Як не втратити газорозподільчу інфраструктуру?

Переглянути тарифи на розподіл газу у відповідності до реальних витрат — єдине прагматичне рішення в умовах, коли галузь недофінансована і потерпає через збитки, наднизьке виконання програми усіх видів ремонтів та масовий відтік кваліфікованого персоналу.

Повна збитковість та міліардні провали

Минулорічний фінансовий результат всіх газорозподільних компаній країни — 2 млрд грн збитків. Тенденція перших шести місяців поточного року вказує на те що за результатами 2018 року збитки 44 вітчизняних газорозподільних компаній більше ніж удвічі перевищать торішній рівень і складуть 5 млрд грн. Головною причиною такої ситуації є здорожчання вартості газу, який оператори газорозподільних мереж використовують для покриття виробничо-технологічних витрат.

Замкнене коло високої ціни газу

Зростаючі ціни на газ в Європі впливають на ціноутворення в Україні, для прикладу в травні блакитне паливо коштувало дорожче, аніж на початку минулого опалювального сезону. Хоча традиційно літо є сезоном низьких цін, газ продовжує дорожчати в липні і серпні поточного року. Реальна ринкова ціна газу за якою купують газорозподільні компанії приблизно в два рази вище, ніж закладена НКРЕКП в діючих тарифах на розподіл газу. Водночас, суттєву частину оплати за тарифом облгази отримують в рамках клірингових розрахунків з бюджетом по пільгах та субсидіях для населення. Ці кошти надходять зі значними затримками.

Кадровий голод

Через невисокі зарплати, які затверджує Держрегулятор в тарифах на розподіл газу, 44 компанії-оператори ГРМ в 2018 році втратять до 15% кваліфікованих працівників. Причому мова йде про висококваліфікованих технічних працівників, затребуваних на ринку праці — зварювальників, слюсарів, операторів. При нинішніх тарифах зарплати газовиків менше, ніж в середньому по промисловості і по регіонах — у півтора рази. Для прикладу, в Дніпропетровській області місячна зарплата газовиків 6,6 тис. грн, а в західних регіонах на рівні 5 тис. грн. В цей же час середня зарплата по країні — 10 тис. грн, а в промисловості — понад 12 тис. грн.

Тотальна заборгованість

Збитковість тарифу так само позбавляє можливості операторів ГРМ в повному обсязі розраховуватися з контрагентами. Так, наприклад реальна заборгованість газорозподільних компаній перед «Укртрансгазом» становить 5,6 млрд. грн. Це сума ідентична розмірами збитків облгазів за останні три з половиною роки. Тому наслідки державної політики в сфері тарифоутворення відображаються і на інших учасників газового ринку.

Умовні ремонти

Приблизно 25% всієї тарифної виручки газорозподільні компанії залишається на модернізацію — ці кошти потрібні і на установку лічильників, і на заміну старезних мереж та закупівлю матеріалів для роботи та придбання палива, утримання автопарку аварійно-диспетчерської служби. При цьому системно зростають ціни на паливо-мастильні матеріали та ремонтне обслуговування автомобілів.

Цікавий факт, в місяць на один кілометр (!) газопроводу виділяється 27 гривень. На всю суму річних відрахувань можна придбати один метр сталевої труби. Тому з кожним роком кількість аварійних мереж тільки збільшується. Це, в свою чергу, відбивається на якості послуг газопостачання, а саме кількості переривань при забезпеченні послуги.

Через відмову НКРЕКП переглядати тариф на розподіл газу питання повного обліку споживання газу так само вирішується повільніше, ніж потрібно. У грудні минулого року депутати прийняли законопроект, який дозволяє встановлення будинкових лічильників тільки за згодою мешканців. Але в тарифі не була переглянута складова для установки індивідуальних лічильників. А, відповідно до закону, до початку 2021 року має бути встановлено близько 1,5 млн лічильників, кошти на які не передбачені зовсім.

Турбота проти споживача

Протягом останніх двох років НКРЕКП всіляко уникала перегляду тарифу на розподіл газу. Хоча тільки в минулому році облгази двічі проводили громадські слухання щодо обґрунтування нових структур тарифів. Регулятор відмовлявся розглядати це питання навіть після підвищення розміру мінімальної заробітної плати. Хоча компанії були просто зобов'язані переглянути розмір заробітних плат своїх співробітників після відповідних розпоряджень Кабміну про підвищення мінімальної зарплати в два рази.
НКРЕКП, незважаючи на декларативну незалежність, відмовлялась переглядати тариф на розподіл газу суто з політичних причин — оскільки сьогодні тариф є однією зі складових ціни на газ, то при підвищенні тарифу зміниться і ціна на газу, проти чого вже третій рік категорично виступає Уряд.

Результатом цієї послідовної політики стало повне забуття інтересів споживача. Наприклад, облгаз отримує на перевірку одного газового лічильника 74 гривні. Це менше, ніж витрати на його транспортування від/до споживача. Один тільки сертифікат метролога коштує 15–20 грн. Тому газорозподільні компанії проводять меншу кількість перевірок лічильників, ніж потрібно споживачам.

Що ж стосується «турботи про споживача», якому не підвищують вартість послуги розподілу газу, то вона так само не витримує критики. Тому як отримані облгазами збитки, так чи інакше, будуть компенсовані, але вже в наступних періодах. Іншими словами, споживач все одно заплатить, але при цьому отримає більш низьку якість послуги або послугу, надану з запізненням, як це може бути з повіркою лічильника.