Результати соціологічного опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова з 6 по 12 червня 2024 року в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст опитування є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.

Опитування методом face-to-face проводилося у Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернігівській, Чернівецькій областях та місті Києві (у Запорізькій, Миколаївській, Харківській, Херсонській областях — лише на тих територіях, що контролюються урядом України та на яких не ведуться бойові дії).

Опитування проводилося за стратифікованою багатоступеневою вибіркою із застосуванням випадкового відбору на перших етапах формування вибірки та квотного методу відбору респондентів на заключному етапі (коли здійснювався відбір респондентів за статево-віковими квотами). Структура вибіркової сукупності відтворює демографічну структуру дорослого населення територій, на яких проводилося опитування, станом на початок 2022 року (за віком, статтю, типом поселення).

Опитано 2016 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%. Разом з тим, додаткові систематичні відхилення вибірки можуть бути зумовлені наслідками російської агресії, зокрема, вимушеною евакуацією мільйонів громадян.

Кількість громадян, які пишаються українським громадянством та державними символами України

Відповідаючи на запитання «Наскільки Ви пишаєтесь тим, що Ви громадянин України?», у червні 2024р. 91% опитаних громадян України відповіли, що «дуже пишаються» або «скоріше пишаються» своїм українським громадянством. У 2015р. таких було 68%, у 2010р. — 62%, у 2000р. — 62%. Пишаються українським громадянством 95% жителів Західного регіону, 93% жителів Центрального регіону, 92% жителів Південного регіону та 83% жителів Східного регіону.

Високою є частка респондентів, які пишаються державними символами України: Прапором України (64%), Гербом України (63,5%), Гімном (61%). Також 65% опитаних пишаються державною мовою України, а 51% — її грошовою одиницею (гривнею). Ці показники значно перевищують ті, що були до початку повномасштабної російської агресії, хоча дещо нижчі за аналогічні показники 2023р.

Загальноціональна, регіональна, локальна ідентичності

Порівняно з 2006р. істотно зросла частка респондентів, які у першу чергу пов’язують (ототожнюють) себе з Україною (з 31% до 53%). З 44% до 28% зменшилася частка тих, хто найбільше пов'язаний зі своїм містом чи селом, статистично значуще не змінилася частка тих, хто ідентифікує себе з регіоном (відповідно 15% і 13%). Незначна частина респондентів ідентифікує себе з Європою (3%), хоча це більше, ніж було у 2006р. (0,8%). Незначною є частка тих, хто ідентифікує себе з Радянським Союзом (2%) та з Росією (0,1%).

Отже, якщо у 2006р. переважала локальна ідентичність, то зараз — загальнонаціональна. Респонденти, які у першу чергу ототожнюють себе з Україною, становлять більшість у Західному і Центральному регіонах^[1] (відповідно 58% і 56%). Разом з тим, сукупна частка тих, хто пов’язує себе насамперед зі своїм поселенням або регіоном, становить більше половини (53%) у Південному регіоні (при 45% тих, хто пов’язує себе з Україною). У Східному регіоні частки перших і других приблизно рівні (відповідно 45% і 44%).

Ті, хто пов’язує себе насамперед з Україною, становлять більшість у молодшій (18-35 років) (57%) та середній (36-59 років) (56%)вікових групах. У старшій віковій групі їх дещо менше половини (48%).

Етнічна ідентичність: зниження рівня біетнічності

95% опитаних вважають себе етнічними українцями, 2% — етнічними росіянами, 2% віднесли себе до інших етносів, 1,5% не визначилися із своєю етнічною належністю.

У 2017р. 74% опитаних в Україні відчували свою приналежність лише до однієї національності, 12% — одразу до двох або кількох національностей, 6% — не відчували належності до жодної національності, а 8% — не визначилися. За даними опитування, що проводилося у 2024р., частка тих, хто відчуває свою приналежність лише до однієї національності, зросла до 84%, частка тих, відносить себе одразу до двох або кількох національностей, зменшилася до 7%, і практично не змінилася частка тих, хто не відчуває належності до жодної національності (5%). Менше стало тих, хто не визначився із етнічною належністю (4,5%). Порівняно з 2017р. серед етнічних українців частка тих, хто відчувають свою приналежність лише до однієї національності, зросла з 77% до 85%.

