу це ставлення було всього лише дзеркалом російської пропаганди, коливаючись залежно від того, що говорять про Україну та її державне керівництво з телевізора. Саме тому у 2008-2009 роках (останні роки президентства Віктора Ющенка) ставлення до України було переважно негативним, з 2010-го до початку 2014 року, коли президентом був Віктор Янукович, воно було виразно позитивне, за часів президентства Петра Порошенка — негативне.
З приходом на посаду президента Володимира Зеленського спочатку тональність офіційних російських масмедіа до нової української влади була поблажливою, внаслідок чого частка тих, хто позитивно ставиться до України, у вересні 2019 року зросла до 56%, однак вже скоро тональність російських ЗМІ стосовно української влади знову змінилася на негативну, внаслідок чого вже в січні 2020 року позитивне ставлення до України висловлювали лише 41% росіян, тоді як негативне ˗ 48%. Але далі почало коїтися щось несподіване — негативізм офіційних російських ЗМІ по відношенню до України залишався на високому рівні, а ставлення росіян до України почало покращуватися: у серпні 2020 року позитивно до України ставилися вже 48% росіян (при 43% тих, хто ставився негативно), у лютому 2021 року — вже відповідно 55% і 31%.
Навесні, коли риторика офіційних російських ЗМІ стосовно України дійшла до рівня істерики (подібно до того, як це було на початку 2014 року), деякий вплив на громадську думку це все ж здійснило. За даними опитування, проведеного “Левада-центром” з 25 до 31 березня цього року, частка тих, хто позитивно ставиться до України, знизилася порівняно з лютим цього року з 55% до 50%, а частка тих, хто ставиться негативно, зросла з 31% до 35%. Тобто, хоча ставлення дещо погіршилася, однак на рівні, що лише дещо перевищує похибку вибірки (яка становить 3,4%). Отже, кардинально вплинути га громадську телевізор вже не зміг.
При цьому погіршення ставлення до України порівняно з лютим відбулося переважно за рахунок старших груп населення. Якщо в лютому 2021 року 49% респондентів віком 55 років і старше добре ставилися до України, то в кінці березня 2021 року цей показники склав 42%. Частка тих, хто ставиться до України негативно, не змінилася і залишилася на рівні 43%. У групі 40-54-річних респондентів у лютому 54% ставилися до України добре, а 31% — погано, в березні: 47% і 39%, відповідно.
Проте ставлення молоді не змінилося: у лютому 66% респондентів віком від 18 до 24 років ставилися до України позитивно, а 16% — негативно, у березні — 68% і 19%, відповідно — тобто зміни в межах статистичної похибки. Загалом, як бачимо, чим молодші респонденти, чим краще вони ставляться до України.
І тут виникає питання — якщо російське керівництво готує війну проти України, а в якості “гарматного м’яса” планує використати молодь, то яким чином можна примусити її воювати з Україною, якщо дві третини молодих людей позитивно до неї ставляться. Чи, може, варто посилати на фронт знаменитих бабусь із “отрядов Путина”?
При цьому потрібно враховувати те контекстуальне поле, в якому проводяться соціологічні опитування в Росії. Адже в російських умовах сказати, що ти позитивно ставишся до України — це вже навіть не “дуля в кишені”, а відкритий плювок в душу російської влади, на який далеко не кожен наважиться.
Тобто громадяни Росії все менше і менше піддаються впливу телевізора, і насамперед це стосується молоді. Та й телевізор росіяни (особливо молодь) намагаються дивитися все менше). Показовим є, як відрізняється ставлення до України залежно від того, з якого джерела респонденти отримують інформацію. Якщо серед тих, для кого основним джерелом інформації є телебачення, позитивне ставлення до України висловлюють лише 44%, то серед тих, хто отримує інформацію передусім з соціальних мереж — 59%, з телеграм-каналів — 68%.
Соціальні мережі створюють інформаційне поле, яке «вбиває» ті смисли, які намагається вкласти в голови росіян телебачення. Показовими є результати дослідження, проведеного в Росії Компанією розвитку громадських зв’язків: “Національний індекс тривожності” виявляє і ранжує фобії на основі аналізу новин в ЗМІ і найбільш обговорюваних тем в соціальних мережах. За значущістю для громадян на початку 2021 року на перше місце вийшов страх перед діями поліції і судів у зв’язку з акціями протесту. Згідно з висновками доповіді, цю тему в соцмережах обговорювали в 7,7 рази активніше, ніж у ЗМІ. Тобто аналіз соціальних мереж показує, що найбільше росіяни бояться не “бандерівців”, а “рідних” поліції та суддів.
Недаремно російська влада розгорнула справжню війну проти соціальних мереж та їх користувачів. Так, нещодавно російські суди оштрафували компанію Twitter за невидалення “протиправної інформації” (що переважно стосується акцій протесту) на загальну суму 8,9 мільйона російських рублів. Роскомнагляд з 10 березня ухвалив рішення уповільнити роботу Twitter, уточнивши, що обмеження діятимуть до видалення всього “забороненого контенту”. А 16 березня Роскомнагляд пригрозив взагалі заблокувати цю соцмережу в Росії через місяць, якщо не буде видалена “заборонена інформація”. У зв’язку з цим в Росії все частіше звучать заклики до створення “суверенного Інтернету”.
Свого часу тоталітарний режим колишнього СРСР програв інформаційну війну західним “радіоголосам”, на зміну яким зараз прийшли Інтернет і соціальні мережі. І що з ними робити, російська влада поки не знає.
Джерело:
