Однією із характерних ознак дії санкцій на російську економіку є різке зменшення вартості оренди нерухомості в столиці окупантів, — лише за місяць в середньому вона знизилась на 14% через різке падіння попиту. Найбільший градієнт падіння (20%) зафіксовано для нерухомості, яка знаходиться у центрі москви. Це вчергове підтверджує той факт, що в рф комерційна діяльність поступово згортається.
Втім, масштаб повного закриття компаній (175 підприємств оголосили про вихід із рф) недостатній для беззворотніх дій в економіці ворога, адже третина з них — це підприємства в сфері конслатингу та інформаційних технологій.
Збільшити вплив на російську економіку можливо за рахунок введення обмежень на енергетичні ресурси. Окрім нафти і природного газу, варто говорити і про ембарго на вугілля, оскільки для окупантів — цей сегмент європейського ринку доволі важливий: на ньому реалізовується 11% від всього російського видобутку або понад 20% від експорту.
На тему введення заборони імпортувати російське вугілля — висловились велика кількість європейських політиків, але більшість з них готова це зробити у вересні місяці. Така реакція на всі злочини рф в Україні — доволі інерційна та квола, а також така, що має низькі перспективи практичного втілення, адже восени розпочнеться підготовка до опалювального сезону і тоді віднайдуться нові «аргументи». Тому діяти потрібно вже і негайно.
Звісно, кремлівська пропаганда намагається скрізь поширити думку, що ввести ембарго на російське вугілля неможливо, тому що найбільші країни ЄС мають високий рівень залежності.
Насправді це перший міф, який не відповідає реальності. Насправді (мал.1), повна залежність від російського вугілля притаманна лише для Словенії (98%), яка споживає приблизно 200 тис.тон на рік, що еквівалентно обсягам поставки, які здатні перевезти три судна. Тобто, замістити такі обсяги протягом 12 місяців — абсолютно можливо і робити це потрібно на початку сезону підготовки до нового опалювального сезону.
Аналогічна ситуація (відсоток залежності понад 50%, але річний обсяг потреби менше 300 тис.тон) для таких країн, як Болгарія, Греція, Литва, Латвія, Естонія. Наймеш загрозлива ситуація від ембарго для Угорщини (27% залежності, загальна потреба менше 300 тис.тон), але ймовірно дана країна ймовірно зробить демарш. Втім, це жодним чином не вплине на солідарність демократичного світу, як відповідь на воєнні злочини росії в Україні.
Прикладом у рішеннях для інших країн, які мають вищий рівень залежності від російського вугілля, має стати свідомий вибір Польщі. Незважаючи, що наші партнери щорічно імпортують близько 8 млн.тон вугілля із росії (58% від загальної потреби), — було прийнято рішення припинити купувати цей ресурс вже з травня. Тому чекаємо на рішення від таких країн, як Франція (3 млн.тон; 30%), Італія (4 млн.тон; 56%); Іспанія (2 млн.тон; 37%) та Нідерланди (5 млн.тон; 54%). Усі перераховані країни мають вихід до моря та розвинуту інфраструктуру, що дозволяє перебудувати ланцюжки постачання вугілля. Окрім цього, заміщати попит на вугілля можливо, і скоріш за все так і буде відбуватись, — за рахунок збільшення обсягів генерації електроенергії через АЕС та відновлювальні джерела.
Винятком може стати Німеччина (18 млн.тон, 57%), яка не відмовиться від введення ембарго, оскільки структура енергобалансу цієї держави із року в рік перебудовувалась (закривались атомні електростанції та вуглевидобувні підприємства) всупереч власним інтересам на пряму залежність від російського вугілля та газу.
Втім вибір є завжди, і краще його зробити на користь свободи та солідарності.
Мал. 1. Структура постачання російського вугілля на європейський ринок енергоносіїв