Порівняно з 2017р. не змінилася самооцінка жителів Західного регіону (там 89% респондентів відносять себе лише до однієї національності), зросла частка таких у Центральному (з 82% до 86%), Південному (з 61% до 78,5%) та Східному (з 58% до 74%) регіонах. Частка людей з бінарною ідентичністю зменшилася у Західному регіоні (з 6% до 2%), у Південному регіоні (з 24% до 12%) та у Східному регіоні (з 19% до 10%), у Центральному регіоні їх частка не змінилася на статистично значущому рівні (відповідно 6% і 8%).

Визначення української нації

Якщо у 2015 і 2021рр. більшість (відповідно 56% і 51%) респондентів вважали найбільш прийнятним для себе громадянське визначення української нації, як спільноти всіх громадян України, незалежно від їх етнічної належності, мови спілкування і традицій, то за даними опитування, що проводилося в червні 2024р., частка тих, хто поділяє цю позицію, скоротилася до 46%. Натомість з 24,5% у 2021р. до 28% зросла частка тих, хто підтримує визначення української нації як етнічної спільноти (за наявністю українців серед предків). Але найбільш популярним таке визначення нації було у 2006р. (тоді його поділяли 34% опитаних). Незначною мірою (з 18% у 2021р. до 21% у 2024р.) зросла частка тих, хто підтримує культурологічне визначення нації, за якого головним є спілкування українською мовою, слідування національним традиціям та виховання на них своїх дітей.

Громадянське визначення нації поділяють більшість респондентів у Південному (58%) і Східному (57%) регіонах (у Центральному регіоні — 48%, у Західному — 29,5%). Етнічне визначення нації дещо частіше поділяють жителі Західного регіону (32%), тоді як в інших регіонах — від 24% до 27%. Культурологічне визначення нації жителі Західного регіону поділяють значно частіше (35%) за жителів інших регіонів. Таке визначення поділяють 20,5% жителів Центрального, 14% жителів Південного та 9% жителів Східного регіону.

Підтримка демократичних цінностей як складова української національної ідентичності

Більшість громадян України поділяють демократичні цінності. Так, 61% опитаних відповіли, що демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України. 50,5% погодилися із судженням «народовладдя для нашої країни важливіше за суворий порядок в країні», тоді як лише 21% — що «суворий порядок важливіший за народовладдя». 47%, обираючи між свободою та матеріальним достатком, віддають перевагу свободі (і лише 24% — матеріальному достатку). Підтримка демократичних цінностей виражена більшою мірою, ніж у 2021р., тобто до початку повномасштабної війни.

Підтримка демократичних цінностей більшою мірою властива тим респондентам, які ототожнюють себе з Україною (71,5% з-поміж них відповіли, що демократія є найбільш бажаним типом державного устрою для України), тоді як серед тих, хто пов’язує себе зі своїм поселенням — 52%, з регіоном — 46%. Вважають, що народовладдя для країни важливіше за суворий порядок, відповідно 58,5%, 43% і 41%. Віддають перевагу свободі перед матеріальним достатком відповідно 53%, 41% і 41%.

Орієнтованість на майбутнє

Громадська думка України орієнтована на майбутнє — 67% поділяють точку зору, що найкращі часи для нашої країни настануть в майбутньому, і лише 13% вважають, що вони були у минулому (у 2017р. — відповідно 57% і 26%).

З орієнтованістю на майбутнє пов’язане те, що порівняно з 2001р. істотно зросло число респондентів, впевнених у тому, що їх діти, живучи в Україні зможуть отримати освіту, в тому числі вищу, якщо матимуть бажання (їх частка зросла з 27% до 64%), зможуть отримати роботу, яка відповідатиме їх бажанню (з 12% до 48%), зможуть користуватися якісними послугами з охорони здоров’я (з 12% до 47%), матимуть власне житло (з 24% до 45%), почуватимуть себе захищеними від посягань на їх права і свободи (з 6% до 40%), зможуть подорожувати і побачити світ (з 9% до 52,5%), матимуть вільний час для повноцінного відпочинку (з 24% до 57%), будуть вдячні батькам за те, що вони дали їм життя (з 49% до 69,5%).

