Результати соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 22 лютого по 1 березня 2023 року в рамках проекту Програми MATRA, що фінансується Посольством Королівства Нідерландів в Україні.

Оцінки та висновки авторів дослідження не слід розглядати як офіційну позицію Посольства.

Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях — лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії).

Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі (коли здійснювався відбір респондентів за статево-віковими квотами). Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).

Опитано 2020 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.

Оцінка ситуації в економічній сфері. Вже традиційно громадяни України досить скептично оцінюють економічну ситуацію в країні: у травні 2021р., за вісім місяців до початку повномасштабної війни, 60% опитаних оцінювали її як «дуже погану» або «досить погану» (і лише 5% — як «добру» або «дуже добру», а 32% — як «не погану і не добру»). У вересні–жовтні 2022р., тобто через сім місяців після початку війни, зросла частка громадян, які оцінювали її як «дуже погану» або «досить погану» (до 64,5%). Однак, опитування проведене у лютому–березні 2023р. продемонструвало зниження негативних оцінок навіть порівняно з «довоєнним» періодом: зараз оцінюють економічну ситуацію в країні як «дуже погану» або «досить погану» 55% (4% — як «добру» або «дуже добру», 37% — як «не погану і не добру»).

Рівень добробуту власної родини, як правило, громадянами оцінюється краще, ніж економічна ситуація в країні. У травні 2021р. лише 36% оцінювали його як «дуже» або «досить» поганий, 48% — як «не поганий і не добрий», 14% — як «добрий» або «дуже добрий»). У вересні–жовтні 2022р. дещо зросла частка громадян, які оцінювали його як «дуже» або «досить» поганий» (до 39%), частка тих, хто вважав його «добрим» або «дуже добрим», знизилася до 10%. За даними опитування, проведеного у лютому–березні 2023р., так само, як і оцінка економічної ситуації в країні, оцінка добробуту родини дещо покращилася і стала близькою до показників, які були зафіксовані у травні 2021р.: 35% оцінювали його як «дуже» або «досить» поганий, 50% — як «не поганий і не добрий», 12% — як «добрий» або «дуже добрий». Це може бути свідченням певної адаптації громадян до ситуації, породженої війною.

У довоєнний час (у травні 2021р.) громадяни не надто вірили у швидкі зміни в економічній сфері: лише 12% вважали, що у найближчі 3 місяці економічне становище країни зміниться на краще, 13% сподівалися, що за цей час зміниться на краще рівень добробуту їхньої родини. Частіше у найближчі після опитування місяці громадяни очікували погіршення ситуації: 22% відповідали, що економічне становище країни зміниться на гірше, 18% — що за цей час зміниться на гірше рівень добробуту їхньої родини. Однак найбільш поширена була думка, що ситуація за 3 місяці істотно не зміниться (відповідно 56% і 57% не очікували змін у цих сферах).

У вересні–жовтні 2022р. значно зросла частка тих, хто очікував погіршення стану справ в економіці, до 35% (за рахунок зниження до 37,5% частки тих, хто вважав, що ситуація не зміниться), лише 9,5% вважали, що ситуація зміниться на краще. Однак, за даними опитування, проведеного у лютому–березні 2023р. частка тих, хто очікує погіршення стану справ в економіці протягом 3 місяців, знизилася до 23%. І зросла частка як тих, хто очікує покращення ситуації (до 13%), так і тих, хто вважає, що вона не зміниться (до 45%).

Слід зазначити, що очікування змін в короткотерміновій перспективі є менш песимістичними, ніж у грудні 2020р.: тоді погіршення економічної ситуації в країні протягом найближчих 3 місяців очікували 41% опитаних, а погіршення добробуту власної родини — 32%.

Після початку широкомасштабної війни істотно покращилися економічні очікування в середньостроковій (2–3 роки) перспективі. Так, частка тих, хто очікував, що економічне становище країни в найближчі 2–3 роки покращиться, у вересні–жовтні 2022р. порівняно з травнем 2021р. зросла з 30% до 43%, а в лютому–березні 2023р. — до 52%. Частка тих, хто очікував погіршення ситуації, знизилася і становила відповідно 21%, 15% і 11%, також меншою стала частка тих, хто вважає, що ситуація у цій сфері не зміниться (відповідно 26%, 14% і 11%).

