Паливний ринок України: жорсткий тест у холодну зиму 2026р.

Зима 2026р. стала випробуванням не лише на міцність енергосистеми, але й на здатність простого українця виживати у надскладних умовах війни та суворих морозів. Країна, яка колись вважалася енергетичним хабом, на 100% тепер залежить від імпорту палива. Заправки вже продають бензин по 67 гривень, дизель дорожчає щодня й досяг 73 гривень, а скраплений газ – єдине джерело тепла для багатьох приватних будинків – ризикує перетворитися на замерзлий баласт у пропанових цистернах.

Згідно з методологією RISK-EU – європейською системою оцінки мульти-ризиків, яку застосовують за катастрофічних сценаріях, ­­Україна перебуває в зоні критичних збоїв за трьох ключових типах палива. Ризик (RS) для дизеля досягає максимальних 25 балів з 25 можливих. Це означає: ситуація не просто складна, а критична.

Дизель: паливо для економіки, яка скорочується.

У січні 2026р. дизельне паливо опинилося в епіцентрі ідеального шторму. З одного боку – люті морози, з іншого – тотальне відключення світла, що змусило український бізнес і населення скуповувати генератори у промислових масштабах. Деякі компанії перейшли на 24/7 генераторне забезпечення, споживання дизеля виросло на понад 20% за повної залежності від імпорту.

У листопаді-грудні 2025р. – напередодні підвищення акцизів – імпортовано рекордні обсяги пального. Але питання не тільки й не стільки у кількості, а у можливості використання. У селах і передмістях, де електрики немає 8-12 годин, фермери заправляють трактори в баки генераторів, щоб зберегти худобу й не втратити врожай в ангарах. Водночас, армія гарантовано отримує свої обсяги, що є незаперечним пріоритетом для воюючої країни, однак  доступність палива для цивільного ринку знижується внаслідок підвищення цін. Також спостерігається втрата йог якості. За температури мінус 25 звичайний дизель починає формувати парафінові хлоп'я, перетворюючись на желеподібну масу.

Зимовий «арктичний» дизель (Class F, -32°C) є дефіцитом навіть у європейських постачальників, а українські НПЗ, які могли б виробляти якісну зимову паливну суміш, не працюють. Результат – частковий параліч логістики у холодну погоду: вантажівки не заводяться, цистерни не доїжджають до заправок, логістика усіх товарів на межі.

Преміальні мережі (OKKO, WOG, SOCAR) вже виставили цінник на рівні 62,99 грн/л, пояснюючи це європейськими котируваннями і девальвацією гривні. Натомість, бюджетні дискаунтери типу БРСМ-Нафта або Укр-Петроль тримаються на 51-54     грн/л. Різниця в 10-12 гривень – це не маржа якості, це маржа монопольної влади.  За оцінками Центру Разумкова, в преміальних мережах націнка завищена мінімум на 5 грн/л, а сукупне податкове навантаження (ПДВ + акциз) сягає 42-47% вартості одного літра. Натомість, реальна конкуренція відсутня: авансові платежі для імпортерів з 2025р. витісняють дрібний і середній бізнес, концентруючи ринок у руках 17 найбільших гравців.

Бензин: тихий дефіцит мегаполісів

У великих містах – Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі, ситуація здається контрольованою. Але під поверхнею стабільності – імпортна лихоманка. Бензин А-95, який ще два роки тому коштував 28 грн/л, сьогодні продається за 57-60 грн/л, а преміальні види наближаються до 69 грн/л.

Головний ризик – можливий логістичний колапс півдня. Порт Рені та Ізмаїл на Дунаї забезпечують до 60% імпорту світлих нафтопродуктів. За температури мінус 25 Дунай замерзає, льодохід зупиняє баржі, і Україна може втратити єдиний стабільний канал постачання. Альтернатива – польські та литовські НПЗ, означає автомобільну доставку через західний кордон, що збільшує собівартість на 6-8 грн/л і вимагає валюти, якої в країні катастрофічно не вистачає.

Другий великий ризик – каскадний попит. Коли дизель закінчується або його ціна стає непідйомною для власника генератора, споживач переходить на бензинові агрегати. Це створює аномальний  попит в сегменті А-92 та А-95, якого європейські постачальники не очікують. Результат – можливий дефіцит на гуртовому ринку. За останній тиждень гуртова ціна на А-95 зросла на 10,8% на умовах самостійного вивезення, на 18,3% на умовах FCA. Зимове дизпальне – на 14,5%. Скраплений газ LPG – на 1,9%.