Разом з тим, слід зазначити, що у 2023р. оптимістичні оцінки за більшістю із цих показників були виражені більшою мірою, ніж у 2024р.

До якої культурної традиції відносять себе громадяни України

Даючи відповідь на питання, до якої культурної традиції вони себе відносять, у червні 2024р. респонденти найчастіше відповідали, що відносять себе до української культурної традиції (76%). Частка таких порівняно з 2006р. істотно зросла (тоді вона становила 56%). З 7% до 14% зросла також частка тих, хто відносить себе до загальноєвропейської культурної традиції, і знизилися частки тих, хто відносить себе до російської (з 11% до 0,5%) та радянської (з 16% до 4%) культурних традицій.

Зростання числа тих, хто відносить себе до української культурної традиції, відбулося у всіх регіонах, але найбільшою мірою — у Південному і Східному. У Південному регіоні їх частка зросла з 50% до 73%, а у Східному — з 46% до 64%.

Статистично значуще зростання частки тих, хто відносить себе до загальноєвропейської культурної традиції, відбулося у Центральному (з 6% до 15%), Південному (з 7% до 16%) та Східному (з 6% до 15%) регіонах. Віднесення до радянської та російської культурних традиції зменшилася у всіх регіонах.

Зростання віднесення себе до української культурної традиції відбулося за рахунок російськомовного населення (тих, хто вдома переважно говорить російською мовою) — з 29% до 43%, тоді як серед україномовних цей показник на статистично значущому рівні не змінився (відповідно 80% і 81%).

Серед російськомовних респондентів знизилося віднесення себе до російської культурної традиції (з 26% до 5%). Серед україномовних частка тих, хто відносить себе до російської культурної традиції, і в 2006р. була дуже низькою (1%),а в 2024р. стала дорівнювати 0,1%.

Разом з тим, серед російськомовних респондентів статистично значуще порівняно з 2006р. не змінилася частка тих, хто відносить себе до радянської культурної традиції (23,5% у 2006р . і 22% у 2024р.), серед україномовних респондентів частка таких зменшилася з 9% до 1%.

Віднесення себе до загальноєвропейської культурної традиції серед україномовних респондентів зросло з 6% до 15%, серед російськомовних респондентів — з 8% до 21%.

Чим молодші респонденти, тим частіше вони відносять себе до загальноєвропейської культурної традиції (їх частка зростає від 10% серед тих, кому 50 і більше років, до 23% серед тих, кому від 18 до 35 років) і рідше — до радянської (відповідно 7% і 0,6%).

Відповідаючи на запитання: «Яка культурна традиція, на ваш погляд, переважатиме в Україні в майбутньому (через 20-25 років)?», респонденти частіше, ніж у 2006р., відповідають, що переважаючою буде українська культурна традиція (їх частка зросла з 35% до 55%). З 16% до 19% зросла частка тих, хто дотримується думки, що переважаючою буде загальноєвропейська культурна традиція. З 22% до 16% знизилася частка тих, хто вважає, що в різних регіонах переважатимуть різні культурні традиції. Вкрай низькою залишається частка тих, хто вважає, що переважатиме радянська та російська культурні традиції (у 2024р. так вважають відповідно лише 0,9% і 0,5% опитаних).

Кількість громадян, які володіють, вважають рідною, спілкуються українською мовою

69,5% респондентів, оцінюючи свій рівень володіння українською мовою, відповіли, що вільно нею володіють, 27% — що їх рівня володіння українською мовою достатньо для спілкування на побутовому рівні, проте їм важко говорити нею на спеціальні теми, 2% — що погано розуміють українську мову, для них є проблемою спілкуватися нею, 0,5% — що взагалі не розуміють українську мову.

Українську мову рідною назвали 78% опитаних, у 2017р. таких було 68%, у 2015р. — 60%, у 2006р. — 52%. Відповіли, що і українська, і російська однаковою мірою є для них рідними, 13% опитаних (у 2006р. таку відповідь дали 16% респондентів у 2015 р.˗ 22%). Частка тих, хто назвав рідною російською мову, становить 6%, у 2006р. таких було 31%, у 2015р. — 15%.

Розмовляють вдома лише або переважно українською 70,5% опитаних, у 2015р. таких було 50%, у 2006р. — 46%. Розмовляють вдома лише або переважно російською 11% опитаних, у 2015р. таких було 24%, у 2006р. — 38%. Розмовляють приблизно однаковою мірою українською і російською 18% (у 2015р. — 25%, у 2006р. — 15%).

