Фіксована ціна газу: один крок вперед і два назад

1. Що за один крок?

Починаючи із серпня 2020 року, ціна газу для населення стала визначатись індивідуально кожним постачальником, а споживач отримав можливість обирати компанію з найбільш вигідною пропозицією.

Це було названо "відкриттям ринку газу".

Насправді це лише перший крок до лібералізації, і ось чому (головні тези).

1.1. Ліцензовані газопостачальні компанії не отримали рівного доступу до всього газу власного видобутку. Тут доречно нагадати, що річний ресурс державної компанії Укргазвидобування, наприклад, в 2019р., був 14,9 млрд.куб.м, що на 0,8 млрд.кубометрів більше за загальне споживання блакитного палива побутовими споживачами і ТКЕ (теплокомуненерго).

1.2. Ціна газу для ТКЕ, що виробляють тепло для населення, залишилась фіксованою, і розраховується за формулою "Європейський Хаб+". Тут варто зазначити, що фактично в умовах ПСО (покладання спеціальних обов’язків), газ теплогенеруючими підприємствами використовується переважно із ресурсу Укргазвидобування.

1.3. Споживач зіткнувся із труднощами (можливо їх дехто створював) при переході до іншого постачальника, який має більш вигідну пропозицію (через домінуюче положення, зокрема доступ до 67% газу вітчизняного видобутку). Окрім цього, більшість споживачів не були достатньо проінформовані про свої права та можливості, що підтверджується трьома соціологічними дослідженнями. Причин декілька, зокрема, це розмита відповідальність державних органів влади за інформаційний супровід реформи та свідоме приховування публічних даних окремими постачальниками.

1.4. Ринок було відкрито в умовах, невирішеного питання заборгованості.

1.5. Між стейкхолдерами (учасниками ринку та органами державної влади) відсутній конструктивний діалог через небажання (з різних мотивів) запроваджувати справжній ринок природного газу. Тут важливо зауважити, що мова йде про ринкове середовище, де існує єдиний біржовий індикатив, що формує ціновий коридор для дійсно справедливої конкуренції.

2. Що за два кроки назад?

Учорашня заява про встановлення фіксованої ціни газу для населення є лише політичною та матиме негативні наслідки, і ось чому.

2.1. Озвучена фіксована ціна (6,99 грн/куб.м) не має чіткого економічного обґрунтування. Наприклад, застосування формульного принципу "Хаб нуль" до ресурсу газу Укргазвидобування (а також окремої кількості запасів у сховищах), який фактично буде направлений для покриття потреб населення і ТКЕ, дає значно меншу ціну — 6,55 грн/куб.м. Принцип "Хаб мінус", про який багато говорили представники влади, якщо його прорахувати, продемонструє ще меншу ціну.

Це рішення:

— Не вирішує проблему нарощування загальної заборгованості на ринку природного газу (вже більше 125 млрд.грн), що у майбутньому відобразиться на збільшенні тарифу на доставку газу. Оператори газорозподільних мереж будуть неспроможні придбати газ для власних потреб за ціною (5,8 грн/куб.м), яка врахована у тарифі на доставку. Відтак блакитне паливо цим учасникам ринку обійдеться приблизно в два рази дорожче;

— Не вирішує проблему енергетичної бідності (спроможність громадян підтримувати належну температуру в своєму помешканню без дискримінації свої потреб у харчуванні та товарах першої необхідності), через блокування інвестиційних стимулів для розвитку власного видобутку та блокуванню впровадження енергоефективних заходів, тощо. Тобто відбувається відкладання багажу критично важливих для галузі питань, як звикли казати, на потім;

— Створює корупційні ризики в частині маніпулювання обсягами газу, що призначені для ПСО (фіксована ціна) і комерційними споживачами (оптова ринкова ціна);

— Суперечить міжнародним зобов`язанням України, зокрема перед Європейським Союзом та Міжнародним валютним фондом, в частині лібералізації ринку газу.

3. Що насправді варто було зробити?

Перш за все основним стейкхолдерам потрібно було би активізувати бажання і волю для демонтажу перекосів (див. п.1), а також зробити ще дещо.

Зокрема:

— зобов`язати Укргазвидобування реалізовувати весь свій ресурс через біржу, для рівномірного доступу усіх постачальників;

— зобов`язати усі газопостачальні компанії публікувати свої прогнозні ціни;

— забезпечити завершеність анбандлінгу між облгазами і облгаззбутами, на базі регулятора data hub (базу даних всіх кінцевих споживачів), а також підвищити якість ліцензійного контролю.

— слід нарешті почати вирішувати проблему енергетичної бідності, за рахунок збільшення фінансування енергоефективних заходів та монетизації субсидій.

А також зробити багато всього іншого...

 

 

Максим Білявський

Провідний експерт енергетичних програм


Народився у 1986 р. в Житомирській області.

Освіта:

Житомирський державний технологічний університет, факультет інженерної механіки (2008).

Кандидат технічних наук (2010).

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу (2012).

Автор 17 патентів на винаходи та більше 100 наукових праць в галузі енергетики та машинобудування.

Досвід:

2008–2011 — оператор очисних споруд, диспетчер з транспортування газу Рівненського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ДК «Укртрансгаз».

2011–2017 — провідний інженер, заступник начальника прес-служби, начальник відділу зв’язків з громадськістю та пресою ПАТ«УКРТРАНСГАЗ».

2017–2018 — директор з персоналу ПАТ «Магістральні газопроводи України», радник Міністра енергетики та вугільної промисловості України.

(044) 201-11-98

bielawski@razumkov.org.ua

bielawski.maksym