Така ж сама тенденція спостерігається і в очікуванні змін у добробуті родини. Частка тих, хто очікував, що добробут його родини в найближчі 2–3 роки покращиться, у вересні–жовтні 2022р. порівняно з травнем 2021р. зросла з 29% до 41%, а в лютому- березні 2023р. — до 49,5%. Частка тих, хто очікував погіршення добробуту, знизилася і становила відповідно 16,5%, 13% і 10%, також меншою стала частка тих, хто вважає, що добробут родини не зміниться (відповідно 27%, 16,5% і 13%).

Рівень добробуту. Попри певну психологічну адаптацію до змін в економічній ситуації, що відбуваються під час війни, 21% опитаних зазначають, що доходи їх родини після 24 лютого 2022 року значно зменшилися, 32% — що доходи дещо зменшилися, 36% відповіли, що доходи не змінилися, 5% — що вони дещо зросли, і 1% — що значно зросли.

На зменшення доходів рідше вказують жителі Західного регіону — тут 41% відповіли, що їх доходи значно або дещо знизилися. Частіше на це вказують ті респонденти, які якийсь час жили на території бойових дій або на території, що піддавалася артилерійським обстрілам (60%), ті, що під час війни вимушені були полишити місце свого проживання, але зараз повернулися додому (61,5%).

Порівняно з серединою 2021р. зросла частка громадян, які відповідають, що ледве зводять кінці з кінцями, грошей не вистачає навіть на необхідні продукти (з 9% у червні 2021р. до 14% у березні–лютому 2023р.), тих, які говорять, що їм вистачає коштів лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей (з 38% до 42%), і зменшилася з 44% до 34% частка тих, хто відповів «у цілому на життя вистачає, але придбання речей тривалого вжитку, таких як меблі, холодильник, телевізор, уже викликає труднощі». При цьому статистично значуще не змінилася сукупна частка тих, хто відповів «живемо забезпечено, але зробити деякі покупки ми поки що не в змозі (купити квартиру, автомобіль тощо)» та «ми можемо собі дозволити придбати практично все, що хочемо» (відповідно 7,5% і 7%).

Рівень добробуту громадян істотно залежить від їх віку. Особливо низьким є добробут представників старшого покоління — 29% тих, кому 60 і більше років, зазначили, що їм не вистачає грошей навіть на необхідні продукти (в інших вікових групах — від 6% до 11%), а 50% — що грошей вистачає лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей (в інших вікових групах — від 35% до 45%). Разом з тим, слід зазначити, що самооцінка матеріального становища представниками найстаршої вікової групи порівняно з 2021р. статистично значуще не змінилася, тоді як представники середньої та молодшої вікової груп оцінюють його гірше, ніж у 2021р. (серед них знизилася частка тих, хто відповідає «у цілому на життя вистачає», і зросла частка тих, хто відповідає, що їм вистачає коштів лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей).

Гірше, ніж загалом серед опитаних, оцінюють рівень добробуту своєї родини ті респонденти, які якийсь час жили на території бойових дій або на території, що піддавалася артилерійським обстрілам (так, серед них 16%, зазначили, що їм не вистачає грошей навіть на необхідні продукти, а 53% — що їм грошей вистачає лише на харчування та на придбання необхідних недорогих речей), ті, хто якийсь час жив на окупованій російськими військами території (відповідно 19% і 63,5%), ті, що під час війни вимушені були полишити місце свого проживання і переїхати в інше місце в межах України (відповідно 11% і 53%).

Джерела доходів. 40% респондентів вказали, що основним джерелом засобів існування для них є постійна робота, 24% — пенсія, 11% — доходи іншого члена (членів) сім’ї (чоловіка, дружини, батьків), 8% — тимчасова робота (чи підробітки), 5% — матеріальна допомога з різних джерел, 3% — доходи від бізнесу, 2% — попередні грошові заощадження, 1% — студентська стипендія, 1% — інші джерела.

Ті респонденти, що під час війни вимушені були полишити місце свого проживання, але зараз повернулися додому, частіше, ніж загалом по масиву опитаних, відповідають, що живуть за рахунок тимчасової роботи чи підробітків (15,5%), та за рахунок доходів інших членів родини (20%). Респонденти, які під час війни виїжджали закордон, але на час проведення опитування вже повернулися в Україну, значно частіше, ніж загалом по масиву опитаних, відповідають, що живуть за рахунок доходів інших членів родини (29,5%), а також — за рахунок тимчасової роботи (15%), і рідше — що головним джерелом їх доходів є постійна робота (30,5%) та пенсія (7%).