Спілкуються за межами дому (наприклад, на роботі, навчанні) лише або переважно українською 72% опитаних, у 2023р. таких було 65%, у 2015р. — 46%. Лише або переважно російською — 8% опитаних, у 2023р. — також 8%, у 2015р. таких було 24% Розмовляють поза домом рівною мірою українською і російською 20% (у 2023р. — 26%, у 2015р. — 29%).

75,5% респондентів, відповідаючи на запитання, якою мовою більш престижно розмовляти серед їх друзів і колег по роботі чи навчанню, назвали українську мову, 6% — російську, 16% відповіли — «байдуже якою». У 2015р. ці показники становили відповідно 43%, 21,5% і 29%.

«Прощання з Росією»

Розпочавши спочатку «гібридну», а згодом повномасштабну війну проти України, Росія власними зусиллями істотно зіпсувала свій імідж не лише в Україні, але й загалом у світі.

Якщо у 76,5% респондентів в Україні Європейський Союз асоціюється більшою мірою з прогресом і розвитком, то Росія у 78% опитаних більшою мірою асоціюється з відсталістю і регресом (у 2017р. така асоціація виникала «лише» у 51%). Тільки у 4% респондентів Росія асоціюється з прогресом і розвитком (у 2017р. таких було 16%).

За даними опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи імені І. Кучеріва у грудні 2017р., відповідаючи на питання: «Яка модель суспільного розвитку здається Вам більш привабливою?», 58% дали відповідь «європейська модель», лише 4% — «російська модель». За даними 2024р., вважають європейську модель більш привабливою 64% опитаних, російську — лише 0,7%. Також з 7% до 3% зменшилася частка респондентів, які вважають європейську та російську моделі однаково привабливими.

Однією з основоположних міфологем радянських часів була міфологема «братерства російського та українського народів». «Гібридна» та повномасштабна війни Росії проти України дискредитували ідею братерства російського та українського народів. Як сприймається міфологема такого братерства в сучасній Україні? Респондентам пропонувалося зробити вибір із трьох суджень — «українці і росіяни завжди були і залишаються братніми народами», «українці і росіяни раніше були братніми народами, але вже такими не є» та «українці і росіяни ніколи не були братніми народами».

Із першим судженням («українці і росіяни завжди були і залишаються братніми народами») у 2017р. погодилися близько чверті (27%) опитаних, у 2024р. її поділяють лише 3%. Істотно зросла частка тих, хто дотримується думки, що українці і росіяни ніколи не були братніми народами (з 16% до 44%). Частка тих, хто вважає, що українці і росіяни вже не є братніми народами, хоча були такими раніше, знизилася з 50% до 46%.

Особливо помітні зміни порівняно з 2017р. відбулися у Східному та Південному регіонах. Якщо у 2017р. 52% жителів Сходу вважали, що «українці і росіяни завжди були і залишаються братніми народами», то у 2024р. цю точку зору тут поділяють лише 7%. У Південному регіоні частка тих, хто так вважає, зменшилася з 45% до 7%. У Південному регіоні більшість опитаних тепер вважають, що українці і росіяни раніше були братніми народами, але вже такими не є (66%), у Східному і Центральному регіонах — відносна більшість (відповідно 45% і 49%), у Західному регіоні — 33%. Вважають, що українці і росіяни ніколи не були братніми народами, 62,5% жителів Західного регіону, 43% жителів Центрального регіону, 34% жителів Сходу та 21,5% жителів Півдня країни.

Якщо серед представників старшої (50 і більше років) вікової групи більшість (51%) поділяють точку зору, що українці і росіяни раніше були братніми народами, але вже такими не є, то в молодшій віковій групі (від 18 до 35 років) частіше (50%) вважають, що українці і росіяни ніколи не були братніми народами, у середній виковій групі (36–49 років) ці дві точки зору мають однакову кількість прихильників (по 46%).

