Вимушений надати коментар, бо неодноразово чую у публічному просторі від різних чиновників, що чим менше тиск у магістральних газопроводах — тим більше буде видобуток.

Поясню, як насправді.

Дебіт свердловини (продуктивність) напряму залежить від депресії пласта, — це різниця між пластовим тиском і тиском на вибої свердловини.

Тобто говорячи про зв’язок між тиском та видобутком — справжні фахівці мають на увазі зменшення тиску на газопроводі від свердловини на вхід до компресора. Таким чином, дозволяючи працювати компресору при незначному вакуумі вдається зменшити тиск на усті свердловини та відповідно на вибої, а значить збільшити депресію та наростити дебіт — тиск на вхід до магістральних газопроводів.

Інакше кажучи, зменшувати тиск можна (до певної міри) лише на низькій стороні компресора (на проммайданчику). Важлива деталь, у такому режимі можуть працювати лише поршневі компресори. Якщо хтось з видобувників використовує центробіжні — їх потрібно замінити.

Що мають на увазі чиновники?

Якщо вони нічого не переплутали, тоді ймовірно висувають гіпотезу, що зменшення тиску в магістральних газопроводах вплине позитивно на коефіцієнт стиснення компресора.

Втім, є маса побічних ефектів.

Перш за все — це паралельна робота газорозподільних станцій на тому ж магістральному газопроводі, які налаштовані на мінімально-допустимий тиск на вхід. Тут з власної практики ствердно скажу, якщо він різко впаде або зросте- станція працювати не буде, а значить через певний час споживачі (на одну ГРС — це може бути і 50 тис. абонентів) залишаться без газу.

По-друге, — це довговічність відповідальних вузлів самого компресора, який має допустиму норму коефіцієнта стиснення тобто мінімальну та максимальну граничну межу тисків.

На завершення, мода на максимальне спрощення та нівелювання тонкощами складних технологічних процесів має нарешті пройти - далі без серйозного підходу буде складно.