Ті, кому довелося деякий час прожити на тимчасово окупованій території, рідше відповідають, що основним джерелом їх доходів є постійна робота (22%). Це ж само стосується і тих, хто якийсь час жив на території бойових дій або на території, що піддавалася артилерійським обстрілам (32,5%), зате дещо частіше за інших вони називають як основне джерело доходу матеріальну допомогу (9%).

35,5% респондентів, оцінюючи зміни в режимі їх роботи після 24 лютого 2022 року, зазначили, що жодних змін не відбулося (працюють як і раніше), 6% — що повністю або частково перейшли на дистанційну роботу з повним збереженням заробітної плати, 3% повністю або частково перейшли на дистанційну роботу з частковим збереженням заробітної плати, 1% пішли у повністю оплачувану тривалу відпустку, 1% — у частково оплачувану відпустку, 3% не мали роботи до 24 лютого 2022 року, але зараз мають роботу. 7% респондентів відповіли, що втратили роботу (ще 1% — що пішли у неоплачувану відпустку), 29% — що як не працювали чи не мали роботи до війни, так не мають і зараз (сюди відносяться як пенсіонери, так і безробітні, домогосподарки, студенти, непрацездатні).

Частіше відповідають, що працюють як і раніше, жителі Західного (45%) і Центрального (39%) регіонів, тоді як у Південному регіоні — лише 15%, у Східному — лише 25% респондентів. Втратили роботу 14% жителів Східного регіону, 10% — Південного, 6% — Центрального регіону і 4% — жителів Західного регіону.

Ті респонденти, які що під час війни вимушені були полишити місце свого проживання і переїхати в інше місце в межах України, рідше, ніж загалом по масиву опитаних, відповідають, що працюють, як і раніше (27%), це ж само стосується і тих, хто змінював місце проживання, але вже повернувся додому (24%), тих, хто деякий час провів закордоном (23%), тих, хто якийсь час жив на території бойових дій або на території, що піддавалася артилерійським обстрілам (27%), тих, кому довелося деякий час прожити на тимчасово окупованій території (16%).

Серед респондентів, які під час війни вимушені були полишити місце свого проживання і переїхати в інше місце в межах України, більше, ніж загалом по масиву опитаних, людей, які втратили роботу (18%), так само як і серед тих, хто змінював місце проживання, але вже повернувся додому (14%), серед тих, кому довелося деякий час прожити на тимчасово окупованій території (17,5%), серед тих, хто якийсь час жив на території бойових дій або на території, що піддавалася артилерійським обстрілам (15,5%).

І більше, ніж загалом по масиву опитаних, людей, які повністю або частково перейшли на дистанційну роботу з повним збереженням заробітної плати, серед респондентів, які під час війни вимушені були полишити місце свого проживання і переїхати в інше місце в межах України (18%), це ж само стосується і тих, хто змінював місце проживання, але вже повернувся додому (24%), тих, хто деякий час провів закордоном (21%).

Тим респондентам, які мали роботу як до початку війни, так і мають зараз, ставилося запитання, як змінилася їх зарплата після 24 лютого 2022 року. 45% представників цієї групи відповіли, що вона не змінилася, майже стільки ж (43%) — що вона зменшалася, і лише 8% — що вона збільшилася.

Гуманітарна ситуація. 37% респондентів дали ствердну відповідь на запитання «Чи маєте Ви родичів або близьких знайомих (військових чи цивільних), які загинули або були поранені внаслідок військових дій чи обстрілів після 24 лютого 2022 року?».

28% опитаних мають близьких родичів або членів сім’ї, які після 24 лютого 2022 року виїхали закордон і на час проведенням опитування все ще там перебували, 20% — мають близьких родичів або членів сім’ї, які після 24 лютого 2022 року виїхали закордон і на час проведення опитування вже повернулися в Україну (при цьому 8% мають і родичів, які досі перебувають закордоном, і тих родичів, що вже повернулися).