«Прощання з СРСР»

Протягом останніх років істотно зросло число громадян України, які негативно ставляться до можливості відновлення СРСР у будь-якій формі. Порівняно з 2017р. частка тих, хто відповів, що хотів би, щоб зараз відновилися порядки часів СРСР, зменшилася з 21% до 9%, і з 63% до 78% зросла частка тих, хто не хотів би цього. Не хотіли би відновлення порядків часів СРСР 67% жителів Східного регіону, 74% — Центрального регіону, 76% — Південного регіону і 93% жителів Західного регіону. Не хотіли б відновлення таких порядків 71% представників старшої (50 і більше років) вікової групи і 84% тих, хто молодший 50 років.

Орієнтованість на минуле (чи на майбутнє) пов’язана з ностальгією (чи її відсутністю) за радянським минулим. Серед тих, хто хотів би відновлення порядків часів СРСР, лише 26% вважають, що найкращі часи для нашої країни настануть в майбутньому, тоді як серед респондентів, які не хочуть відновлення порядків часів СРСР — 75%.

Якщо у 2013р., оцінюючи, наскільки справедливим було радянське суспільство і наскільки справедливим є сучасне українське суспільство за шкалою від 0 до 10, де «0» означає «вкрай несправедливе», а «10» — «повністю справедливе», респонденти вище оцінювали рівень справедливості у радянському суспільстві, ніж у сучасному українському (відповідно 6,2 і 4,0 бала), то у 2021р. ці оцінки стали близькими (відповідно 5,1 і 5,6 бала), а у 2024р. помітно вище оцінюється справедливість сучасного українського суспільства (5,8 бала, тоді як радянського — 3,2 бала).

Результати всеукраїнського опитування, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова спільно з Фондом «Демократичні ініціативи Ім. І. Кучеріва» у грудні 2017р. показали, що серед громадян України 59% тоді вважали, що розвал СРСР був не лише закономірною, але й прогресивною історичною подією, лише 27% — що це було історичною катастрофою. Дані останнього (2024р.) опитування, свідчать, що частка тих, хто вважає розвал СРСР закономірною і прогресивною історичною подією, зросла до 69%, а тих, хто вважає це історичною катастрофою, знизилася до 12%.

Соціальна дистанція між жителями різних регіонів України та соціальна дистанція стосовно жителів інших країн

У політиці як російської, так і радянської влади стосовно України та українців простежувалася тенденція протиставлення різних частин українського етносу, одна з яких трактувалася як «лояльна», «проросійська», інша — сепаратистська чи націоналістична. У СРСР такою «стигматизованою» (з точки зору нелояльності до Росії) групою стали західні українці (насамперед галичани).

Подібний пропагандистський вплив мав наслідком «ідеологічну стигматизацію» жителів західних областей України, що спостерігалася не лише в СРСР, але під впливом сформованих в СРСР стереотипів — ще тривалий час після здобуття Україною незалежності. Це зокрема, проявилося у формуванні негативного образу жителів Західної України як «бандерівців», «буржуазних націоналістів» та у спонуканні соціального дистанціювання від них жителів інших регіонів України.

Під час опитування, що проводилося соціологічною службою Центру Разумкова у травні 2006р., оцінюючи наскільки жителі різних регіонів України та деяких сусідніх країн близькі до них за характером, звичаями, традиціями^[2], загалом громадяни України оцінювали близькість до них жителів західних регіонів країни (Галичини, Буковини, Волині, Закарпаття) нижче, ніж жителів інших регіонів України, а жителі Південного і Східного регіону навіть значно нижче, ніж жителів Росії. Так, жителі Південного регіону оцінювали власну близькість за характером, звичаями, традиціями із жителями Галичини 4,3 балами за шкалою від 0 до 10, тоді як близькість із жителями Росії — 7,3 балами, а жителі Східного регіону — відповідно 4,7 і 7,6 балами.

У 2024р. самооцінка близькості із західними регіонами зросла загалом по країні порівняно з 2006 та 2021рр. Так, самооцінка близькості із жителями Галичини зросла з 5,9 бала у 2006р. і 6,0 бала у 2021р. до 6,6 бала у 2024р. Також зросла самооцінка близькості із жителями Центрального регіону (відповідно 7,5, 7,4 і 7,8 бала). Порівняно з 2021р. зросла самооцінка близькості з Південним регіоном (з 6,5 до 6,8 бала) та Слобожанщиною (з 6,6 до 7,0 бала) та не змінилася на статистично значущому рівні самооцінка близькості із Кримом (відповідно 5,7 і 5,8 бала). Разом з тим, самооцінки близькості із цими трьома регіонами зараз нижчі, ніж у 2006р. Самооцінка близькості з Донбасом у 2024р. (4,9 бала) нижча, ніж у 2006р (7,3 бала) та 2021р. (5,4 бала).