Проте зростання цін у роздробі скромніша. На  бензин А-95 середня ціна з початку грудня зросла лише на 2,6% до 59,74 грн/л, на дизпальне — на 2,0% до 59,39  грн/л, а скраплений газ — на 1,8% до 38,19 грн/л.

Це означає, що у разі незмінності ситуації із ціноутворенням споживача очікує шокове зростання. Тому, головна роль держави у цих питаннях  – стримування зростання цін антимонопольними заходами (не граничними цінами), не обґрунтованого економічними й військовими чинниками.

СНГ (LPG): газ, що перетворюється на лід

Скраплений газ – соціальне паливо України. Мільйони приватних будинків, тисячі комунальних автобусів, таксі – все це працює на пропан-бутані. Але за температури, навіть, меншій за мінус 25, газ перестає бути газом.

Фізика процесу безжалісна: якщо в балоні стандартна суміш 50/50 пропану (кипить за мінус 42) і бутану (кипить за мінус 0,5), то за мінус 25 бутан не випаровується, залишаючись рідиною на дні ємності. Тиск падає на 30-40%, пальник гасне, обігрівач перетворюється на металобрухт, авто не здатне до руху. Домогосподарства залишаються без тепла й перевезень в найлютіші морози, коли електрики немає.

Імпорт СНГ залежить від дунайських терміналів ще більше, ніж бензин. Ж/д цистерни йдуть через Польщу, але їх обсяг недостатній для покриття зростаючого зимового попиту. Ще треба врахувати, що зима для Польщі – період підвищеного внутрішнього попиту.  Некондиційні суміші з низьким вмістом пропану можуть продаватися за ціною якісного палива, обважуючи споживача на 10-15% по фактичній калорійності без гарантій щодо можливості використання.

Економіка виживання: коли паливо дорожче за зарплату

Середня зарплата в Україні по даним ПФУ становить 24292,9 гривень. Повний бак автомобіля (50 літрів) на преміальній заправці коштує майже 3000 грн – це 12,3% місячного доходу. Для сільського мешканця, у якого як правило, зарплата нижче середньої та який їздить на роботу і перевозить продукти такі витрати є непідйомними. 

Стагнація економіки означає у подальшому падіння податкових доходів, девальвацію гривні і ще більше подорожчання імпортного палива. Однак, держава, замість антикризового регулювання, підвищує акцизи з 1 січня 2026р.: бензин–з 271,7 до 300,8 євро за тонну, дизель – з 215,7 до 253,8 євро. Це добавляє до розрахункової ціни ще 2-3 гривні за літр у момент, коли населення вже не може платити існуючі                  60 грн/л.

Що робити: стратегія мінімізації ризиків

За методологією RISK-EU, за ризику вище 17 пунктів необхідні негайні превентивні заходи:

• Диверсифікація каналів: Негайне нарощування ж/д імпорту через Литву та Польщу для зменшення залежності від Дунаю. Завезення арктичного дизеля в обсягах стратегічного резерву (мінімум 30 діб споживання).
• Прозорість ціноутворення: Запровадження публічного моніторингу структури ціни (собівартість, логістика, маржа) для запобігання зловживанням преміальних мереж. Антимонопольний комітет має перейти від «пост-фактум» штрафів до превентивного контролю.
• Підтримка дискаунтерів: Скасування авансових платежів з прибутку, які у першу чергу тягар для малих підприємств, які стримують ціни в регіонах. Місцеві мережі — це буфер проти олігархічного ціноутворення.
• Технічна адаптація: Посилений контроль якості пального й обов'язкове використання зимових присадок у дизелі та переведення СНГ-заправок на «зимові» пропанові суміші (80/20 пропан/бутан).
• Альтернативне тепло: Термінова програма заготівлі й постачання дров для сільської місцевості як резерву при газовому колапсі та тривалої відсутності електроенергії.

Критична точка

Україна стоїть перед вибором: або паливний ринок працюватиме за логікою національної безпеки з посиленням антимонопольної політики, або країна опиниться в ситуації, коли за мінус 25 генератори зупиняться через неможливість використання палива.