Серед опитаних, чиї близькі родичі або члени сім’ї жили або живуть закордоном, найчастіше як країну їх перебування назвали Польщу (47%), Німеччину (18,5%) та Чехію (9%).

Відповідаючи на запитання, чи стикалися вони з проблемами у сфері комунальних послуг після 24 лютого 2022 року, 96% опитаних відповіли, що стикалися з періодичними відключеннями електроенергії, 74% — з відсутністю Інтернету, 72% — з відсутністю мобільного зв’язку, 50% — з відключенням водопостачання, 35% — відключенням теплопостачання, 20% — зі складностями з передаванням показників лічильників, 19% — з технічними складностями з оплатою комунальних послуг, 16,5% — з відключенням газопостачання.

75% респондентів зазначили, що мають вдома запас води, 63% — павербанк, 23% — інший електричний акумулятор для живлення побутових приладів, 56% — освітлювальні прилади на акумуляторних батареях, 33% — незалежні від централізованого постачання джерела опалення (на дровах, вугіллі, пелетах чи нафтопродуктах), 10% — електрогенератор, 4% — сонячні панелі (різного розміру і потужності).

21,5% опитаних відповіли, що неодноразово отримували особисто (чи їхня родина) гуманітарну допомогу від початку війни від різних організацій та установ, ще 15% отримували одноразову гуманітарну допомогу. Серед жителів Східного і Південного регіонів отримували гуманітарну допомогу від початку війни один чи більше разів 58,5%, серед жителів Центрального регіону — 37%, Західного регіону — 12%. Найчастіше отримували гуманітарну допомогу люди літнього віку (60 і більше років — 48%), тоді як в інших вікових групах — від 30% до 34%.

Найчастіше були охоплені такою допомогою громадяни, що якийсь час перебували на тимчасово окупованій території (81%), ті, хто якийсь час жив на території бойових дій або на території, що піддавалася артилерійським обстрілам (78%), під час війни вимушені були полишити місце свого проживання і переїхати в інше місце в межах України (74%), ті, хто деякий час провів закордоном (63%).

Частіше отримували гуманітарну допомогу представники найбідніших верств населення (серед тих, хто відповів, що їм не вистачає грошей навіть на харчування — 47%, серед тих, кому грошей вистачає лише на харчування та на придбання найнеобхідніших недорогих речей — 43,5%, але і серед тих, хто відповів, що в цілому живе забезпечено, таку допомогу отримували 22%).

10% респондентів отримували гуманітарну допомогу від Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, 11% — від інших міжнародних гуманітарних та волонтерських організацій, 8% — від Товариства Червоного Хреста України, 10% — від інших українських гуманітарних та волонтерських організацій, 10% — від релігійних об’єднань, 9% — від державних установ та органів самоврядування свого міста (села), району чи області, 2% — від підприємства, установи, де працюють вони або члени їх родини, 3% опитаних повідомили, що з ними поділилися гуманітарною допомогою родичі, сусіди або знайомі.

Оцінка змін у сфері охорони здоров’я під час війни. 52% опитаних відповіли, що зверталися до українських медичних закладів після 24 лютого 2022 року, 42% не зверталися через відсутність потреби у цьому, 6% не зверталися тому, що не було можливості. Особливо часто останню відповідь дають жителі Східного регіону (14%).

Близько половини (49%) респондентів вважають, що ситуація у сфері охорони здоров’я після 24 лютого 2022 року не змінилася, 22% — що вона погіршилася, а 7% — що змінилася на краще. Чим нижчим є рівень добробуту респондентів, тим частіше вони вказують на погіршення ситуації (від 11% серед тих, хто відповів, що «живе забезпечено» до 26% серед тих, кому не вистачає грошей навіть на харчування, і тим рідше вказують на покращення ситуації (відповідно 11% і 4%) і на те, що вона не змінилася (відповідно 58,5% і 48%).

Після початку війни найчастіше громадяни стикалися з такими проблемами в медичній сфері: значне подорожчання необхідних ліків (53%), неможливість купити необхідні ліки через їх відсутність (26%), зниження якості або неможливість отримати медичні послуги через повітряні тривоги або відключення електроенергії (25%). Ще 18% вказали на те, що прийом лікаря або операція були скасовані через повітряну тривогу або відключення електроенергії, 15% — на неможливість зв’язатися з лікарем або викликати «швидку допомогу» через проблеми зі зв’язком, 12% не змогли отримати певні медичні послуги через військові дії або воєнний стан, 9,5% — на те, що лікар-спеціаліст, до якого їм треба було звернутися, виїхав закордон або до іншого регіону, 8% — що їх сімейний лікар виїхав закордон або до іншого регіону, 2% — що медичний заклад, до якого вам треба було звернутися, був пошкоджений, або зруйнований.