У 2024р. самооцінка близькості із жителями Росії порівняно з 2006 та 2021рр. стала нижчою загалом по країні та у всіх її регіонах. Так, якщо у Південному регіоні вона становила в середньому 7,3 бала, у 2021р. — 5,2 бала, то у 2024р. — лише 3,1 бала, у Східному регіоні — відповідно 7,6; 5,7 і 2,2 бала, загалом по країні — відповідно 6,8; 3,5 і 1,4 бала (що є найнижчим показником серед усіх порівнюваних країн).

Так само порівняно з 2006р. і 2021р. знизилася самооцінка культурної близькості з жителями Білорусі (загалом по країні з 6,0 у 2006р до 4,6 бала у 2021р. і до 2,0 балів у 2024р.).

Порівняно з 2006р. зросла самооцінка близькості з жителями таких країн-сусідів України як Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова, Туреччина.

Однак, слід констатувати, у 2023р. самооцінки культурної близькості з жителями усіх регіонів України та країн-сусідів (за винятком Росії та Білорусі) були вищими, ніж у 2024р. Тому можна говорити про певне послаблення у 2024р. порівняно з попереднім роком почуття солідарності та єдності як із жителями різних регіонів України, так із жителями країн-західних сусідів України.

Якою мірою українці відчувають себе європейцями?

Порівняно з 2005р. з 36% до 49% зросло число респондентів, які відчувають себе європейцями, і з 58% до 45% зменшилося число тих, хто себе європейцем не відчуває. Перед початком повномасштабної війни, у 2021р., відчували себе європейцями 41% опитаних, не відчували — 49%.

Порівняно з 2021р. у Західному регіоні частка тих, хто відчуває себе європейцем, зросла з 56,5% до 64%, у Центральному — з 43,5% до 48%, у Південному — з 24% до 32%, у Східному — з 32% до 40%.

У Західному регіоні більшість (64%) становлять ті, хто відчуває себе європейцем, у Південному і Східному регіонах більшість (відповідно 63,5% і 53,5%) європейцями себе не відчувають, а у Центральному регіоні частки тих, хто відчуває і не відчуває себе європейцем, статистично значуще не відрізняються (відповідно 48% і 45%).

Серед представників найстаршої вікової групи (50 років і старші) більшість (56%) становлять ті, хто не відчуває себе європейцем, у молодшій та середній вікових групах більшість (відповідно 64% і 55%) становлять ті, хто відчуває себе європейцем. Зростання частки тих, хто відчуває себе європейцем, порівняно з 2021р. відбулося у всіх вікових групах.

Називаючи причини, що заважають відчувати себе європейцем, ті респонденти, які себе європейцями не відчувають, найчастіше називають низький рівень добробуту (75%). Соціально-культурні умови життя назвали 41%, мовні бар’єри — 38% (їх частка зросла порівняно з 2006р., коли такі становили 24%). 33% назвали як причину „неєвропейську” свідомість (у 2006р. таку відповідь дали 29%), 24% — низький рівень культури, освіти (у 2006р. — 35%). З 11% до 24% зросла частка тих, тих, хто вказує на відчуття себе представником іншої культури, з 3% до 6,5% — на релігійну належність. 9% вказали на брак інформації про ЄС.

Респондентам ставилося запитання, в яких аспектах Україна є європейською державою. Цілком очікувано найчастіше називається географічний аспект (85%), при цьому частка тих, хто дає таку відповідь, зросла порівняно з 2021р. на 8%. 69% вказали на історичний аспект (у 2021р. таких відповідей було менше — 55%). Порівняно з 2021р. зросла оцінка культурного аспекту (з 44% до 55%). Порівняно з 2021р. статистично значуще не змінилася частка тих, хто вважає, що в політичному плані Україна є європейською країною — відповідно 32,5% і 32%). При цьому у 2024р. ця оцінка істотно погіршилася порівняно з 2023р., коли таку відповідь давали 47% опитаних.