На руйнування медичного закладу частіше за жителів інших регіонів вказують жителі Сходу (7%), так само як і на те, що лікар-спеціаліст, до якого їм треба було звернутися, виїхав закордон або до іншого регіону (20%), що закордон або до іншого регіону виїхав сімейний лікар (19%).

Оцінка проблем в освітній сфері під час війни. Респонденти, які відповіли, що вони самі чи їх діти або онуки отримують освіту в середньому, професійному або вищому навчальному закладі в Україні, найчастіше вказують на такі проблеми в освітній сфері: зниження якості або неможливість отримати освітні послуги через повітряні тривоги або відключення електроенергії (74,5%), дистанційне навчання призводить до нижчої якості знань (71%), неможливість якісного дистанційного навчання через проблеми зі зв’язком (70%), неможливість проведення очного навчання (65,5%). Ще 15% опитаних зазначили, що викладачі виїхали закордон або до іншого регіону, 8% — що навчальний заклад був пошкоджений, або зруйнований (у Східному регіоні — 16%), 7% — що довелося змінити навчальний заклад через окупацію.

РЕЗУЛЬТАТИ ОПИТУВАННЯ В ТАБЛИЦЯХ

(дані в таблицях наведені у відсотках, якщо не зазначено інше)

Скажіть, будь ласка, як би Ви оцінили ситуацію в Україні у наведених сферах? Дайте оцінку за 5-бальною шкалою, де оцінка «1» означає, що ситуація дуже погана, а оцінка «5» — що ситуація дуже добра

На Вашу думку, як зміниться становище в Україні в таких сферах у найближчі три місяці?

На Вашу думку, як зміниться становище в Україні в таких сферах у найближчі 2–3 роки?

Як змінилися доходи вашої сім’ї після 24 лютого 2022 року?

Яке в цілому матеріальне становище вашої сім’ї?

Ви живете зараз за рахунок …? (назвіть основне джерело засобів існування)

Які відбувалися зміни в режимі Вашої роботи після 24 лютого 2022 року?

Як змінилася Ваша зарплата після 24 лютого 2022 року?, % серед опитаних, які мають роботу і мали її до 24 лютого 2022 року

Чи маєте Ви родичів або близьких знайомих (військових чи цивільних), які загинули або були поранені внаслідок військових дій чи обстрілів після 24 лютого 2022 року?

Чи маєте Ви близьких родичів або членів сім’ї, які після 24 лютого 2022 року виїхали за кордон?

В якій країні вони перебувають (перебували)?, % серед опитаних, чиї близькі родичі або члени сім’ї жили або живуть за кордоном. Наведено лише країни, які назвали більше 1% представників цієї групи респондентів

Чи стикалися Ви з такими проблемами у сфері комунальних послуг після 24 лютого 2022 року?

Чи маєте Ви вдома …?

Чи отримували Ви (Ваша сім’я) гуманітарну допомогу від початку війни (після 24 лютого 2022 року) від будь-яких організацій, установ?

Якщо ви отримували гуманітарну допомогу, чи можете ви назвати від яких організацій, установ? (Ви може назвати всі організації, від яких отримували гуманітарну допомогу)

Чи зверталися Ви до українських медичних закладів після 24 лютого 2022 року?

Як Ви вважаєте, як змінилася ситуація у сфері охорони здоров’я після 24 лютого 2022 року?

Чи знаєте Ви свого сімейного лікаря?

Чи стикалися Ви з такими проблемами у медичній сфері після 24 лютого 2022 року?

Чи отримуєте освіту Ви самі, Ваші діти або онуки у середньому, професійному або вищому навчальному закладі в Україні?

Чи стикалися Ви з такими проблемами у сфері освіти після 24 лютого 2022 року?, % серед тих, що відповіли, що вони самі чи їх діти або онуки отримують освіту в середньому, професійному або вищому навчальному закладі в Україні