А найнижчі оцінки стосуються соціального аспекту (лише 26% вважають, що Україна є європейською державою в соціальному аспекті) та економічного аспекту (18%).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРІВНЯНО З ПОПЕРЕДНІМИ ОПИТУВАННЯМИ

Дані в таблицях наведені у відсотках (якщо не зазначено інше)

Наскільки Ви пишаєтесь тим, що Ви громадянин України? % серед опитаних, які мають українське громадянство

Як Ви ставитеся до наведених атрибутів незалежної Української держави?

З чим з переліченого Ви найбільше пов’язуєте (ототожнюєте) себе в першу чергу?

Ким Ви вважаєте себе за національністю?

Чи відчуваєте ви свою приналежність до певної національності:

Яке з наведених визначень української нації є для Вас найбільш прийнятним?

З яким із наведених суджень Ви більше згодні?

Яке з цих суджень Вам ближче?

Чи впевнені Ви в тому, що Ваші діти, живучи в Україні:

До якої культурної традиції Ви себе насамперед відносите?

Яка культурна традиція, на ваш погляд, переважатиме в Україні в майбутньому (через 20–25 років)?

Як би Ви оцінили Ваш рівень володіння українською мовою?

Яка мова для Вас є рідною?

Якою мовою Ви в основному розмовляєте вдома?

Якою мовою Ви спілкуєтесь за межами Вашого дому, сім’ї (на роботі, навчанні і т.ін.)?

Якою мовою більш престижно розмовляти серед Ваших друзів і колег по роботі чи навчанню?

Європейський Союз у Вас асоціюється більшою мірою:

Росія у Вас асоціюється більшою мірою:

Яка модель суспільного розвитку здається Вам більш привабливою?

З кожного набору або пари суджень виберіть одне, з яким Ви найбільшою мірою згодні

Чи хотіли б Ви, щоб зараз відновилися порядки часів СРСР?

Якщо загалом оцінювати сучасне українське суспільство, якою мірою Ви його вважаєте справедливим чи несправедливим. Оцініть за шкалою від 0 до 10, де «0» означає «вкрай несправедливе», а «10» — «повністю справедливе», середні бали

За цією ж шкалою, оцініть, будь ласка, радянське суспільство (те, що існувало в Радянському Союзі), середні бали

Наскільки жителі різних регіонів України та деяких сусідніх країн близькі Вам за характером, звичаями, традиціями? Оцініть за шкалою від 0 до 10, де «0» означає, що жителі цього регіону не мають нічого спільного з Вами у характері, звичаях, традиціях, «10» — що жителі цього регіону максимально схожі на Вас за характером, звичаями, традиціями, середні бали

Чи відчуваєте Ви себе європейцем?

Що Вам заважає відчувати себе європейцем?, респонденти могли вибрати кілька варіантів відповіді, % серед тих, хто не відчуває себе європейцем

Чи є, на Ваш погляд, Україна європейською державою?

1. Області розподіляються за регіонами таким чином: Захід: Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Чернівецька області; Центр: Вінницька, Житомирська, Київська, Кіровоградська, Полтавська, Сумська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська області та місто Київ; Південь: Миколаївська, Одеська, Херсонська області; Схід: Дніпропетровська, Запорізька, Харківська області.

Оскільки з 2014р. у Криму, а у 2022–2024 рр. у Донецькій та Луганській областях у зв’язку з тимчасовою окупацією частини території та бойовими діями опитування не проводилося, для порівнюваності результатів за макрорегіонами дані по Південному регіону за попередні роки також подані без врахування даних по Криму, а по Східному регіону — без врахування даних, отриманих у Донецькій та Луганській областях. Результати на загальнонаціональному рівні наводяться за тією територіальною вибіркою, яка використовувалася на час проведення опитування (тобто до 2014р. це вся територія України, після 2014р. — територія, підконтрольна Уряду України, на якій не ведуться бойові дії). ↑

2. Оцінка здійснювалася за шкалою від 0 до 10, де «0» означав, що жителі цього регіону чи країни не мають нічого спільного з респондентом у характері, звичаях, традиціях, «10» — що жителі цього регіону чи країни максимально схожі на респондента за характером, звичаями, традиціями. ↑